Нас урятує шлях олюднення

Хоч вже не молодий,
Але ще не стар.
Зробити щось безцінне
Наш час настав.

Здрастуйте, пане Президенте України!

Ви людина віруюча. Можливо, Вам буде цікаво й таке припущення.

Припустимо, що автор Вічної книги зробив похибку при описі створення Богом світу.

На наш погляд, Бог створив лише людину, до Себе подібну.

Увесь іншій тваринний світ Він не творив. Судячи з фактів історії й сучасних соціальних явищ, це результат деградації людини — переродження людей на звірів, худобу...

Слів людських не залишається в нас. Тому що не залишається в незалежній країні нашій людей. Люди стають мутантами: одні пішли у владу й озвіріли від «щастя», що звалилося. Інших ці «щасливчики» перетворили на скотину.

На просторах незалежної України людської мови скоро не залишиться — лише звірячі гарчання і скотинячі мукання.

Збожеволілі звірі й очманілі скоти — ворогові не побажаєш такої президентської спадщини.

Ви успадкували від своїх попередників країну й державу Україна. Як оцінюють цей спадок в уряді й адміністрації, можна дізнатися з повідомлень ЗМІ, але це квіточки — спад економіки, порожня казна, корупція... Ягідки всі попереду...

Окрім країни й держави, вам дісталися ще й люди — ягідки у вашій спадщині. Це як лікарям — хворі, вчителям — школярі. Ну, а президентам — люди. Університетська професура мріє... без студентів попрацювати. Моторошнуватий жарт.

Але саме так виглядали Ваші попередники — доброго їм здоров’я, — вирішуючи соціальні проблеми. І ви це знаєте — їм не було діла до людей. Точніше, до добрих справ. Це з їхньої милості, зокрема, частина людей озвіріла, а інша частина була перетворена на худобу. Та це не провина їхня, а заслуга. Інших заслуг у них перед людьми немає.

Не залиште й по собі такої думки. Гіркий, як пілюля, досвід попередників Вам на допомогу.

Можливо, люди президентам лише заважали — від них таїтися треба, а то й просто приховуватися. Та й маячня з ними. Запитання ставлять неправильні... Рівноправ’я вимагають, справедливості хочуть... грошей їм давай. А грошей немає — як доповідають по черзі з КМУ... 170 мільярдів...

Аби не кривити істину, необхідно сказати, що й їм (Вашим попередникам) теж не цукор дістався.

Але отримавши вже незалежну країну, продовжувати йти тою ж дорогою і вести людей через варварство до здичавіння — до цього треба було додуматися.

І в СРСР теж мало вже залишалося нормальних людей. Та довести до такого озвіріння одних людей і до свинства — інших, навіть радянським вождям не вдавалося.

Мені хочеться написати Вам коротко саме про людей.

Є люди як люди. Ще їх можна назвати просто нормальними людьми. Ці люди своєю працею виробляють і забезпечують себе і країну хлібом насущним — їжею, одягом, житлом, технікою...

А є люди-мутанти. І Чорнобиль тут ні до чого. Тут попрацювали Ваші попередники.

Перші з мутантів — це люди-звірі, озвірілі люди. Вони не працюють. Вони «працюють» лисячою мовою і вовчими іклами й не виробляють хліба насущного навіть для себе. Вони створюють звірячі правила й закони, за якими зроблена людьми продукція переходить в їхні володіння і вжиток. Деякі нормальні люди, спостерігаючи такі звірства, не витримують і перетворюються на худобу, втрачають здатність й інтерес до виробництва. Звірі пильно охороняють свої звірячі правила й закони своїми озброєними правоохоронними силами — гострими іклами в їхніх хижих звірячих пащах. Це коли лисячі манери себе вже не «виправдовують».

Другі з мутантів — це люди-худоба, люди, яких перетворили на худобу озвірілі люди. Вони живуть своєю працею, але не всі з них виробляють хліб насущний. Не витримуючи звірств озвірілих людей, вони виходять на вулиці й площі, починають ревти, працювати рогами, копитами й таким, вже скотинячим, чином вимагають скасування звірячих законів у товаристві людей.

Такі люди є, виходячи з нашої інформації. Саме вони дісталися вам із країною. Напевно, це неповна інформація. Але ми виходимо з того, що в нас є.

В цілому — це близька до реальної картина сьогоднішньої України.

Вона вже має смертельно небезпечний характер.

Злочини без покарання правителів неминуче призводять до покарання без злочину всього суспільства. Ми покарані заслужено. Хоч і не скоювали злочину.

Можливо, вам вперше пропонується такий варіант соціальної структури нашого суспільства, й деякі терміни несподівано будуть здаватися некоректними або дещо грубими.

Але варіанти із застосуванням звуків, що пестять вухо, виявилися непродуктивними — ніяк не змінили соціального становища на краще.

Треба замінити парадигму змін на гірше. А така є.

Двадцятирічна дорога незалежного озвіріння одних і залежного оскотинення інших людей наблизилася до свого логічного завершення — попереду прірва дикості. Залишився останній крок. І країни не стане.

І Вам як Президентові пропонують зробити такий крок.

Одним дуже хочеться на Захід — і вас добре підштовхують у західну петлю-пастку. Іншим здається, що порятунок на Сході, але там теж на дно прірви соломки ніхто не постелив.

Виберіть свій власний варіант і шлях розвитку країни. Виберіть іншу парадигму — зміни на краще. І, за нашим глибоким переконанням, ця дорога знаходиться всередині країни.

Парадигма змін на краще — це дорога олюднення всіх озвірілих людей нашої країни.

Чим не робота для справжнього президента!!!

Можливо, це й є основна й найвдячніша робота для президента — олюднення озвірілих людей!!!

Ані відомим гуманістам, ані проповідникам не вдається це зробити у відомий нам історичний період. Можливо, тому що займалися не своєю справою. Вважаємо, що з відомих сьогодні управлінських посад справа олюднення під силу лише президентові. Можливо, справа олюднення порівнянна з першим польотом у космос — але це вже реально.

А жити по-людськи не так і складно. І варіантів, напевно, немало.

Ми пропонуємо як варіант олюднення — почати жити своєю працею всім одночасно. І працювати всім почати руками, ногами і включеним розумом одночасно. Закон саме про це й потрібен. А не про те, як вправно й красиво ховати накрадені, обманним шляхом придбані блага.

Немає в природі такої оплачуваної роботи, яку б можна було виконати лишень балаканиною. А в нас це так добре оплачується — тому й звіріємо.

Тим паче, що більшість людей у нашій країні вже давно живуть своєю працею. Й, очевидно, готові Вас, пане Президенте України, підтримати за умови, що меншість має приєднатися до нормальних людей і теж почати жити своєю працею. А аргумент для домовленості з меншістю простий і переконливий — тільки балачками хліба насущного не намолотити.

Підтримка, напевно, буде вищою, ніж на останніх президентських виборах.

Треба повернути праці її істинну цінність і залучити до неї все працездатне населення. Працювати — це означає брати безпосередню участь хоч в одному з продуктивних видів діяльності щодо забезпечення хлібом насущним. А інакше, чим можна обґрунтувати щоденний ужиток хліба насущного без участі в його виробництві?

Парадокс?

Ні! Торжество звірячо-скотинячих перетворень у країні й наслідки аналогічних нелюдських стосунків.

Не брати участі у виробництві хліба насущного може лише той, хто не споживає його, або непрацездатна людина. Інших підстав немає.

Тільки люди, які живуть своєю працею, можуть бути милосердними — це люди як люди. Саме вони — основа країни, суспільства й держави.

Бути й залишатися людиною — це означає своєю працею забезпечувати себе хлібом насущним. Тоді не залишиться мотивації в одних людей загризати собі подібного й перетворюватися на хижих звірів і нарощувати ікла, а в інших людей зникне необхідність оскотинюватися й застосовувати на свій захист бичачу силу — роги й копита або овече голодне бекання.

Ми вибирали Вас у президенти. Ми підписували з Вами меморандум. Ми так сподівалися на початок людського життя, де не буде місця звірству одних і свинству інших! Ми своє зробили — Ви стали президентом.

Звірячо-скотинячі перетворення ваших попередників — звірячі порядки, правила, закони, укази — не лише нас не влаштовують, але й на них (ваших попередників) вже наводять жах.

Нам хотілося б бачити людьми в людській подобі всіх у нашій країні.

Напевно, й Вам цього хочеться.

І це можна зробити законним шляхом.

У Ваших силах і повноваженнях це реалізувати. За нашої, звичайно численної, підтримки.

У нас сьогодні з’явилася унікальна можливість — ми ясно усвідомили свій поганий суспільний стан, в якому ми опинилися під орудою безглуздя, жадібності... тож ми зобов’язані рішуче змінити його на краще самі.

І зробити це можна й потрібно по-доброму.

Нам це вдасться.

Наважуйтеся!!!

Ми готові вас підтримати, аби всім олюднитися!!!