«Усе, як на морі...»

«У мене відчуття, ніби я у портовому місті. І не тільки тому, що на гербі Вінниці якір. То все фестиваль «Острів Європа» і місцеві блакитні трамваї та тролейбуси. Спека і холодне вино у поєднанні з літературою. Все, як на морі. Воістину смачний інтелектуальний захід, який відбувається на тлі буденної Вінниці. Це не Арсенал і не Форум — саме ця камерність, незвичні місця для гутірок, зокрема локація біля секс-шопу на вигаданому Прибутковому провулку, створювали певний гротеск. А ще слухачі фестивалю надзвичайно близькі до письменників та музикантів — цього вже у Києві не зустрінеш на подібних заходах. Тому ловимо хвилі. А я продовжую у Вінниці шукати море», — так лаконічно і точно описала міжнародний літературний фестиваль «Острів Європа» наукова співробітниця Національного музею історії України Марина МІРЗАЄВА. Фестиваль, який захопив у літературний полон Вінницю з 13 по 16 червня, направду став інтелектуальним островом у буденному місті. Він об’єднав довкола тем — «зшивання» націй і утвердження свободи — 30 літераторів з України та європейських країн. Поспілкуватися з ними прийшло щонайменше півтори тисячі людей. Ні дощ, ні спека не стримували вінничан у бажанні підняти інтелектуальні «вітрила» і дістатися до «Острова Європа» на повній ході.

АКЦЕНТ НА СПЕЦПРОГРАМИ

«Фішка» фестивалю в тому, що він присвячений «камерним» літературам, малим мовам та локальним текстам. Тому вже традиційно «Острів Європа» зібрав у Вінниці яскраві постаті кількох літературних генерацій. Цього року українську сучасну літературу представляли Микола Рябчук, Ірина Старовойт, Катерина Міхаліцина, Катріна Хаддад, Петро Яценко, Гєник Бєляков, Юлія Мусаковська, Наталка Доляк, Юлія Броварна та інші. А міжнародну програму — переможець центральноєвропейської премії «Анґелус» Мацей Плаза (Польща), лауреатка премії Адальберта Шаміссо Драґіца Райчич (Хорватія — Швейцарія) та володарка Літературної премії Європейського Союзу Лідія Дімковська (Македонія). Літературним хедлайнером фесту стала Оксана Забужко, яка презентувала книжку «І знову я влізаю у танк...». Загалом, якщо охопити неосяжне і узагальнити, то фестиваль підняв на поверхню шість тем. Дві з них були присвячені важливим історичним річницям — це 100-річчя проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР та 30-річчя падіння Берлінського муру. Чотири — викристалізовували думки про фемінізм, подолання кордонів, збереження мови і власної ідентичності.

«Несподіванкою для нас стало те, що великою популярністю користувалися саме спецпрограми — єврейська, феміністична і кримськотатарська. Власне кримськотатарський івент на острові «Кемпа» зібрав щонайменше 70 відвідувачів, і навіть після закриття реєстрації на поїздку до нас зверталися з проханнями взяти їх на теплохід і доставити на острів. І в людей було бажання не стільки потрапити на зелений острів (вони навіть не знали, що там достеменно має бути), скільки поринути у той простір і насититися духовно», — розповідає програмна директорка фестивалю Анна ВОВЧЕНКО, ледь помітно натякаючи, що наступний літфест буде не менш цікавим і своєрідним. У фокусі він триматиме південну тему — з пристрастю і сонцем, але чи це буде південь України, Балкан, чи інших держав, організатори залишили у секреті.

SMART-ПРОСТІР ДЛЯ ГРОМАДИ

10 локацій, 36 подій, 10 організаторів, 50 волонтерів і півтори тисячі відвідувачів — це сухий статистичний висновок фестивалю. Ваговим результатом стало те, що літфест провів своєрідний ребрединг міського простору і показав вінничанам, що навіть звичайні колоритні дворики (попри розташування біля секс-шопу) можна використовувати як локації для мистецьких подій. Понад те, вперше в межах фестивалю була по-новому задіяна садиба Львовича (колишнє приміщення обласного радіо), де сто років тому розміщувалася канцелярія Петлюри. Усередині досі відчувається «присутність духів грізного часу, які там продовжують витати», — сказала про цю будівлю під час презентації свого твору Оксана Забужко. І це додало таємничості, гордості на івенті вінничанам, бо фестиваль дозволив під новим кутом подивитися на своє місто і краще оцінити його можливості.

ЛІТФЕСТ ПРОВІВ СВОЄРІДНИЙ РЕБРЕНДИНГ МІСЬКОГО ПРОСТОРУ І ПОКАЗАВ ВІННИЧАНАМ, ЩО НАВІТЬ ЗВИЧАЙНІ КОЛОРИТНІ ДВОРИКИ ТА «КОРИДОРИ» МІЖ БУДИНКАМИ МОЖНА ВИКОРИСТОВУВАТИ ЯК ЛОКАЦІЇ ДЛЯ МИСТЕЦЬКИХ ПОДІЙ

«Чим сильніше буде закріплятися за якимось простором чи локацією культурна асоціація, тим швидше ми зможемо розставити додаткові точки у свідомості місцевих, які матимуть правильні історичні асоціації з певним місцем, бо це важливо для нашої ідентифікації. Наприклад, ми взяли за локацію «коридор» між двома будинками, які свого часу збудував архітектор Артинов, і назвали його Прибутковим. Чому? Бо на той час це були два прибуткові будинки: праворуч — готель «Палас», а ліворуч — будинок Райхера. І хоча ця назва провулку неофіційна, вона вже закріпилася і має стала офіційною. Тобто наш фестиваль впливає на формування інтелектуального міського простору, на взаємодію і витворення нового», — резюмував директор літфесту Олександр ВЕШЕЛЕНІ.

НЕ СТІНИ, А МОСТИ

Як і торік, літфест не оминув увагою тему в’язнів Кремля. 14 червня після поетичних читань поетес Катріни Хаддад та Катерини Калитко біля сходів на Кумбарах відбулася символічна акція, під час якої всі охочі мали можливість запустити на воду Південного Бугу 24 паперові кораблики з іменами українських моряків, які перебувають нині в полоні на території РФ. У такий спосіб вінничани та гості фестивалю продемонстрували, що не забувають про полонених українців.

Взагалі тема свободи в Україні і за її межами так чи інакше звучала упродовж всього фестивалю, бо досі Європа пронизана спільними культурними зв’язками і в той же час дуже розрізнена, відокремлена всередині своїх мов, контекстів, своїх політичних нюансів, що відмежовує малі літератури від загального простору. Хоча, як відзначила співзасновниця фестивалю «Острів Європа» Катерина КАЛИТКО, саме малі літератури, переклади можуть стати універсальними інструментами для «зшивання» націй та збереження їхньої ідентичності.

«Упродовж фестивалю ми багато говорили про історію кримськотатарського питання, про їхню національно-визвольну боротьбу, яка римується і паралелиться з українськими визвольними змаганнями і власне намаганням утримати державність дотепер. Дивним чином тільки зараз, під час війни, ми почали знайомитися одні з одними, хоча півострів давно був у межах України. Але тепер кожна нагода, зустріч, спілкування робить нас ближчими. Війна змусила нас простягнути руки одним одному і триматися, — підкреслює Катерина Калитко. — Про необхідність «зшивання», зв’язку між нами говорили і під час дискусії «Мости замість стін: 100 років Злуки» ми разом з Алімом Алієвим (співзасновник ініціативи Крим SOS. — Авт.), Катріною Хаддад (українська поетеса із сирійським корінням. — Авт.) та Миколою Рябчуком (український письменник — авт.). Акт Злуки був точковим і не мав тривалості в часі, але цей процес продовження тих інтенцій, які були закладені тоді, триває і досі. Усі ми — історики, літератори, культурні менеджери, письменники, голоси України за кордоном — працюємо на те, щоб пояснити, що Україна страшенно велика, страшенно відмінна за своїм досвідом, але водночас дивовижно єдина у своєму прагненні до свободи. Усі люди, які пожертвували своїми долями і нині жертвують заради свободи, мають бути для нас прикладами І ми сподіваємося, що теми, які були порушені на фестивалі, так само мотивуватимуть людей обстоювати свою свободу і бути шляхетними на цьому шляху».

ВРАЖЕННЯ

«ЯКІСНО ЗРОБЛЕНИЙ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПРОДУКТ»

Данило ІЛЬНИЦЬКИЙ, учасник гурту «Три кроки в ніч», літературознавець (Львів):

— У мене дещо заангажоване ставлення, бо фестиваль організовують мої друзі і я був свідком, як народжувалася ідея і як вона втілювалася. Торік я не був на фестивалі, але цього — я тут. Відзначу, що літфест — це якісно зроблений інтелектуальний продукт. Передусім — це чітка організація, велика злагоджена команда, розподіл обов’язків. Здавалося, непомітні для публіки моменти, але вони важливі. Другий момент — це наповнення, і якщо ставити запитання, чи посилилася у Вінниці Європа, то відповідь: так! Без сумніву. Хоча не тільки фестиваль приніс у місто Європу, бо якби воно було не готове, то сприйняття не було б. Тобто для цього мав бути ґрунт. Я до Вінниці приїжджаю майже щороку і мушу сказати, що це одне з найбільш розвинених міст України. Особливо в «лізі» немільйонників воно серед перших. На мою думку, цей острів Європа у Вінниці є давно, просто фестиваль став лакмусовим папірцем, показав цю атмосферу «розриву мозку». Люди хочуть таких обговорень, таких дискусій, таких літературних і музичних заходів.

«КУЛЬТУРНІ ІНІЦІАТИВИ ПОВИННІ МАТИ БІЛЬШ ГЛОБАЛЬНИЙ ТА МАСОВИЙ ХАРАКТЕР»

Людмила НЕВЕРИЦЬКА, радниця з питань внутрішньо переміщених осіб у Вінницькій області:

— Міжнародний фестиваль «Острів Європа» мав у собі багато компонентів, де порушувалися актуальні для сучасної України проблеми. Оскільки я працюю з внутрішньо переміщеними особами в регіоні, то розумію актуальність питань, які пов’язані з взаєморозумінням, діалогом, інтеграцією наших співгромадян, котрі були змушені покинути свої постійні місця проживання після окупації 2014 року. Фестиваль дозволив ознайомитися з творчістю кримськотатарських письменників, що так чуттєво розповідали про внутрішні переживання, історії людей, які зіткнулися з депортацією та окупацією (в тому числі і розповіді від першої особи). Вважаю, що подібні культурні ініціативи повинні мати більш глобальний та масовий характер, оскільки література і творчість сприяють виникненню діалогу, наштовхують на роздуми.

«ВІДХОДЬМО ВІД РОЗВАГ І ВДОСКОНАЛЮЙМОСЯ»

Віктор КРУПКА, літературознавець, поет (Вінниця):

— Цікава і своєрідна програма притягує тим, що приділяє увагу серйозним темам і «малим» літературам. У перший день була єврейська тематика подій, у другий — кримськотатарська, потім європейська і українська загалом. На щось таке ми чекали. Але питання в тому, настільки ми готові це сприймати? Чи ми звикли до тем, які є цікавими, але ще не зовсім обговорювані суспільством? У нас глядач-слухач звик, щоб його розважали. Але давайте будемо відходити від розваг і вдосконалюватися, «прокачувати» мозок. Адже розваги — це попсовий, совковий чинник. Має бути інша активність — інтелектуальна, при чому як від того, хто сприймає інформацію, так і від того, хто її надає. Тобто має бути рівність. Тільки тоді ми зможемо сміливо рухатися назустріч викликам, які пропонує нам глобальний світ.

***

Рефлексії на острівну тематику тримали в напрузі Facebook упродовж усіх фестивальних днів. «Острів Європа» для Вінниці став інтелектуальною подією № 1 нинішнього літа. І це вже доконаний факт. Повні локації слухачів на презентаціях, дискусіях, перформансах засвідчили — в місті над Бугом є достатньо людей, які хочуть чути письменників, хочуть підтвердження того, що європейськість Вінниці не тільки в статусі найкомфортнішого міста, і не тільки в хороших дорогах чи транспорті, а, власне, у відчутті Європи, її «золотого перетину» саме тут — у Вінниці.