Iсторія про невдячність

Буквально тиждень тому «День» разом з експертами складав план першочергових дій для новообраної Київради та міського мера. Наші співрозмовники погоджувались, що місто має припинити хаотичну забудову, дбати про навколишнє середовище, розвивати транспортну інфраструктуру, ясна річ, зберігати історичне обличчя міста (деталі в матеріалі «Щоб Київ не завис у минулому», №210 — 211 ц.р.).

Що бачимо наразі? Замість захисту історико-культурної спадщини новообрана столична влада обирає іншу тактику — бездіє та тисне на тих, хто цю спадщину роками захищав. Власне, цього і боялася більшість свідомої громади Києва, яка переймалася питанням збереження пам’яток, прогнозуючи, що команда переобраного мера Віталія Кличка що в минулому скликанні Київради, що в нинішньому, буде відстоювати інтереси забудовників. Якщо це не так, то де реакція мера на добровільно-примусове виселення з садиби Мурашків багаторічного захисника пам’ятки — Олександра Глухова? Де заяви, що в разі його переселення пам’ятку збережуть, відреставрують, не дозволять перетворити на черговий торговий центр чи житловий «хмарочос»? Таких заяв нема.

ОЛЕКСАНДР ГЛУХОВ ПОПРИ НЕПОРОЗУМІННЯ ЗІ СТОЛИЧНОЮ ВЛАДОЮ ЛИШАЄТЬСЯ ТРИМАТИ ОБОРОНУ ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА АРХІТЕКТУРИ / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

ПЕРЕЇЗД

Натомість упродовж останніх днів на Олександра Глухова, крім слів підтримки, посипалося чимало обвинувачень. Нагадаємо, в понеділок до будівлі на вулиці Малій Житомирській, 12А, де мешкає пан Олександр із родиною, прийшли представники муніципальної варти, щоб від’єднати будинок від міських комунікацій. Причина — аварійний стан об’єкту, що входить до комплексу пам’ятки — садиби Мурашків. Залишатись надалі тут не можна, вважають у Київській міській державній адміністрації. Але замість того, щоб організувати для останніх мешканців садиби прийнятний переїзд, місто вирішує тиснути на родину Глухових. Наразі пану Олександру пропонують перебратися в квартиру на околицях Києва — в так званий район Мишоловка, промзону, звідки до найближчої станції метро — кілометрів п’ять.

 Олександр Глухов просить місто про більш адекватну пропозицію принаймні ближче до метрополітену. Каже, вже й вік не той, і здоров’я теж, щоб виїздити практично на околиці міста. В КМДА не шукають компромісів, як уже згадувалося, відряджають муніципальну варту, залишаючи людину без газу та води, що виглядає як примус до якнайшвидшого виселення. А очільниця департаменту культури КМДА Діана ПОПОВА заявляє, що Глухову місто пропонувало свого часу аж 10 варіантів квартир для переїзду. Але примхливий мешканець садиби Мурашків не йде на діалог із містом — за ордерами не з’являється, на дзвінки не відповідає.

«КМДА та департамент культури обіцяли і неодноразово наголошували на необхідності збереження і реставрації комплексу споруд садиби Мурашка, що на вул. Мала Житомирська, 12 — 14, — описувала на своїй фейсбук-сторінці Діана Попова. — 20 жовтня нами були отримані результати обстеження будівлі Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій, який зазначив про «гостру аварійність будівлі і небезпечність її експлуатації». Оскільки в будівлі досі перебувають люди, зокрема проживає Олександр Глухов із донькою, їхнє життя і здоров’я знаходиться в небезпеці. Тому департамент культури змушений був звернутися до «Київгазу» та «Київводоканалу» з проханням про термінове відключення від мереж газо— і водопостачання. Робимо все належне, щоб Олександр Глухов отримав від міста нове житло, а на пам’ятку якнайшвидше повернулися реставратори».

«Ні, він не збирається переїжджати в запропоновану КМДА квартиру на Мишоловці, бо це абсолютно нерівноцінний обмін, навіть під влаштованим владою тиском, — коментує громадська діячка Олена ТЕРЕЩЕНКО. — Людина, яка пройшла через багаторічні пекельні випробування часів Чернівецького — Попова, навряд чи здасться зараз, коли закон повністю на її боці! Прикро, що пан Олександр аж ніяк не очікував, що післямайданна влада здатна на подібне свавілля».

ПЕРЕДІСТОРІЯ

Хто знає історію садиби Мурашків та особисті перипетії Олександра Глухова через її збереження, погодиться, що виселяти захисника історичної спадщини під тиском — як мінімум невдячно з боку міської влади. 

Ще 2007 року будинки на Малій Житомирській, № 12А, 12Б, 14А та 14Б (міські садиби Мурашка) опинилися за рішенням Київради у власності ТОВ «Пантеон-Інвест» та ТОВ «Вестіга». 2009 року з’явився проєкт перебудови садиби в ТРЦ із підземним паркінгом. Тоді ж Глухову справді пропонували переселитися, щоправда, не міські служби, а представники власників.

«Кажуть, що пропонували від міста варіанти в 2007 — 2008 році, то ж бандити пропонували, а я мав погодитися, щоб тут збудували ТРЦ? — розповідає Олександр Дмитрович. — Перший раз про квартири почали говорити в 2020 році під час карантину, я сказав, що для мене Мишоловка дуже далеко, а натомість нічого мені не пропонували. Бо чим вся ця історія з їхнім наїздом із відключенням комунікацій відрізняється від тієї, коли це 2007 року робили аферисти? Ви ж влада, ви не повинні діяти бандитськими методами».

«Будинок повернутий у комунальну власність у 2010 році, — каже Глухов, відповідне судове рішення з’явилося саме за його ініціативи, юридично допомагав із цим правозахисник, адвокат Олександр Дядюк. — Із 2013 року садиба перебуває на балансі департаменту культури. За той час вони мені не пропонували ніяких відселень, хоча будинок був у аварійному стані ще тоді. Була заява Попової, що будинок руйнується, я розумію, в чому тут причина. По-перше, нічого не робили, щоб будинок укріпити чи дах залатати, а тепер, як щось упаде, відповідальність буде на балансоутримувачі. А це місто. Значить, департамент буде відповідати. По-друге, не хочуть давати нормальну квартиру, бо фактично департамент з питань житлового забезпечення — це ті самі люди, які продали цей будинок у 2007 — 2008 роках, на документах стоїть підпис В’ячеслава Непопа (із 2002 до 2018 рр. директор КП «Житлоінвестбуд», потім заступник мера, нині — знову депутат Київради. — Ред.). Сюрреалізм полягає в тому, що аби вирішити питання з садибою Мурашків, треба мене відселити, а відселити Кличко доручає тим людям, які створювали цю проблему, точніше аферу, продали мій будинок незаконно, що було визнано судами і через що було порушено кримінальну справу».

За ці всі роки місто так і не спромоглося провести обіцяну реставрацію садиби. Проєкт був готовий у 2015 році, у 2016 були виділені на це кошти, але провести рятувальні роботи місту заважало... проживання в садибі Глухова. За проєктом біля його будинку треба було встановлювати баштовий кран, а робити це біля заселеного об’єкту не можна. Чому не рятували будівлю поступово, бо в комплексі садиби аж чотири об’єкти, а вирішили робити все одним махом, незрозуміло. В результаті не зроблено абсолютно нічого. І найбільше побоювання зараз в тому, якщо Глухов таки виїде з садиби, ніхто з міських чиновників не дає гарантій, що пам’ятку чекає саме реставрація.

«А мені цікаво, що буде, якщо Глухова виселять? Я так думаю — невдовзі станеться якась безглузда пожежа — і пам’ятки нема. І ось подєльніки Віталія — забудовники — заходять на вільну земельну ділянку», — прогнозує Олександр Дядюк.

ВИСНОВКИ

Згадана адвокатом схема, коли пам’ятка палає чи руйнується частина її кріплень, поширена та типова для Києва. Це перший сигнал, що об’єкт потім захочуть реставрувати, для цього знайдеться навіть інвестор, який під виглядом відновлення збудує готель чи шопінг-мол. Що робити наразі для порятунку садиби Мурашків? Зі слів Олександра Глухова, йому б хотілося розповісти про проблеми Віталію Кличку та спільно знайти компромісне рішення. А якщо місто таки почне реставрацію, пильно стежити за кожним її етапом.

Як буде вирішувати проблему місто — поки неясно. Крім заяв Діани Попової, що Глухов відмовляється переїжджати в одну з 10 запропонованих квартир, інших меседжів від міста нема.

«Ситуація дуже неприємна, оскільки ми багато років уболіваємо за садибу Мурашків, за Олександра Глухова, який майже одноосібно тримає всю оборону, — пригадує Олена Терещенко. — Переді мною, як зараз, стоїть перед очима засідання Верховного Суду. Ми боялися, бо була попередня судова практика, негативна, що все ж таки буде відмовлено. Але ні. Верховний Суд поставив крапку та повернув садибу до комунальної власності. Здавалося, що післямайданна влада мала б вручити Олександру Глухову якусь медаль за стійкість, що завдяки його зусиллям та його позиції, безкомпромісній, місто повернуло собі унікальний комплекс садиб, це пам’ятка архітектури та історії. А також пів гектара землі в самому серці Києва. Але замість цього приходить муніципальна варта, відключає всі комунікації, а зараз майже зима, щоб людина просто не протрималася. Прикро, що київська влада саме зараз, після виборів, коли отримала підтримку киян, так поводиться з представником київської громади. Це дуже некрасиво. Я закликаю київського міського голову Віталія Кличка втрутитися і вирішити це справедливо, а також звільнити тих чиновників, які роблять таке свавілля».

Історик Кирило ТРЕТЯК, який вивчає історію всіх історичних будівель Києва, вважає, що тиск на Глухова та вся ця ситуація з садибою набрала обертів зараз, саме після місцевих виборів, невипадково. «Якщо перед виборами в кандидатів був мотив виграти їх та зберегти владу, то зараз руки розв’язані, і та кількість забудовників, яка представлена в міській владі, буде почувати себе набагато вільніше в наступні п’ять років, — каже науковець.                — Ця історія тягнеться давно, я не мав особливих ілюзій, що вона закінчиться чином іншим. Це логічно в наших умовах. І, власне кажучи, особливої підтримки серед населення не буде, людям це не цікаво. Ми бачимо це на інших речах. Коли на вулиці Пушкінській на пам’ятці утеплюють фасад пінопластом, це взагалі не вкладається в жодні розумні рамки. Для чого це робити? Там стіни метрові. Та як показує практика, ті, хто мають гроші, абсолютно не рахуються ні з якими приписами, ні з якими рішеннями, і це свідчить про слабкість місцевої влади. Щодо садиби Мурашків, іншого результату я не очікував. Я не бачив, щоб була зацікавленість з боку міста в збереженні цієї пам’ятки».

На думку історика, якщо зараз громадськість не стане на захист садиби, а заодно на захист історичного Києва в цілому, шкода для історико-культурної спадщини буде непоправною. До речі, сьогодні, 12 листопада, біля садиби художника на Малій Житомирській, 14 збираються кияни, щоб вимагати від столичних чиновників охорони від зазіхань на історичні пам’ятки столиці та захистити права активіста й ученого Олександра Глухова. Це тест як для міської влади, так і для київської громади, чи готові захищати спільно історичне середовище міста.