Звинувачення без злочину

Україну звинувачують у крадіжці 438 мільйонів кубометрів газу з призначених для Європи транзитних обсягів. Учора глава «Газпрому» Олексій Міллер на зустрічі з президентом РФ Дмитром Медведєвим зазначив, що на початку лютого «значний обсяг російського газу до європейських споживачів не доходив». «В окремі дні на території України залишалося до 40 млн. кубометрів газу», — доповідав глава «Газпрому». За його словами, «це завдало фінансових і репутаційних збитків «Газпрому». Медведєв запитав, чи йдеться про несанкціонований відбір. «Наші українські партнери брали з експортної труби стільки газу, скільки вважали за потрібне, — відповів Міллер. — При цьому вони брали газ, який був призначений європейським споживачам, і про це наші українські партнери знали». «Ви з усіма цими випадками, зрозуміло, в рамках корпоративних процедур і цивільно-правових угод, які пов’язують вас з Україною, розберіться», — наказав Медведєв.

Тим часом ще у вівторок джерело в «Нафтогазі України» заявило, що російська інформація не відповідає дійсності, і зазначила, що Україна отримує природний газ на кордоні з Росією в обсягах, передбачених технічними угодами. За словами «слідчого», «зниження обсягів російського газу на своєму східному кордоні Україна компенсувала зі своїх сховищ». Більше того, цей працівник нагадав, що «Нафтогаз» був готовий допомогти європейським споживачам спрямувати до них додаткові обсяги газу зі своїх підземних сховищ, і сповістив про це російську сторону. А на прохання Туреччини Україна надавала їй додаткові обсяги природного газу зі своїх ПСГ (до 10 мільйонів кубометрів на добу).

Колишній представник президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський у коментарі «Дню» сказав про «відбір»: «Це, поза сумнівом, тиск на Україну, бо Україна ніколи не крала і не краде зараз. Але вся веремія все ж таки через те, що в нас немає чіткої риски передачі газу на східному кордоні. Якби вона була, то всі точно знали б, скільки ми прийняли газу, скільки віддали і звідки його взяли (це вже інше питання). І питання було б вичерпано. Річ у тім, що газотранспортну систему було збудовано в Радянському Союзі таким чином, що вона об’єднує функції і внутрішнього постачання газу, і його транзиту до інших країн, і російська сторона, коли перебуває в кризовій ситуації, на жаль, спекулює на нашій системі. А насправді за всім цим стоїть всього лишень бажання чинити тиск на українську сторону на сьогоднішніх переговорах щодо ціни газу, так як і на всьому фронті стосунків двох країн».

Незалежний енергетичний експерт Олександр Нарбут також вважає заяву про додатковий відбір тиском на Україну. При цьому він зазначає, що час скандального повідомлення не випадково збігся з російською вимогою синхронно з Держдумою підписати договір про зону вільної торгівлі з СНД. Цього, на думку експерта, напередодні виборів домагається як «інтеграційного імпульсу» від України кандидат на посаду президента Росії Володимир Путін. «Що стосується проекту газової угоди, то, — зазначає Нарбут, — Росія шукає спосіб, щоб відвадити Україну від Стокгольмського арбітражу. І шляхом дрібних рухів назустріч — так званою корекцією ціни — прагне піти від дискусій про збалансованість газових стосунків».

Шляхом невеликої поступки, яка кардинально не вирішить українських проблем, як на рівні «Нафтогазу», так і національного бюджету, «наришкінський» договір (його привезено до Києва главою Держдуми Сергієм Наришкіним) ставить собі на меті зберегти виручку «Газпрому» в Україні, тобто обсяги газу, що постачається до України, і висхідний ціновий тренд, говорить Нарбут. Ситуація, на його думку, сьогодні нагадує час Харківських угод, які створювали ілюзію виграшу, хоча його й не було. Росіяни розуміють, що наступний раунд переговорів із європейськими компаніями попереду і розширити обсяги продажів у Європі їм не вдасться. Але чи вдасться РФ нав’язати Україні ту монопольну конструкцію, про яку йдеться в договорі, запитує Нарбут. Він вважає, що Україна має розробити свій варіант. «Угода має готуватися українським урядом, затверджуватися на рівні РНБО і лише тоді виноситися на переговори на рівні президентів», — пропонує експерт.

Глава комітету енергетичної незалежності України Іван Надеїн зазначає, що необѓрунтований наїзд на Україну в першу чергу свідчить про те, що новий російський проект договору не викликав захвату в Україні. «Твердження про відбір, — говорить експерт, — це черговий етап газової війни між Україною та Росією». Він також вважає, що таким чином світові намагаються продемонструвати неспроможність України як транзитера газу до Європи і домогтися підтримки в будівництві «Південного потоку». А ще, на думку Надеїна, Росія намагається забити клин між Україною та Євросоюзом, вплинувши, таким чином, на участь європейських компаній у тристоронньому консорціумі з питань управління українською ГТС. А основний месидж звинувачень у «відборі», на думку експерта, якось покарати Україну за несприймання нових російських пропозицій, які не відповідають національним інтересам нашої країни.