«Треба навчитися перетворювати біль на силу»

У День вшанування пам’яті жертв Голодомору в ізраїльському Тель-Авіві студенти Української академії лідерства організували поп-ап (тимчасовий) ресторан Uncounted Since 1932. У ньому мешканцям та гостям міста пропонували лише одну страву — суп з кори та листя — саме те, що їли українці у часи Голодомору. Інгредієнти до цієї страшної страви учасники акції привезли з України.

У результаті до акції, ініційованої студентами, долучилися жителі з 10 країн світу. Як розповіли організатори, переважна більшість з людей, які спробували суп, ніколи і нічого не чули про найстрашніший геноцид в український історії. «Що таке правда було?» — говорили іноземці. — «Це найгірший суп у світі». У такий незвичний спосіб українська молодь вирішила привернути увагу ізраїльтян до страшної трагедії українського народу. Геноцидом Голодомор визнали лише 23 держави. Ізраїль до їхнього числа не входить. «Місцевий парламент вважає, що оцінку подіям минулого має давати суспільство, оскільки це не відповідає парламентській традиції країни. Ну що ж, якщо оцінку має давати суспільство, значить, треба йти до суспільства!» — відзначили організатори акції на своїй сторінці у «Фейсбуці». Про реакцію ізраїльтян та іноземних туристів на акцію Uncounted Since 1932 «День» розпитав керівника Української академії лідерства Романа ТИЧКІВСЬКОГО.

— Романе, як виникла ідея нагодувати людей в Тель-Авіві супом, який могли собі дозволити українці під час Голодомору?

— Акція відбулася силами Української академії лідерства, завдяки Ярославі Гресь, співзасновниці Gres Todorchuk PR. Ідея належала Олександру Тодорчуку, а працювала над втіленням проекту команда GresTodorchuk. Обговоривши чимало цікавих пропозицій, ми вирішили, що краще за все буде нагодувати ізраїльтян незвичним супом. Знаєте, готувалися, можливо, ми на коліні, але дуже були запалені цією ідеєю. Провели акцію студенти, які найкраще володіють англійською мовою і можуть аргументовано донести людям ідею проекту та взагалі відповісти на всі необхідні питання щодо пошуку додаткової інформації про Голодомор. Наша група — 28 людей, це і студенти, і ментори академії, і представники компанії Gres Todorchuk PR. Ми розташували вуличний ресторан на одному з найстаріших ринків Тель-Авіву. Крім місцевих людей, нам вдалося нагодувати незвичним супом туристів з 10 країн світу.

ФОТО З ФЕЙСБУК-СТОРІНКИ YAROSLAVA GRES

— Скажіть, будь ласка, якою була реакція людей на вашу акцію? Чи знали вони про страшну трагедію України — Голодомор?

— Офіційна позиція Ізраїлю — це є суспільне питання, тому його потрібно дискутувати у суспільстві. Але саме суспільство не володіє інформацією, і ми це особливо чітко відчули. У ізраїльському суспільному дискурсі тема Голодомору не присутня. Водночас ми побачили, що іноземці, які до нас підходили, більше знають про Голодомор, ніж ізраїльтяни. Ми спілкувалися з американцями, італійцями, німцями, до нас також підходили вихідні з Великобританії. Багато людей знають про трагедію, але відчувається, що їм не вистачає фактажу. І, власне, спробувати суп за рецептом 1932—1933 років — хороша можливість на собі відчути, в яких умовах доводилося жити. Загалом, ми нагодували понад сотню людей. Більшість — місцеві, але, повторюю, було чимало туристів-іноземців.

Ми співпрацюємо і маємо постійну комунікацію з Українським інститутом національної пам’яті, який надав англомовні матеріали для розповсюдження під час акції. Знаєте, це була одна вулична акція, але загалом ми перебували в Ізраїлі упродовж тижня в кількості 227 осіб — практично вся команда академії лідерства. Ми багато спілкувалися з місцевими про Голодомор, зокрема наші студенти протягом трьох днів перебували в 50 різних локаціях в Ізраїлі. Вони відвідали ізраїльські сім’ї на Шабат, щоб краще пізнати цю традицію і презентувати Україну. Як ми підрахували, в цілому за час перебування в Ізраїлі нашій делегації вдалося охопити 15 тис. осіб. Таке спілкування — з вуст в уста —  дуже важливе. Ізраїльтяни розуміють, бо пережили в своїй історії страшну трагедію Голокосту. Для нас, у свою чергу, важливо доносити інформацію про те, що відбулося в Україні в час Голодомору. Розумієте, ми певною мірою є амбасадори того, що таке лихо може трапитися з людиною — незалежно від географічного розташування. Зараз світ живе в ситуації, коли Ємен стоїть на порозі великого голоду. І це в ХХІ столітті! Ми як нація маємо переосмислити трагедію, яка з нами сталася. Відмовитися сприймати її виключно з позиції жертви. Треба навчитися біль перетворювати на силу, яка допоможе змінити світ на краще. Знаєте, наші студенти мали нагоду порівняти аграрну спроможність Ізраїлю з українським агросектором. Звісно, ці речі не дуже порівнювальні. Але завдяки технологіям Ізраїль сьогодні задовольняє 98% внутрішніх потреб у сільськогосподарській продукції. У пустелі на півдні країні розгорнуті величезні сільгосп-плантації. Наші студенти там протягом дня працювали, дивуючись тому, як на піску можна вирощувати перець і таке інше. Україна ж, маючи величезних потенціал, застосувавши передові технології, могла б нагодувати цілий світ. І заробити на цьому. І це могла б бути найкраща відповідь на трагедію Голодомору, яку ми пережили. Ці жертви, які загинули, покликані стати ангелами-охоронцями для майбутніх поколінь. Завдяки Джеймсу Мейсу вдалося донести наш біль до світу. Але крім цього треба бути готовими внутрішньо працювати.

ФОТО З ФЕЙСБУК-СТОРІНКИ YAROSLAVA GRES

— На вашу думку, сучасні культурно-мистецькі акції на зразок тієї, яку ви провели, зможуть допомогти світу визнати Голодомор геноцидом українського народу?

— Я переконаний, що такі акції дають результат. Лише ця остання акція створила нечуваний резонанс як в ізраїльському суспільстві, так і в Україні. Саме такі сучасні формати і відверте спілкування допомагають налагодити контакт. Суспільство має працювати з суспільством, ділячись і переосмислюючи свій біль. Нам треба вчитися в тих же ізраїльтян, як біль перетворити на потугу, на позитивну зміну, водночас плекаючи пам’ять. Звичайно, нас цікавить кінцевий результат — щоб Ізраїль визнав Голодомор геноцидом українського народу, так само і всі інші країні світу, які цього поки що не зробили. Це головна, але не єдине мета. Нам би хотілося, щоб Україна навчилася для себе і всього світу зробити правильні уроки з цієї трагедії, горе — зробити потугою, щоб цього більше не повторювалося. В інших націй такого досвіду немає. Це трагедія, але ми маємо місію цією складною сторінкою історії скористатися. Завдяки газеті «День» Українському інституту національної пам’яті в нашому суспільстві починається публічний дискурс теми Голодомору, переосмислення трагічних сторінки історії. Але роботи попереду — подібних акцій в Україні і світі, круглих столів, публічних виступів... ще багато. Об’єднуймося і працюймо в цьому напрямі всі разом.

ДО ТЕМИ

СПРОБУВАЛИ ПОЯСНИТИ, ЩО ПЕРЕЖИВАЛИ УКРАЇНЦІ У ЦІ СТРАШНІ ЧАСИ

Ярослава ГРЕСЬ, співзасновниця Gres Todorchuk PR:

— Ідея поп-ап ресторану виникла під час підготовки студентів Української академії лідерства до планової поїздки в Ізраїль. Там протягом тижня українська молодь мала пізнавати ізраїльське диво, досліджувати державотворення, зустрічатися з топ-менеджерами великих компаній, військовими, фермерами, тобто усіма, хто стоїть за успіхом цієї маленької, але процвітаючої країни. На ці самі дати припадали і дні пам’яті жертв Голодомору. Ізраїль — одна з багатьох країн світу, яка не визнає Голодомор геноцидом. При цьому ми були переконані, що на рівні простого громадянина в Ізраїлі про Голодомор просто не знають. Так народилася ідея невеликого, але потужного проекту, який без гучних слів та заяв зможе пояснити, що переживали українці у ці страшні часи. Ми розуміли, що ізраїльтяни, які багато років боролися за визнання Голокосту геноцидом, відчують цю ідею, як ніхто інший. Але результат перевищив усі наші очікування, адже до акції, яка проходила в центрі Тель-Авіва на гомінкому ринку Яффа, долучилися не тільки ізраїльтяни, але й жителі ще дев’яти країн світу.

У переважній більшості, люди не знали про трагедію Голодомору нічого. Зовсім. Хтось згадував, що чув про геноцид вірмен, звичайно, багато було сказано про Голокост. Думаю, що такі акції мають бути системними і приводити до конкретних дій — збору підписів за визнання Голодомору геноцидом проти українського народу, зміни суспільної думки і, нарешті, офіційного визнання урядами країн. Зараз ми проводимо рефлексію щодо акції та плануємо нові кроки. Поки що говорити зарано, але думаю, що UncountedSince 1932 перетвориться на щось дуже потужне.