Хто кому мізки промиває

Голова ВТБ Андрій Костін в інтерв’ю РБК спробував передати свої відчуття від Усесвітнього економічного форуму в Давосі, й у нього вийшла суцільна діалектика. З одного боку, Захід в особі ЗМІ, Конгресу і спецслужб веде проти Росії та її економіки війну. З іншого боку, у них, за словами Андрія Леонідовича, нічого не виходить, оскільки у нього складаються чудові відносини з діловими партнерами. Але головне, що найбільше  непокоїть Андрія Костіна, — це стан мізків західних журналістів. «Коли розмовляєш наодинці з редакторами провідних західних газет, журналів, ЗМІ теж такого (негативного) ставлення не помічаєш», — ділиться враженнями голова ВТБ — «але вони з абсолютно промитими мізками, у них абсолютно неправильні посилання в цьому питанні, навіть дивує інколи».

Співчуття Костіна до такого стану мізків західних журналістів і політиків у Росії поділяють багато публічних персон. Росія намагається їм допомогти, всіляко прагне їм управити мізки, але виходить поки не дуже. Володимир Соловйов, який багато працює в цьому напрямі, вже, схоже, опустив руки та впав у цьому питанні в якусь споглядальність буддиста.

«Вони там, на Заході, нервують і переймаються, а ми дивимося на це і посміхаємося», — повідомив Соловйов про своє ставлення до того, що відбувається в Давосі. Цю позу усмішливого розслаблення можна вважати цілком адекватною, оскільки росіяни виявилися чужими на святі глобального економічного життя в Давосі. Від російської делегації прагнули триматися подалі. «Американці ховаються від нас у Давосі», — наябедничав журналістам голова російської делегації віце-прем’єр Дворкович. Утім, і самі російські власті розуміють, що опинилися на задвірках світової економіки. Це розуміння виявилося, зокрема, в складі та кількості членів російської делегації. Вона вп’ятеро менша британської та вдвічі менша китайської або індійської. Делегацію США і більшість інших провідних країн світу очолили глави держав, а Росія в Давосі обмежилася рівнем віце-прем’єра.

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Оскільки з мізками західних журналістів усе так безнадійно, Соловйов і його колеги в режимі нон-стоп продовжують працювати над мізками росіян, і тут їхні успіхи неможливо переоцінити. У програмі «Вечер» від 24.01.18 вони вбивали в мізки співвітчизників думку про те, що економіка та гроші не відіграють у їхньому житті ніякої ролі, а головне — це військова могутність і військові перемоги: минулі, теперішні та майбутні. Коли американський журналіст Грег Вайнер спробував пояснити телеглядачам безглуздість спроб путінської Росії протиставити себе західному світу і почав наводити цифри економічних показників, Соловйов тут же його перервав переможним вигуком: «А ми в Сирії вам хвіст надрали!» Де саме в Сирії Соловйов учинив цю наругу над американським хвостом і в чому конкретно вона полягала, телеведучий не уточнив. Його постійна брехня про Росію — головного переможця ІДІЛ — спростовується сухими фактами про те, що дві столиці цієї терористичної держави взяли американці зі своїми союзниками, а героїчна роль російських ВКС звелася головним чином до масового знищення мирного населення з повітря.

Рішучу відсіч американцеві, у якого одні лише долари в голові, дав патріотичний «політолог» Сергій Михєєв. «Усе це: гроші, золото й інше — дурниці!» — почав гаряче переконувати росіян патріот Михєєв. — «Головне — зброя! Важливо тримати порох сухим!» І тут же запропонував план дій щодо Заходу: «Американці потребують захисту від північнокорейських ракет. Треба захистити громадян США від жахливого Кім Чен Ина. І з цією метою треба розмістити базу на Кубі!» Соловйов гаряче підтримав свого улюбленого «експерта» і, розвиваючи його думку, запропонував розмістити військові бази на Алясці та загалом по всьому периметру США. Вираз обличчя при цьому в Соловйова був мрійливий, відчувалося, що він відчуває задоволення від марення про те, як довкола кордонів США будуть понатикані військові бази Росії, й американці почнуть зі страху зариватися в землю та просити помилування. Не хочеться ображати цим порівнянням ні в чому не винних літературних героїв, але в ці моменти Соловйов стає схожим одночасно і на Хлестакова, і на Манилова з Ноздрьовим. Тему примату війни над миром несподівано підхопив сенатор, а у минулому політрук, Франц Клінцевич. «Оборонка тягнутиме цивілку», — заявив Клінцевич. Прозвучало це дещо загрозливо, і, враховуючи репутацію як російської оборонки, так і самого сенатора Клінцевича, мені стало тривожно за долю цивілки. Тим паче, що сенатор Клінцевич не уточнив, куди і навіщо оборонка стане тягнути цю  цивілку.

Але найцікавіше почалося, коли Соловйов зібрав у студії «експертів», щоб обговорити підсумки опитування ВЦІОМ про російських кумирів XX сторіччя. Я вважаю це важливим, оскільки воно досить наочно демонструє, що і як роблять із мізками співвітчизників російські ЗМІ та «соціологи», що долучилися до них, «історики» й інші «гуманітарії». Всі присутні в студії Соловйова дуже раділи та пишалися підсумками опитувань, відповідно до яких перша п’ятірка російських кумирів XX сторіччя виглядала так: 1. Гагарін — 44%; 2. Висоцький — 28%; 3. Жуков — 27%; 4. Сталін — 22%; 5. Солженицин — 14%.

Соловйовські «експерти» були щасливі тим, що Сталін усе-таки потрапив у кумири, що означає віру росіян у сильну руку влади, але не став кумиром № 1, що було б уже якось занадто. Багато говорили про зрілість і гуманізм росіян, які обрали своїми головними кумирами таких чудових людей, як Гагарін і Висоцький.

Тут треба зробити два маленькі відступи. Перший стосується методики опитування ВЦІОМ, за яку студентові першого курсу соціологічного факультету поставили б двійку. ВЦІОМ пропонував респондентам відповісти  телефоном на таке запитання: «Оберіть трьох людей, яких із найбільшим правом можна було б назвати «Російським кумиром XX сторіччя». І далі пропонувався закритий список із 22 прізвищ. Спробуйте, прочитавши це питання, зрозуміти, чого від вас хоче телефонний інтерв’юер. Чи хоче він дізнатися про ваші вподобання, чи про те, кого, на його думку, сьогоднішні росіяни вважають російським кумиром минулого сторіччя. Є ще і третє трактування: кого в XX сторіччі радянські громадяни вважали своїм кумиром.

Якщо на хвилинку погодитися із головою ВТБ Андрієм Костіним  щодо того, що західним журналістам хтось промиває мізки, то доведеться визнати, що в Росії мізки всіх громадян постійно отруюють і засмічують. І роблять це об’єднаними зусиллями співробітники ЗМІ та «соціологи», що долучилися до них, «історики», «економісти», «юристи» й інші гуманітарії, не кажучи вже про політиків. Опитувальна соціологія стала в путінській Росії одним із флагманів цієї безперервної процедури.

Путінській Росії, в якої немає абсолютно ніякого уявлення про власне майбутнє, а в сьогоденні — лише один вічний Путін, украй необхідні кумири минулого. І до їхнього відбору тут ставляться вкрай відповідально, розуміючи, що цю справу не можна пускати на самоплив і довіряти громадянам. Коли  2008 року провідні ЗМІ країни задумали проект «Ім’я Росії», то в ході всенародного голосування з великим відривом  лідирував Сталін. Президентом тоді вважав себе Медведєв, що боязко шепотів: «Свобода краще, ніж несвобода». Із Сталіним у ролі «Ім’я Росії» це не дуже в’язалося, і Росії «присобачували» ім’я Олександра Невського. Якщо розібратися, то людина, що повзала на череві перед ординцями і нацьковувала їх на своїх співвітчизників, мало чим краща, але за давністю років ця кандидатура сприймалася як нейтральна.

Отруюючи мізки росіян брехнею про військову перевагу й уявні успіхи Путіна в зовнішній і внутрішній політиці, російські медіа намагаються приховати ту порожнечу, яка утворилася в російській суспільній свідомості там, де у більшості інших народів є ті, яких зазвичай називають «володарями дум», «провідними інтелектуалами», або «моральними авторитетами». Тотальна зачистка політики, журналістики, науки й економіки призвела до того, що у всіх цих галузях панують моральні виродки й інтелектуальні карлики. У наведеному вище опитуванні ВЦІОМ є одна цифра: майже третина молодих респондентів заявили, що вони не знають жодних «російських кумирів XX сторіччя». Ось цій цифрі я вірю. І вважаю, що якби їх запитали про «російських кумирів сучасності», то переважна більшість молоді відповіла б, що їх просто не існує.