«Куплю-продам»… шкільні знання

Зараз школи активно проводять набір майбутніх першачків. Звичайні загальноосвітні заклади роблять це без співбесід чи тестувань, а спеціалізовані ідуть саме таким шляхом. У нашому випадку етап тестування лишився позаду, але багато приводів для роздумів з’явилося після спілкування з директором обраної школи. Між рядків у його промові до батьків на Дні відкритих дверей неодноразово зринала думка, що у школі вчать всьому безкоштовно у межах навчальної програми. І якщо батьки хочуть додаткові уроки логіки, математики чи англійської мови – за оплату можливо все. Адміністрація школи також не проти репетиторства: мовляв, що поганого у тому, що дитина з певної теми займається додатково?   

Насторожили причини, чому може з’явитися потреба у додаткових заняттях. Якщо через недолуго поданий на уроці матеріал, коли вчитель зумисно провокуватиме звернення до нього за платними поясненнями, то гріш ціна такому навчанню. Насправді знайти особистого репетитора – не проблема, є навіть спеціальні сайти з рейтингами та відгуками про тих, хто готовий продати свої знання з того чи іншого предмету тим, хто цього потребує. І чимало батьків так і роблять, особливо коли настає час готуватись до зовнішнього незалежного оцінювання – учні підтягують знання з окремих предметів якраз на індивідуальних заняттях. Але шукати репетиторів вже у початковій школі – нонсенс, ні про яку якісну безкоштовну освіту тоді не може йтися.

«МОЖЛИВО, ДЕЯКИМ ВЧИТЕЛЯМ ВИГІДНО ВИКЛАДАТИ ПОГАНО»

Громадська організація «Батьки SOS» нещодавно провела опитування на дотичну тему, опублікувавши на своїй Facebook-сторінці запитання: «Чи потребує ваша дитина допомоги дорослих для засвоєння навчальної програми (окрім того, що вона отримує в школі)?». Майже 550 респондентів відповіли «так», а близько 190 – «ні». Тобто більшість батьків все-таки звертається за додатковими освітніми послугами до репетиторів, якщо не може пояснити дитині певний матеріал самостійно.

«Потрібна допомога, тому що, наприклад, вивчити англійську мову у класі, де 24 дитини, нереально, - коментувала на сторінці ГО «Батьки SOS» дописувачка Наталя Бонш. –Загалом бачу такі причини, чому дитині потрібна допомога для виконання домашніх завдань та розуміння предмету: дуже велика кількість дітей у класі, учитель не встигає донести тему кожному; зарозумно сформульовані фрази, наприклад, у задачах; несучасні, непедагогічні, застарілі та непотрібні підручники; велике навантаження, коли дитина просто не в змозі осилити таку кількість домашніх завдань самостійно; і, можливо, деяким вчителям вигідно погано викладати свій предмет, щоб учні ходили до них на додаткові заняття за окрему плату».

Крім цих причин, один з дописувачів спільноти виділив фактор того, що при індивідуальному підході вчитель використовує креативність і гумор, що дає більше результатів, ніж на уроці у школі. Також репетитор відповідає перед батьками за якість знань учнів, отримуючи від них за це гроші.

«У нашому опитуванні йшлося про те, чи потрібна дітям допомога дорослих, - пояснює Олена Бондаренко, співголова ГО «Батьки SOS». – Люди зараз бідні, але розуміють, що діти зможуть заробити собі на життя та стати успішними завдяки своїм знанням. Але не всі батьки мають гроші, щоб купувати ці знання. У школі за норму вважається, що батьки повинні займатися з дітьми, перевіряти домашні завдання, допомагати, але одна справа – спитати, чи ти зробив уроки, відповісти на одне питання, а інша – пояснювати весь матеріал».

ДОБРОВІЛЬНО-ПРИМУСОВЕ РЕПЕТИТОРСТВО

То чи може дитина успішно закінчити школу без додаткових занять? У Міністерстві освіти і науки вважають це можливим та оголошують своєрідну боротьбу з репетиторством. Очільниця освітнього відомства Лілія Гриневич нещодавно заявила, що у школах долатимуть так зване «вимушене репетиторство», коли вчителі свідомо не надають на уроках весь необхідний матеріал, стимулюючи додаткові заняття.

«Ми працюємо з батьківським організаціями, щоб це вчасно виявляти. Розуміємо, що тут треба працювати над підвищенням соціального статусу вчителя. І те, що ми просунули в цьому році по єдиній тарифній сітці, тобто підняли на два тарифні розряди, соціальний статус вчителя, а також загальне підняття заробітної плати вчителів на 50%, є таким кроком назустріч», - зауважила Лілія Гриневич.

Також міністр освіти додала, що новий закон «Про освіту» допоможе запобігати неналежному використанню коштів, які виділяються навчальним закладам, і зловживанню батьківськими внесками, бо навчальні заклади муситимуть оприлюднювати інформацію про свої видатки. Це було б дуже зручно для батьків, які захочуть пояснень, на що пішли їхні гроші. Приміром, директор обраної нами школи розповідав, що із благодійних внесків батьків формують фонд школи, з якого виплачують премії вчителям, щоб ліпше викладали свій предмет. Якщо це так, то ніякий репетитор не потрібен.

НЕ НИЩИТИ, А ВИВЕСТИ З «ТІНІ»

У цілому у намірах Міносвіти подолати репетиторство експерти не бачать сенсу, оскільки жоден закон це не забороняє, немає механізмів контролю цього явища. Єдине, що дійсно може впровадити освітнє відомство, - створити офіційний ринок таких послуг.

«Загалом репетиторство є цілком прийнятною діяльністю. Якщо людина хоче самостійно щось освоїти і звернулась до іншої людини, щоб та допомогла на контрактній основі, це законно. Інша справа, що Міносвіти повинно піднімати питання про ринок цих послуг, а також його оподаткування. Але треба створювати умови, щоб цей ринок перетворився з «сірого» чи тіньового на прозорий. У цьому плані треба думати про стимули – про те, як заохотити людей, котрі мають знання та затребувані у суспільстві, ними ділитися, - вважає Світлана Благодєтєлєва-Вовк, співголова громадської організації «Точка росту: освіта і наука». – Бо звернення учнів до репетиторів – це якраз наслідки негативної організації навчального процесу і стимулювання вчителів. Якщо дійсно почнуться реформи у школах, запрацюють позитивні зворотні зв’язки, таке явище зменшиться. Але ж треба справді реформувати освіту, а не тільки говорити про це. А реформа – це стимули та покарання, хочемо ми цього чи ні. Ротацію керівних кадрів у школі не зробили, маю на увазі директорів, які якраз відповідають за якість навчального процесу. Без змін учитель залишається заручником ситуації і використовує це на свою користь».

«КОМУ ПРИПИСУВАТИ ЗАСЛУГИ УЧНІВ?»

Олена Бондаренко радить влаштувати у школах експеримент і скасувати на місяць домашні завдання, а тоді провести самостійні чи контрольні роботи, щоб перевірити, хто допоміг учням добре засвоїти матеріал: учитель чи батьки з репетиторами.

«Керівництво шкіл схвалює репетиторство, бо отримує успішних учнів, на яких вчителю треба витрачати менше часу на уроці, які покажуть вищий результат, які ходитимуть на олімпіади та продемонструють досягнення школи. Але кому приписувати ці заслуги, хто навчив дітей цьому? – риторично запитує Олена Бондаренко. – Як на мене, побороти репетиторство неможливо, і в цьому немає сенсу. Адже учні мають право отримувати освіту у той спосіб, який вважають доцільним, та в обсягах, які схочуть».

Разом з тим батьки та експерти погоджуються, що звернення до репетиторів через недобросовісне викладання предмету не повинно ставати нормою. На думку Світлани Благодєтєлєвої-Вовк, індивідуальний учитель потрібен у випадку, коли хочеться знати щось глибше. Пізнання світу – це нормально, а от купівля базових шкільних знань – ні.