«Третє око» Богдана Бенюка

«Найкращий подарунок для артиста — це нові ролі», — вважає Богдан Михайлович, а тому свій ювілей вирішив святкувати на сцені рідного Театру ім. І. Франка, де працює вже більше ніж два десятиліття і у п’ятницю зіграє у виставі «Жона є жона». «Бенюк — це блискавка», кажуть його колеги. Він усюди встигає! З ранку — на репетиції (14 червня разом із режисером Андрієм Приходьком запросить публіку на прем’єру автопортрета перед дзеркалом «Райскеє діло», постановку вистави здійснено за творами Івана Малковича, де актор грає головну роль), потім — швиденько до студентів (викладає акторську майстерність у Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого), а ввечері перед глядачами виступає. Крім цього їздить на гастролі з виставами театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» і дома керує (має дружину, двох доньок і сина), а ще встигає у кіно та на телебаченні зніматися, дублювати стрічки та інші різні справи зробити. Сьогодні про актора розказує «Дню» Поліна Лазова, яка буде грати разом із Бенюком виставу «Жона є жона».

— Ми зустрілися вперше з Богданом багато років тому, коли вступали до Київського театрального інституту. Потрапили на різні курси: Бенюк на кіно-факультет (ще у студентські роки він знявся у стрічці Леоніда Бикова «Ати-бати, йшли солдати»), а я на драматичному вчилася, — пригадує П. ЛАЗОВА. — Бенюк привертав увагу своїм гумором. Міг розсмішити будь-кого і завжди був заводний і веселий. Знав багато байок і дуже цікаво їх розповідав. Доля звела нас на сцені, коли ми почали працювати у Театрі ім. І. Франка. Це була вистава «Герой західного краю» Д.Сінга (п’єсу ірландського автора поставив В.Оглоблін), а ми з Богданом грали закохану пару. Потім творча доля нас розвела... У «Тартюфі, або...» за Ж-Б.Мольєром режисер Валентин Козьменко-Делінде запропонував нам зіграти чоловіка й дружину, а нині у виставі «Жона є жона» за оповіданнями А. Чехова ми відтворюємо вже по кілька різних образів із сімейного життя. До речі, в цій постановці Богдан виступив не тільки, як актор, а й як асистент режисера. Грати на сцені з Бенюком — величезна насолода. Він, як феєрверк! Актор дуже професійний і прекрасний партнер. Мені подобається його талант імпровізатора. Богдан живе на сцені і він дуже природній у різних ролях. Мені здається, що скоро Богдан почне займатися режисурою — у нього є до цього хист. Коли Козьменко-Делінде поїхав за кордон, то ми з Богданом самі працювали, щоб не простоювати. «Любов — це постійна боротьба за першість. І жінка диктує свою позицію в житті — воно так до смерті відбувається. Так само чоловік відстоює свої позиційні речі до смерті. І тому наші персонажі зовні не змінюються, а змінюються обставини, в яких вони є», — казав Бенюк на репетиції. Він усе відчуває і має, як кажуть, «третє око», бо може побачити себе і партнера немов збоку. У Бенюка великий репертуар, але на ювілей він обрав одну з останніх своїх робіт — «Жона є жона».У цій постановці можна побачити, як майстерно він грає кілька різних чоловічих персонажів. Сьогодні Богдан для мене як брат, і відчуваю, що за багато років ми немов переплелися душею. Дай Боже йому здоров’я та ще багато-багато цікавих ролей!