Великий захисник беззахисних
Завдяки зусиллям Нансена були врятовані від жахливої смерті під час Великого Голоду 1921—1922 років мільйони українців
10 жовтня виповнилось 155 років від дня народження Фрітьйофа Нансена (1861—1930) — всесвітньо відомого полярного мандрівника, громадського діяча, вченого-океанографа, борця за порятунок мільйонів людських життів — від війни, голоду, хвороб, захисника беззахисних. Нансен знаменитий передовсім як видатний дослідник Полярної Півночі (він перший перетнув самотужки! — Гренландію на лижах, а в 1896 року уславлене судно «Фрам», яке вів Нансен з командою, встановило світовий рекорд наближення до Північного Полюсу). Книги Нансена, в яких він розповів про свої унікальні експедиції, читалися в усьому світі.
Проте сьогодні, на початку непередбаченого 3-го тисячоліття, спадок Нансена відкривається народам Землі з нового, несподіваного боку. Люди шанують видатного норвежця передовсім як пристрасного гуманіста, захисника беззахисних, гнаних, тих, хто страждав від Першої світової війни та викликаних нею конфліктів у Європі, рятівника голодних, поранених, переслідуваних в якій би країні вони б не жили. Нансен постійно підкреслював: «Мене не цікавить політика, політичні чвари та боротьба за владу, моя справа — зберігати й рятувати життя людей, які цього потребують». І це було справді так.
З особливою вдячністю мають згадувати ім’я цієї шляхетної людини українці. Адже, за різними оцінками, завдяки зусиллям Нансена були врятовані від жахливої смерті під час Великого Голоду 1921—1922 років понад 6 мільйонів 400 тисяч дітей і 800 тисяч дорослих (наводимо зведені дані по Україні та Росії). Він відкривав їдальні для голодуючих, дитячі будинки для безпритульних маленьких українців (вони так й називалися: «Дитячі будинки імені Нансена), притулки для безхатченків, постачав на Україну велику кількість сільгосптехніки, дієтичних харчових продуктів, на гроші Фонду Нансена в Україні були тоді засновані два дослідні господарства». Нансен підкреслював: «Головне для мене — життя людини. По-перше, необхідно надати допомогу потерпілим від голоду, а також допомогти селянам відбудувати своє господарство, щоб вони спокійно зустріли своє майбутнє. Друге завдання — сприяти підвищенню культурного рівня країни (України! — І. С.), якій належить велике майбутнє. Необхідно допомогти студентам продовжувати навчання, вчителям — вести педагогічну практику. Пам’ятатимемо, що для цієї мети нам потрібна не тільки їжа, але й книга». Додамо, що знамениті тоді «нансенівські паспорти», котрі давали можливість виїзду в Європу людей, що були під загрозою голоду або репресій, теж урятували десятки тисяч життів.
1922 року Фрітьйоф Нансен був удостоєний Нобелівської премії миру за «багаторічні зусилля з надання допомоги беззахисним». Його батьківщина визнала його «норвежцем тисячоліття» (і зараз цей висновок непохитний — на тлі Амундсена, Хейердала, Ібсена, Унсет...). Що ж до українців, ми безмежно вдячні Нансену. І тому, що вміння бути вдячними — це критерій шляхетності, аристократизму народу (і людини). І тому, що кожне (це не патетика) врятоване людське життя безцінне. А він урятував мільйони.
