Молодь прагне саморозвитку

Учасниці Літної школи журналістики «Дня»-2012 поцікавилися у своїх одноліток, чим наповнене літо сучасних студентів.

Олена ПОЦІПУХ, піар-менеджер, студентка факультету видавничої справи та редагування КНУ ім. Т. Шевченка, Київ:

— Як говорила одна мудра людина, життя тим і прекрасне, що не завжди відповідає нашим очікуванням. Так от і моє літо: проходить не так, як планувалось, але відмінно. Дуже тішать майже щоденні відвідини столичної фан-зони — чомусь дуже радісно спостерігати таку кількість іншомовного іноземного люду, який навіть з кількома літрами хмільного всередині залишається в людській подобі. Тішить літній підробіток — робота цікава й за спеціальністю. Не залишають на самоті друзі, на яких не завжди вистачає сил увечері, але з деякими все-таки бачуся вперше за останні кілька місяців. Плани на літо змінюються через особисті й зовнішні чинники, тому точно навіть сказати не можу. Хочу на серпень «втекти» з роботи й зі столиці на фестивалі й подорожі Україною. До речі, нещодавно побувала на «Країні мрій», було дуже круто! А ще на «Вікенді з вікінгами» — дивилася чудернацький скандинавський короткий метр. Хочу цими вихідними пройтися музеями. Нещодавно повернулась у «читацький запій», намагаюся більше часу проводити за книжкою: й паперовою, й електронною. Цього літа нарешті відкрила для себе Юнга, у працях якого знайшла чимало для себе близького й цікавого. Надихнув переглянутий перед тим фільм Кроненберга «Небезпечний метод», тепер розумію, що він дуже навіть біографічний. А зараз передивляюся «Зоряні війни», такий собі привіт із фантастичного дитинства. Особистий фронт — як у Ремарка — «без змін», але якось вектори цього літа пересунулись у бік саморозвитку. Побачимо, що принесе осінь, мені тоді якось частіше щастить в амурному плані. Ліричніша пора, мабуть. А загалом літо класне, буде що згадати!

Катерина СОЛОВЙОВА, студентка факультету реклами та зв’язків із громадськістю КНУ ім. Т. Шевченка, Київ:

— Літо минає в режимі «активного очікування». Це мене й мобілізує, й заспокоює водночас. Така собі тиша перед вибухом. Хороше зі мною цим літом, сподіваюся, трапиться найближчим часом, коли я нарешті вийду на роботу, на яку так довго чекала. Дуже сподіваюся, що мені там сподобається й я зможу реалізувати себе. Ось така в мене нетипова біла смуга — люди мріють про відпустки, я ж дію навпаки. Серед неприємностей, мабуть, якісь побутові проблеми, але це трапляється з кожним і щодня. Влітку мої ліпші друзі обіцяли мені море, хліб та видовища. Подивимося, що з цього вийде. Останнім часом багато читаю та дивлюся фільми. Мабуть, неприємно вразив Трумен Капоте. Після «Літнього круїзу» інші його твори виявилися менш цікавими, якщо не сказати занадто нудними. Щодо кінематографа, стабільно приносить задоволення Мартін Скорсезе. Його «Казино» з Робертом де Ніро наочно пояснило мені, як працюють гральні заклади зсередини. Цікавий механізм, хто б там що з противників азартних ігор не говорив. На особистому фронті, як завжди буває у студентів, батальйони просять вогню. Якщо ж говорити про родину, то це мій стабільний тил, затишок та спокій, куди приємно повертатися після динамічної столиці. Тим більше після минулої літньої сесії, такої собі показової арени навчальних дій студентства, потреба в гарному відпочинку беззаперечна.

Соломія КОНОВАЛИК, практикантка відділу соціальної політики «Львівської газети», студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка:

— Літо. Канікули. Свобода. Весь світ відкриває свої пороги для тебе, молодого студента. Та я, швидше за все, шукатиму нові шляхи для самореалізації, а ще читатиму. Нещодавно придбала давно омріяний роман Ремарка «На західному фронті без змін». Проте, враховуючи ціни на україномовні книжки та розмір стипендії пересічного студента, можливостей спустошити книжкові полиці небагато. Доводиться заощаджувати. Сьогодні, я, як і всі українці, на хвилі всенаціонального свята — футбольного чемпіонату Європи. Календар на стіні говорить, що до осені ще два місяці, а до Дня Конституції України — один день, тому гадаю, що в це свято навіть Ремарк почекає, читатиму Конституцію. Як сказав основоположник британського консерватизму Едмунд Берк, знання основних законів власної держави — головна гарантія існування правового суспільства, тому маємо, до чого йти.

Марта ПЛІШИЛО, волонтер Євро-2012 у Львові, Миколаїв (Львівська обл.):

— Події, які цього місяця відбувались у нашому місті, подарували студентам прекрасну можливість справити перші враження про себе серед гостей міста. Окрім того, у нас була величезна місія — ми піклувалися про те, якими запам’ятають наше місто і країну українці та іноземці. Цей місяць також відкрив мені новий життєвий принцип — ми повинні бути максималістами та виконувати свої обов’язки на «відмінно». Аби стати справжніми волонтерами, маємо не боятися людей, бути максимально відкритими. Львів’яни у цьому контексті виявилися дуже ініціативними. Пригадую випадок, коли абсолютно незнайома мені дівчина, подумавши, що я з іншого міста, сама запропонувала допомогу, навіть зателефонувала до своєї матері, аби уточнити певні деталі. Такий ланцюговий зв’язок поширювався всім містом Лева. Якщо назустріч іде людина та усміхається, ти просто не можеш не відповісти взаємністю. Тож цього місяця львів’ян об’єднувала якась магічна енергія, якою вони обмінювались із мешканцями інших держав. Основне відчуття, яке я переживала під час Євро-2012 в Україні? — Ніби до твого дому приходять гості, тому ти повинен їх прийняти з усіма почестями та щирим бажанням допомогти.