На Рівненщину з’їхалися нащадки княжого роду, аби перепоховати пращурів
На Рівненщині перепоховали представників знатного княжого роду Чарторийських. Їх останки покоїтимуться у старовинному Благовіщенському костелі, що у селищі Клевань. Фундатором храму був Юрій Чарторийський. Тим часом на таїнство перепоховання приїхали нащадки княжого роду з усієї Європи. Історики переконують – подія неординарна, адже в Україні таке відбувається чи не вперше.
На поховання періоду 17 століття у Благовіщенському костелі археологи натрапили під час експедиції, яку проводили торік восени. Храм має давню історію. Він побудований в 1590 року. Костел мав свої святині, тут, за традицією, знаходилася і княжа усипальниця. Але за радянської влади парафію ліквідували, храм майже на півстоліття закрили, проте не зруйнували. А з 1991 року споруду віддали католицькій громаді. Щоправда, вона була у поганому стані. Так само, як і поховання.
«Коли я вперше потрапив у Благовіщенський костел, то мені розповіли моторошну історію про те, як там просто по підлозі були розкидані людські кістки. Парафіяни зібрали їх у ящик. Мені також показали, де орієнтовно може знаходитися центральна крипта. Я заглянув туди і побачив, що й там валяються кістки. З цього, власне, все і почалося, - розповідає ініціатор дослідницьких робіт у костелі Сергій Мініч. - Виникло бажання впорядкувати давні поховання і дослідити крипту. Коли починали розчистку, натрапили на труни періоду 17 століття. Як на той час, вони виявилися дуже дорогими, так ховали мало кого. Тож виникло припущення, що тут похоронені князі Чарторийські. Ксьондз мав контакти нащадків цього роду, тож зв’язався з ними, аби отримати дозвіл на подальші дослідницькі роботи і перепоховання».
У Благовіщенському костелі експедиція тривала упродовж місяця. Ще місяць науковці працювали зі знахідками.
«Ми змогли дослідити і впорядкувати одну крипту. Чесно кажучи, коли ми починали працювати, то навіть не сподівалися натрапити на непорушені знахідки. Адже крипта була засипана сміттям, і спочатку ми виявили розкидані фрагменти людських кістяків. Справа в тому, що усипальницю частково поруйнували ще за радянської влади, але основної шкоди завдали чорні археологи, які, очевидно, шукали прикраси. Але нам вдалося знайти непорушені кістяки і фрагменти одягу, - розповідає археолог Олексій Войтюк. - З тканиною було працювати дуже непросто. Зрештою, ми залишили для реставрації найбільш показові фрагменти одягу - три пояси, ґудзики і застібки, аналогій яким відшукати наразі складно. Решту знахідок поклали у труни, які перезахоронили у костелі».
Зі знахідками працювали і антропологи. Вони підтвердили, що, швидше за все, в крипті були поховані представники одного роду. Особи декого з них навіть вдалося встановити. Так, досліджуючи скелет жінки, науковці виявили, що вона померла у віці 70-80 років і все життя носила корсет. Виникли припущення, що це може бути Ізабела Чарторийська, дружина Миколи Чарторийського. А пізніше рідня підтвердила, що княгиню, попри її заповіт бути похованій у Корецькому монастирі, захоронили у Благовіщенському костелі в Клевані біля чоловіка, пояснив Сергій Мініч.
«Взагалі в Україні костели майже не досліджуються. Тому роботи, які провели в храмі у Клевані, цікаві і важливі, - коментує археолог Олексій Войтюк. – Пригадую, коли в Литві перепоховували князів Радзивілів, то це відбувалося на державному рівні. У нас же такого не робили. А про те, щоб в Україну на таку церемонію приїздили нащадки княжого роду, я не чув. Це рідкісне явище».
У Клевані зібралися декілька поколінь роду. Для найстаршої його представниці Барбари Чарторийської це вже четвертий візит у Клевань. Але якщо у попередні роки вона приїжджала з дітьми, то цього разу вона зібрала представників роду з усієї Європи.
«Взагалі з самого початку, коли ми лише починали дослідження, нащадки Чарторийських поставилися до цього доволі скептично. Адже упродовж двох тижнів не давали відповіді на наше прохання дозволити провести упорядкування поховання. Зрештою, ксьондз переконав їх у тому, що це таки потрібно зробити. А вже коли представники роду приїхали на перепоховання, то Барбара Чарторийська сказала, що це один із найщасливіших моментів у житті і що проведення цього таїнства справді важливе для всіх поколінь, - розповідає Сергій Мініч. - Щодо стану костелу і усипальниці, то родина пообіцяла підтримку. Вони готові профінансувати встановлення родинного герба на фасаді храму і стати лобістами у Європі щодо збору коштів для його реставрації».
Тим часом дослідницькі роботи не закінчилися. Так, за антропологічними замірами знахідок, можна встановити обличчя князів. Над цим зараз і збираються працювати. А допомагає у цьому один із нащадків роду Чарторийських, який мешкає в Австралії. Він погодився профінансувати дослідження і проведення аналізу ДНК знахідок.
Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне
