«Новий-старий» спосіб

Рейдерство «пішло на село». Аграрний бізнес почав приносити прибуток, і земля стала магнітом для ласих на заробіток «бізнесменів». Під їхнім прицілом опинилися не лише селянські паї, а й земельні ділянки учасників бойових дій, які вони отримали за службу в АТО. Силові сценарії «віджиму» землі із застосуванням зброї та кровопролиттям не раз «вибухали» на Вінниччині. Щоб протистояти рейдерству, восени поточного року в області створили штаб із забезпечення прав і свобод власників земель або збіжжя, але особливих повноважень він не мав і проіснував недовго. АТОвці з Хмільницького району Вінниччини вирішили, що з рейдерськими захопленнями справляться самі й по-своєму — об’єдналися у аграрний кооператив і забезпечили самоорганізований захист своїх земель.

«Якби у нас було дієве законодавство і врегульовані питання ринку землі, то кожна людина мала б право на власний розсуд розпоряджатися своєю землею. Сьогодні селяни не можуть ані взяти під землю кредит у банку, ані продати її, ані передати. Більше того АТОвці, які отримали землю від держави, змушені залишати свої наділи в оренді за копійки, хоча саме земля могла б стати для них «роботодавцем» і приносити прибуток. Після низки рейдерських атак на сільськогосподарські підприємства та фермерства ми зрозуміли, що треба об’єднуватися, — зазначає голова спілки учасників АТО у Хмільнику та Хмільницькому районі Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ. — Придумали новий-старий спосіб — створили аграрний кооператив, але перш ніж усе «закрутити», треба було навчитися вести бізнесові справи й ознайомитися із законодавством. Для цього написали проект «Соціальна адаптація учасників АТО, навчання і ведення власного бізнесу», який мав на меті познайомити учасників з успішними моделями соціальної адаптації та започаткування власної справи. Подали на грант, виграли 80 тисяч гривень і кілька місяців вчилися «азів» ведення бізнесу. На завершення проекту організували візит до Тернопільської області, де діють подібні кооперативи. Учасники АТО вирощують печериці, полуницю, зернові культури. Окрім того, що самі працюють на землі, створюють ще й робочі місця для громади — оце і є соціальна адаптація».

Поки що до аграрного кооперативу долучилося 15 АТОвців, кожен з яких має по два гектари землі. Восени хлопці засіяли землю зерновими, а тим часом «штурмують» місцеву владу, щоб отримати приміщення під склади і переробку сировини, бо планують створити закритий цикл виробництва комбікорму.

«Зараз до нас часто приїздять хлопці з інших районів, розпитують, що і як, бо розуміють — на землі можна і треба заробляти. Якщо здавати її в оренду, то орендна плата в середньому складає 3 тисячі гривень за гектар, якщо земельні наділи об’єднати, скоротяться витрати на обробіток і прибуток сягатиме до 15 тисяч гривень із гектара, — пояснює Валентин. — Найскладніше для нас було отримати землю. З рік ми воювали з геокадастром, бо, попри те, що вільні землі є, усі вони обіцяні як не депутатові, то підприємцю. Влаштовували пікети під стінами Вінницької ОДА, ходили до громадських приймалень чиновників, по кабінетах — словом, усіма правдами і не правдами отримали 30 гектарів, хоча під кооператив мали дати 50. Вже зараз вони б’ють себе в груди і кажуть, що будуть популяризувати наш досвід. Ми не проти, бо хлопці з АТО повинні мати роботу, а на сьогодні це гарний варіант — робити гроші на землі».

Поки аграрний кооператив «стає на ноги», хмільницькі АТОвці вже об’єднують свої ділянки у садівничий кооператив. Якщо встигнуть з документами, то вже навесні планують висадити садок із фруктових дерев.