Арт і пам'ять

У презентованій стратегії розвитку Меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні-Музею Революції Гідності роботу планується зосередити на створенні Музею Революції Гідності, розбудові Меморіалу Героїв Небесної Сотні, розвитку Дому свободи та створенні коаліції пам’яті. «День» поспілкувався із генеральним директором Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності Ігорем ПОШИВАЙЛОМ, аби дізнатися про те, як вдається підтримувати інтерес суспільства до подій Майдану, що планується зробити у найближчий час та яким має бути меморіальний комплекс за п’ять років.

- Ігоре Володимировичу, як у найближчий рік має розвиватися  меморіал – що планується робити, яким ми його побачимо?

- У нас є п’ять напрямків роботи на найближчий рік. Перший – це пам'ять. Земля на алеї Героїв Небесної Сотні поки заарештована, споруджувати меморіал ми не можемо, але ми думаємо про проміжні форми: збереження пам’яті там, і зокрема, тих об’єктів, які є предметами охорони пам’ятки місцевого значення. У місті ці пам’ятки входять до реєстру нерухомих пам’яток, мають статус місцевого значення. Ми зараз допрацьовуємо документацію, аби надати їм статус національної – це збільшить охорону теж. У найближчий рік ми плануємо створити робочу групу з тим, аби музеєфікувати Алею Героїв Небесної Сотні. Музеєфікація передбачає забезпечення доступності для екскурсій, індивідуального огляду. Вже розробили концепцію музеєфікації. Ще плануємо зробити такі прості речі, як, наприклад, закріпити портрети героїв внизу, де народний меморіал. Вони знаходяться у плачевному стані. Тобто хоч ділянка заарештована, ми робимо корисні речі. Плануємо за рік надати народному меморіалу більш-менш пристойного вигляду: закріпимо портрети, проведемо освітлення (де капличка, пам’ятний хрест, меморіал і Дзвін гідності), хочемо встановити інформаційний кіоск, де розповідатимемо історії всіх Героїв Небесної Сотні, підготувати додаткові інформаційні стенди. Також встановимо  додаткові відеокамери вже від себе, а не від КМДА, які не завжди охоплюють територію в зоні ризику. Ще ми плануємо встановити власний пункт охорони на алеї.

Наступне завдання – музей: активізація існуючого музейного простору і його розширення. Плануємо відкрити у вересні-жовтні галерею протестного мистецтва, у приміщенні, яке вже підготували на Липській, 16. Там будуть відбуватися освітні й культурні проєкти. За рік плануємо на котловані встановити мистецьку арт-інсталяцію і теж створити новий публічний простір, де можна буде робити тимчасові проєкти під відкритим небом, щоб це місце не було порожнім.

За рік ми плануємо оновити виставково-освітній простір в інформаційному центрі в Будинку профспілок на Хрещатику. Ми хочемо створити простір, який розповідає не лише про майдани, які були в центрі Києва, а й про протести у дореволюційний період. Ще є виставковий простір під відкритим небом навколо монументу Незалежності, зараз там триває виставка «Століття нескорених». До річниці Революції Гідності ми відкриваємо в листопаді виставку Олександра Ком’яхова – відомого українського графіка, майданівця.

Наступний напрям – Дім свободи, його розвиток. Це структурно-складова музею, цей центр вже діє, у ньому проводяться постійні зустрічі. Четверта складова – створення української коаліції пам’яті. У стратегії прописано, що ми є важливою активною складової всієї національної пам'яті України. Хочемо створити мережу, щоб об’єднати в нашому складі близько 10 інституцій, які представляють усі напрямки складної драматичної історії – Другу світову війну, Бабин Яр, Голодомор, Биківнянську трагедію тощо.

- Інтерес до діяльності музею в суспільстві досить високий?

- Ми проводили соціологічні опитування, і з’ясувалося, що понад 60% українців вважає, що Музей Революції Гідності потрібен, понад 73% вважає, що потрібно увічнювати Небесну Сотню і робити меморіал, присвячений героям Майдану. Це цікава статистика, бо насправді Майдан сьогодні підтримує близько 40%. Затребуваність є, хоча інтерес з боку суспільства знижується. Є інтерес з боку політиків – спроби використати тему Майдану теж присутні.

- Які перспективи створення Музею Революції Гідності?

- 8 вересня ми оголосили тендер на генпроєктувальника, і це означає, що впродовж місяця ми можемо отримати компанію, яка розпочне проєктувати сам музей. Це дуже важливий крок після всіх перипетій. За результатами міжнародного конкурсу переможцем став німецький проєкт. Сподіваємося, що за цей та наступник роки проєктування трьох стадій буде завершено, і у 2023 році ми зможемо розпочати будівництво.

- Який повинен мати вигляд меморіал через п’ять років?

- Із найглобальніших речей ми плануємо вирішити кризу, пов’язану із спорудженням меморіалу: або будуємо його відповідно до плану, або створюємо тимчасовий простір, якщо ділянку буде заарештовано. Адвокати наводять приклад Литви, коли лише через 20 років було відновлене правосуддя. Хочемо вирішити питання з меморіальним простором на Алеї – у такому вигляді, як зараз, він не може існувати. У такому випадку ми матимемо там комплексну систему: відреставруємо всі історичні пам’ятки, надамо їм статус національних. Мова йде й про інші пам’ятні місця на Європейській і Михайлівській площах, Хрещатику, вулиці Грушевського – підготуємо документацію, аби вони стали пам’ятками національного значення. Щодо музею, то плануємо завершити проєктування і розпочнемо будівництво, і перша черга музею буде збудована.