Нові «більшовики»

Хто не бачив, як і навіщо вискакує із табакерки чорт, тому слід ознайомитися із законопроектом про мораторій на укладення меморандумів, договорів і угод з Міжнародним валютним фондом. Він (і чорт, і законопроект) дивує і лякає. Зокрема й тим, що його  зареєстрували в українському парламенті не представники Опоблоку, не пасіонарний вождь БЮТ і навіть не Радикальна партія, яка, судячи з назви, могла б учинити щось подібне... Це зробили минулого тижня представники правлячої партії — Блок Петра Порошенка — народні депутати Сергій Каплін і Олександр Сугоняко.

До цього часу в антиемвеефовських настроях була помічена в основному наша різношерста опозиція.  Вона критикувала уряд за небажання обнародувати проекти меморандумів на стадії їх обговорення з Фондом. Серед спірних питань підготовлюваного нині меморандуму з МВФ опозиціонери називали пенсійну та земельну реформи, перегляд політики субсидій. Зараз уряд України та Нацбанк, як і раніше, в діалозі з МВФ і в надії отримати четвертий транш кредиту за програмою EFF. Хоча Україна, здавалося б, виконала  всі основні умови, закладені в проекті меморандуму.

У всякому разі, про це після  прийняття держбюджету-2017 і націоналізації Приватбанку заявляли керівники Мінфіну та Нацбанку.  Проте, дата засідання Ради директорів Фонду, спочатку намічена на середину листопада, весь час відкладається. Вже і сума траншу «схудла» — з $1,3 мільярда до $1 мільярда, а процес «технічного узгодження» все ще «їде» на гальмах. Пройшло вже два місяці першого кварталу, в якому Україні був обіцяний п’ятий, найбільший транш —  майже $2 мільярди (після цього два наступні транші передбачається зменшити до $1,33 мільярда, а решту п’ять — до $735 мільйонів кожен).  Четвертий усе ще в проекті.

Отже, один із найпростіших варіантів для пояснення причин появи названого законопроекту — це дефіцит депутатського терпіння. Але перш, ніж обговорювати цей невеликий за обсягом, але досить значний за можливими наслідками документ, давайте спочатку з ним ознайомимося. Вступ до нього можна було б залишити без обговорення. Але в ньому дуже гучні слова. Так,  стверджується, що  закон направлений «на недопущення соціального геноциду українського народу та погіршення стану фінансової системи України, сприяння викорінюванню таких ганебних явищ, як олігархізація, деіндустріалізація і політична корупція». Дуже вже цей текст нагадує той популізм чистої води, який в БПП  так люблять критикувати і викривати.

Далі йде стаття 1, у якій пропонується ввести мораторій на укладання меморандумів, договорів і угод із Міжнародним валютним фондом. Ще серйозніша стаття 2. У ній Кабмін зобов’язують у місячний термін після прийняття документа оголосити МВФ про розірвання меморандумів, угод і договорів, що існують між Україною і Фондом, та про припинення подальшої співпраці, І відразу згадується: «Ровно в четыре нам объявили...».  Чи не боїтеся, панове Каплін і Сугоняко, що «війну» з МВФ Україна під вашим керівництвом швидко програє?

Але повернемося до вашого законопроекту. Мінфін після його прийняття (стаття 3) буде зобов’язаний обнародувати тексти всіх раніше підписаних із МВФ меморандумів, і запропонувати Верховній  Раді проект концепції реструктуризації боргу України перед МВФ. Згідно зі статтею 4 передбачається, що борги перед МВФ не обслуговуватимуться до аудиту Рахунковою палатою України і надання Верховній Раді відповідних висновків. Якщо будуть виявлені факти неефективного використання кредитів МВФ, то кошти йому з держбюджету України виплачуватися не будуть — не будуть від слова зовсім.

Утім, автори документа не чекають висновків Рахункової палати, а спираються на власні. Як ідеться в пояснювальній записці до законопроекту, «отримані (від МВФ) кошти не сприяли досягненню поставлених цілей і використовувалися неефективно». Крім того, депутати від БПП звинувачують Фонд у тому, що він «ставить усе більш жорсткі вимоги для виділення подальших траншів», а уряд України (воно-то багато в чому є урядом саме БПП) — в тому, що він «погоджується, фактично, на будь-які вимоги». Головний висновок пояснювальної записки: ухвалення законопроекту матиме позитивні соціально-економічні наслідки для кожного громадянина України. От як усе, виявляється, просто: варто відмовитися платити, і відразу ж будемо, причому всією країною,  жити щасливо і в повному достатку.

Чи спрацює ця обіцянка законодавців при голосуванні в залі під куполом? Жоден із опитаних «Днем» експертів не дав однозначної позитивної відповіді.  Але ближче за всіх до неї виявився повний тезко і навіть далекий родич одного з авторів обговорюваного документа — президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. «Про  цей документ я можу сказати лише правду, але вона, як відомо, мало кому подобається, особливо тим, хто хоче біди для України, — сказав «Дню» один із визнаних авторитетів банківської спільноти. — Останні сім років влада України працює прямо та відверто на зовнішні центри впливу. «Попєрєднікі» відсотків на 70% орієнтувалися на Росію, а відсотків на 30 — на глобалістичний Захід. «Ці» перемкнулися. «Той» знищував збройні сили, правоохоронні органи, освіту. «Ці» — економіку і фінанси. МВФ давав цій владі гроші, і вони, по суті, кудись зникали. Економіка падала. І тепер Україна втратила не лише частину землі нашої, але й інформаційний простір».

«А люди у владі працюють виключно на свій інтерес, — продовжував Сугоняко. —  Е-декларації показали нам лише маленьку частину цього айсберга. І МВФ повинен знати: коли прийдуть до влади в Україні справжні люди, які керуватимуть країною в її інтересах, вони, безумовно, наполягатимуть на  тому, щоб переглянути кредитні умови МВФ. Ідеться про те, щоб не повертати кредити. Домагатимемося реструктуризації. І в цьому є сенс, оскільки сьогодні влада лише нарощує борги. Щорік платимо відсотки за ними на рівні 5% нашого ВВП. Це значно більше, ніж оборонний бюджет країни. Отже,  законопроект має право на існування. Але зараз він не на часі — приймати його треба буде тоді, коли до влади прийдуть не брехуни, а чесні та гідні люди».

«Це що, нові більшовики у нас з’явилися, — відповів «Дню» питанням на питання головний радник голови «Укрексімбанку» Борис Соболєв. — Якась провокація. Коли висувають  претензії МВФ, то повинні б висунути альтернативу, але про неї не говорять. Я колись розробляв документи щодо членства України в МВФ, і розумію: ці кредити беремо вимушено. Але коли ви готуєте угоду з МВФ, то він вам не говорить, що робити. Він визначає лише параметри, а ви вже самі вирішуйте, як їх виконувати, і що для цього робити.  Борги МВФ можна, звичайно, не платити, але завтра ж вам закриють усі джерела міжнародного фінансування. І знову до Путіна бігтимете. Ви ж пам’ятаєте, що було  2013 року з Януковичем? Зараз — те ж саме. Отже, повторюю, цей законопроект — пряма провокація».

Шокована твором Капліна та Сугоняко і президент Академії фінансового управління  Тетяна Єфименко. Відповідаючи на питання «Дня», вона сказала: «Такий законопроект — це все одно, що мораторій щодо сходу або заходу сонця. Але воно ж однак  і сходитиме, і заходитиме. Піднімати таке питання, можливо, і потрібно через якісь політичні обставини. Але я людина раціональна і виходжу виключно з умов раціональності. Ми сьогодні маємо взаємини з МВФ і будемо і далі їх мати. Ця політика має бути послідовною і тяглою. Перш, ніж подавати такий проект, потрібно з’ясувати, а що ж буде потім. Якщо ми цього не знаємо або, що ще гірше, не хочемо знати, то відразу ж даємо всьому світові сигнал, що у нас істерика або ж що ми — «політики-блондинки».

«У сьогоднішніх умовах ми ніяк не можемо розривати взаємовідносини із МВФ, тому що це буде, найперше, дуже поганий сигнал усьому світові, — сказав у коментарі «Дню» екс-прем’єр-міністр України Юрій Єхануров. — Такі країни, як Україна, не можуть вередувати і вибирати: вони або працюють із МВФ, або ж не працюють. А якщо не працюють, то жоден серйозний інвестор із такою країною не матиме справи. Якщо у нашого уряду є економічна політика, то вона сьогодні така, що без зовнішньої допомоги він не в змозі працювати і буде змушений увесь час отримувати якісь подачки чи то від МВФ, чи то від Євросоюзу, забуваючи про український інтерес. Зараз ось ліс карпатський готуються здати, і щось здаватимуть увесь час».

Єхануров згадує, як йому довелося свого часу як прем’єр-міністру виступати на Раді директорів МВФ. «Я попросив у кредит усього один долар, чим дуже здивував банкірів, і вони зажадали роз’яснення». «А мені потрібен сигнал, що ми проводимо правильну економічну політику, — продовжив він, — а грошей ваших нам не потрібно, обійдемося. І за весь час моєї роботи прем’єром і першим віце-прем’єром в уряді Віктора Ющенка жодного цента від МВФ ми не отримували. В принципі я проти того, щоб сідати на голку МВФ. Але товаришам кавалеристам, які зараз із шаблями кинулися забороняти співпрацю з Фондом, я радив би трохи притримати свій запал і повчитися. У нашому парламенті вчитися потрібно багатьом».