Чому вирують Латориця й Боржава?

Упродовж останніх років є дві теми, які стабільно приковують увагу загальноукраїнського медіапростору до Закарпаття – контрабанда і повінь. Цьогорічний грудень якраз з розряду таких – у результаті інтенсивних  затяжних дощів, які почалися ще 9 грудня,  рівень води у закарпатських річках почав набирати загрозливих масштабів, а в Латориці й Боржаві досяг історичного максимуму паводка 2001 року.

На ранок четверга, 14 грудня, було підтоплено більше 300 гектарів сільсгоспугідь та пасовищ у заплавах річок Уж, Боржава і Латориця в Ужгородському, Перечинському, Мукачівському, Берегівському, Іршавському та Виноградівському районах. Підтопило також ділянки двох автомобільних доріг місцевого значення: Шаланки – В. Ком’яти на Виноградівщині та Геївці – Тисаагтелек на Ужгородщині. Внаслідок різкого підйому води в р. Уж примусово зупинена система водопостачання міста Перечин.  Чи не найбільше від повені постраждало с.Вільхівка на Іршавщині,  звідки рятувальники та водники відкачали понад 6 мільйонів кубометрів води.

За даними гідрометеорологів зранку 18 грудня найвищий рівень води у р. Боржава проходить у с. Верхні Ремети поблизу Берегова. Вода досягла історичного максимуму катастрофічного паводка 2001 року і упродовж дня буде проходити по Берегівському району до впадіння в Тису поблизу с. Вари. Дамби вздовж Боржави реконструйовані, тому підтоплень населених пунктів не очікується.

У Латориці найвищий рівень води спостерігається поблизу Чопа. Там висота хвилі сягає 7,5 м. Це – також історичний максимум катастрофічного паводка 2001 року. Запас дамби становить ще 1,5 метра, однак основна небезпека  в тому, чи витримає перенасичене вологою тіло дамби, яка 8 днів перебуває під постійним тиском води.

У Тисі найвищий рівень води поблизу  смт Вилок. Висота хвилі – 5,7 метра, вода вже пішла на територію Угорщини й через особливості русла сьогодні повернеться на територію України в районі Чопа.

Наразі рух автотранспорту на раніше підтоплених ділянках дороги національного значення «Мукачево – Рогатин» поблизу с.Вільхівка та дороги місцевого значення «Іршава – Виноградів» поблизу с.Заріччя повністю відновлено. На місцевій дорозі «Шаланки – В.Ком’яти» Виноградівського району рух  перекрито, організовано об’їзд іншими шляхами. У підтоплених місцевостях різних районів Закарпаття продовжує відкачувати воду 21 насосна станція. Станом на ранок 18 грудня залишалися підтопленими 1723 га сільгоспугідь, 231 дворогосподарство та 110 підвальних приміщення. Загиблих чи постраждалих внаслідок грудневого паводка, а також руйнувань приватного сектору та об’єктів соціальної сфери, немає.

Цьогорічний грудневий паводок не є унікальним. Принаймні двічі – у грудні 1947 і 1964 років закарпатські ріки теж виходили з берегів, завдаючи людям  значних збитків. Прокоментувати  ситуацію ми попросили кандидата біологічних наук, експерта-еколога ГО «ЕКОСФЕРА» Оксану СТАНКЕВИЧ-ВОЛОСЯНЧУК.

«Я не згідна з висновками документа на ліспорталі про низький рівень лісокористування в Карпатах, оскільки в документі береться до уваги лише головне користування (ідеться про погляд науковців Національного лісотехнічного університету Міністерства освіти і науки України, висловлений 2008 року, що набув обговорення останніми днями у зв’язку з черговою повінню – ред.). Розрахункова лісосіка розраховується саме до експлуатаційних лісів і для головного користування. Однак це існують санітарні рубки у всіх лісах. Деякі наші лісгоспи справді протягом останніх років не дорубували головне користування, але об'єми суцільних санітарних рубок там перевищував три розрахункові лісосіки. Більше того, в останні роки було багато вітровалів по більшості лісгоспів: і по гірських, і по передгірних, і по низинних. Це теж суцільні площі, які залишились без лісу і зараз там молодий підріст, але не ліс. Тому аналізувати треба не об'єми рубок головного користування, а відсоток площ, укритих зрілим лісом лісових земель.

Так, вкрита зрілим лісом площа здатна затримати 100 мм опадів. У нас ліси мають різну вікову структуру, є молоді ліси. Ще важливо: лісові дороги, трелювальні волоки, ущільнений технікою грунт не пропускають воду в середину грунту і не затримують її. Води злітає зі швидкістю вниз, формуючи потоки. Площу таких ділянок у лісі також потрібно враховувати.

Я далека від того, щоб вважати лише лісове господарство основним винуватцем повеней. Повені – це природні процеси, частота та сила яких залежить від багатьох факторів. Один з них – глобальні зміни клімату. У зв'язку з цим такі повені будуть частішати.

Однією з причин важких наслідків повені є зміна гідрологічного режиму річок та забудова й розорення їхніх заплав.

Ще 100-150 років тому в низинних і передгірних районах Закарпаття були природні болота та мочари, які поглинали повеневі води, які потім поступово віддавали у річки в посушливий період. Це змінила масштабна меліорація, яка дозволила займатись рільництвом там, де раніше були мочари і заплавні луки. Будівництво дамб суттєво зменшило заплави річок, в заплаві почали будуватись люди. Цього не можна було допустити. Будинки, які знаходяться в заплаві, завжди будуть у зоні ризику».