Золота смуга

Кияни охрестили проєкт велодоріжки вздовж Набережного шосе «золотою магістраллю», а в КК «Київавтодор» кажуть, що це наймасштабніший проект із розвитку велоінфраструктури у столиці. На чий бік пристати? Наведемо конкретні цифри. Ціна велопроєкту — 184,2 мільйони гривень. Довжина велодоріжки — п’ять кілометрів, ширина — два метри. Вестиме вона від Поштової площі до мосту Патона. А далі велосипедистам доведеться їхати на Лівий берег у потоці машин чи на вузькій тротуарній частині. Роботи триватимуть аж 15 місяців.

На перший погляд, проєкт грандіозний, для міста важливий. Тим паче, що розвиток велосипедної мережі — це один із пріоритетів міського голови Віталія Кличка, принаймні, у передвиборчих обіцянках це звучало саме так. Свого часу у мера навіть з’явився радник із велосипедних питань. Та часто виходило так, що радила велоспільнота одне, а місто робило інше.

«ТАКУ САМУ ДОРІЖКУ В ІРПЕНІ БУДУЮТЬ УВОСЬМЕРО ДЕШЕВШЕ»

Так і зараз. Києву потрібні велодоріжки, які з’єднували б центр міста зі спальними районами на правому та лівому берегах. Де саме їх будувати — прописує спеціальна велоконцепція, схвалена Київрадою, у ній якраз враховані зауваження велосипедної спільноти. Однак виконується вона половинчасто. Приміром, є веломаршрут із Солом’янки до центру. Втілено в життя лише його невелику частину — збудована невелика велодоріжка на вулиці Пушкінській. Вона обривається на перехресті з вулицею Богдана Хмельницького. За планом переходити дорогу потрібно було через підземний перехід. З велосипедом у руках — не зовсім зручно. Після тривалих перемовин місто таки пристало на бік велосипедистів і облаштувало на Пушкінській наземний перехід.

Тому наміри «Київавтодору» збудувати «золоту» велодоріжку вздовж Набережного шосе стурбували столичну громаду. По-перше, звідки й куди вона може привести, по-друге, звідки така захмарна вартість проєкту, і по-третє, коли будуть завершені справді важливі велодороги Києва?

«Велодоріжку планують будувати вздовж Набережного шосе на місці колишньої трамвайної лінії. Це значить, що не потрібно робити особливих земляних робіт. Можна йти по старому майже рівному трамвайному баласту. А він там хороший, бо укладався з розрахунку на рух вантажних поїздів, — розмірковує у «Фейсбуці» велоактивіст та урбаніст Віталій СЕЛИК. — Я вже був готовий змиритися з такою ціною (ну, інфляція, криза, коронавірус і таке інше), якби поруч таку ж велодоріжку не будував обласний автодор у вісім разів дешевше. 27 квітня уклали угоду з компанією ОНУР на будівництво велодоріжки між Ірпенем і столичним масивом Новобіличі вартістю в 11,8 мільйонів гривень за 5,2 кілометра. Тобто 2,2 тисячі гривень за метр (один погонний метр доріжки на Набережному шосе коштуватиме 36,8 тисяч гривень. — Ред.). Чому ж у Києві планують так дорого? І найцікавіше: будівництво ірпінської велодоріжки за контрактом мали завершити не за 15, а всього за два місяці — до 30 червня 2020 року. Хто там їздить по Р-30, можете повідомити статус будівництва?»

ЗАХМАРНА ЦІНА — ЧЕРЕЗ ПІШОХІДНИЙ ПРОМЕНАД

У «Київавтодорі» на закиди киян уже навіть підготували розлоге пояснення, розписуючи, куди буде витрачено кожен мільйон із велопроєкту. Так, за даними комунальної корпорації, у кошторис велосипедної доріжки входить також пішохідний променад із зонами відпочинку та спорудження підпірних стінок. Звідси — така висока вартість. На демонтаж старого покриття й елементів, які заважатимуть будівництву, піде дев’ять мільйонів гривень. Ще 11 — на встановлення опор, світильників, прокладання енергомережі та підключення її до міської системи. Оновлення та будівництво нових ділянок інженерних систем, зокрема зливостоків і системи відведення дренажних вод, обійдеться майже в 15 мільйонів гривень.

«Нова велодоріжка матиме кількашарове асфальтове покриття з піщано-щебеневою подушкою в основі. Площа покриття — 13 тисяч квадратних метрів. Безпосередньо на будівництво всіх шарів конструкції велодоріжки і тротуару вздовж неї необхідно майже 93 мільйони гривень», — зазначають у «Київавтодорі».

Крім цього, на благоустрій території передбачено 13 мільйонів гривень, на приєднання велодоріжки та пішохідної зони до системи Kyiv Smart City — десять мільйонів гривень, у тому числі на встановлення відеокамер. Ще п’ять з половиною мільйонів заплановано на нові підпірні стінки та ремонт наявних протизсувних споруд. У корпорації запевняють, що веломагістраль сполучить міст Патона, міст Метро (запланований веломаршрут Лісова — Центр), Парковий Пішохідний міст (виїзд на рекреаційну зону Труханового острова, а також на веломаршрут Троєщина — Центр) і Поділ.

«ДОРІЖКИ ВЕДУТЬ В НІКУДИ»

Та спочатку нехай зроблять задумане. Бо велоспільнота чекає від міста на значно активніший розвиток велоінфраструктури.

«Як на мене, зараз краще б розробити маршрут «Солом’янка — центр» чи інші подібні проєкти, які сполучали би спальні райони з центром, щоб ці доріжки не вели в нікуди. А доріжка на шосе виглядає як передвиборчий проєкт, потім у рекламі будуть розповідати, що створили таку класну інфраструктуру, — вважає комунікаційник громадської організації U-cуclе Андрій КЛИМЧУК. — Приміром, маршрут із Троєщини дає можливість проїхати на Труханів острів. Тобто точкові зміни є. От прийняли велоконцепцію — це добре, але вона не виконується. Нам обіцяли давати на ознайомлення проєкти реконструкцій, щоб можна було якось вплинути на рішення міської влади, але таку інформацію намагаються приховувати, щоб громадськість не могла нічого контролювати. З’являються велопарковки, але цього замало. За цей період можна було набагато більше всього збудувати. У нас усі гроші з децентралізації пішли на ремонт доріг на бульварі Дружби народів і на проспекті Перемоги, але це швидкісні дороги. Коли робили їхній капремонт, то можна було б змінити геометрію й одразу передбачити велоінфраструктуру. Тепер це траси смерті, де через перевищення швидкості гинуть люди, і велосипедисти теж».

МІСТО НЕ ЧУЄ ЗАПИТУ ВЕЛОСИПЕДИСТІВ

Андрій Климчук зауважує, що місто проігнорувало запит на велосипеди, спричинений карантином. Експерти порівнювали попит на велорух у травні цього року з аналогічним періодом торік. Кількість користувачів велосипедами зросла удвічі. «Приміром, на вихідних багато велосипедистів виїздить в район ВДНГ та Голосіївського парку. Тобто це потенційні велокористувачі. Але через відсутність інфраструктури вони сідають у громадський транспорт або в автомобіль», — каже наш співрозмовник.

Можна було б скористатися практикою інших міст Європи, які через карантин відібрали одну смугу в автомобілістів і віддали її велосипедистам. Звісно, тимчасово, але загалом це також хороший стимул заманити місцевих мешканців на двоколісний транспорт.

Втім, висновків ніхто не робить, і прогнозів теж. Нова велодоріжка на вулиці Золотоворітській не встигла відпрацювати своє, як на неї знову чекає ремонт. Не минуло й двох місяців, як на вулиці переклали асфальт, а тепер комунальники будуть його знову розривати, бо забули під час ремонту про заміну каналізаційних мереж... Відповідно, велопроїзд також постраждає. Хоча кілька днів тому біля нього домалювали широку роздільну смугу, яка додатково захищає велосипедистів від автомобілів.