Примус до боягузтва

Обмежити пресу — означає образити націю; заборонити читання певних книжок — означає проголосити народ або дурнями, або рабами.

Осколки подій на Болотному майдані в Москві долетіли і до деяких засобів масової інформації. Російська влада і так не дуже жалувала пресу, але до певного часу більш-менш поблажливо ставилася до виявлення власної думки і навіть обережної критики в паперових ЗМІ, на відміну від телебачення. Деяким газетам дозволяли у визначених і досить вузьких межах мати власну думку. До них належала газета «Коммерсант» та інші видання видавничого дому з такою ж назвою. З 2006 року ВД «Коммерсант» належить близькому до «Газпрому» мільярдерові Алішеру Усманову.

Формальним приводом для кадрових перестановок послужила незадоволеність господаря видавничого дому світлинами в часопису «Коммерсант-Власть», які ілюструють головний матеріал — «Победа единовбросов». На одній із світлин було показано бюлетень із виборчої дільниці в Англії, правильно заповнений, проти партії «Яблуко» стояла позначка, але через весь бюлетень був напис про Путіна з використанням ненормативної лексики. Насправді тиск на видання цього видавничого дому розпочався ще напередодні парламентських виборів у Росії.

Перший заступник головного редактора «Газеты.Ru» Роман Баданін звільнився через зняття з сайта проекту про порушення на виборах, який інтернет-видання «Газета.Ru» робила спільно з правозахисною організацією «Голос». Ідеться про зняття з сайта «Мапи порушень на виборах». У рамках проекту «Газета.Ru» публікувала заяви громадян про порушення виборчого законодавства. Банер із мапою порушень на виборах, розміщений на сайті «Газеты.Ru», було прибрано за три дні до голосування. Тоді очільник видавничого дому «Коммерсант» Дем’ян Кудрявцев написав у своєму блозі в Живому журналі, що банер зняли з міркувань редакційної політики, з огляду на принципи зваженості й неупередженості.

Важко сказати, чи заявляв це Дем’ян Кудрявцев зі внутрішнього переконання, чи співав з чужого голосу. Дуже схоже на друге. Яка зваженість і неупередженість, якщо «Мапа порушень» фіксувала їх з боку лише однієї політичної партії — «Единой России». Якщо преса — цеповий пес демократії, тоді треба було не лише не знімати мапу, а збільшувати її, і таку можливість давав потік повідомлень про порушення. Адже відкрито порушено закон, і повідомляти про це — громадянський обов’язок, а коли йдеться про журналістів і редакторів — і поготів. Тож головного редактора не звільняти потрібно було, а хвалити й преміювати за тверду позицію. Якщо тут і була політика, а радше юриспруденція, то її привнесла певна політична сила, і посилання на зваженість і безсторонність до політичних гангстерів стосується.

Але це — за нормальних умов, коли преса та журналісти справді захищають демократію. Відступ від демократичних принципів завжди закінчується погано. Що відчули на собі ті, хто нещодавно пожертвував своїми працівниками, не виступивши на їхній захист. Господар цього не оцінив, тим більше, є така підозра, що після телефонного дзвінка з відповідної високої московської інстанції. Злощасна світлина послужила причиною значних кадрових перестановок. Зазначимо, що ВД «Коммерсант» 2010 року дістав чистий прибуток 116 мільйонів рублів. Це один із найуспішніших проектів у галузі засобів масової інформації. Не в останню чергу завдяки високому професіоналізмові журналістів і технічного персоналу, редакторів, високій якості пропонованих матеріалів. Донедавна Алішер Усманов заявляв (і це було справді так), що він не втручається до редакційної політики і його цікавить лише бізнес. Але часи змінюються, і ставитися до преси як до бізнесу в сучасній Росії стало просто неможливим.

Як повідомив Алішер Усманов, відправлено у відставку генерального директора ЗАТ «Коммерсант-холдинг» Андрія Галієва. Також звільнено зі свого поста головного редактора часопису «Коммерсант-Власть» Максима Ковальського. Подав у відставку генеральний директор ВД «Коммерсант» Дем’ян Кудрявцев. За Ковальським, який пропрацював у «Коммерсанті» понад 20 років, звільняється його заступник Вероніка Куцилло. «Приїду на роботу й напишу заяву, — сказала вона в інтерв’ю агенції Рейтер. — Я не згодна з його звільненням. Я була б не готова, якби я залишилася, змінювати тональність часопису. Зрозуміло, що це — неможливо. У мене іншого виходу немає». У заяві прес-служби наведено слова Усманова: «Для мене залишається принциповою позиція невтручання до редакційної політики ВД «Коммерсант». Але є морально-етичні норми, які цього разу було порушено. ЗМІ не повинні бути майданчиком для хуліганства».

Звичайно, використання ненормативної лексики, на яку часто хибують політики, депутати всіх рівнів і зірки шоу-бізнесу, в пресі неприпустиме. Але етичних меж ніде не прописано, і вони є вельми розпливчастими. Можна послатися на британський досвід. Те, що можуть собі дозволити дуже жовті газети Sun, The Daily Mirror, ви ніколи не побачите на сторінках серйозних The Times, The Guardian чи The Daily Telegraph. Та й таке. Це ж був не авторський текст, а світлина, у справжності якої немає сумнівів. До того ж за допомогою системи Google легко виявити, що знамените слово з трьох літер з 2000 року вжито на сайті «Коммерсант-online» 27 разів. І дрібного хуліганства нинішній господар видавничого дому не помічав... Російський закон «Про засоби масової інформації» прямо не забороняє використання ненормативної лексики, а Кодекс про адміністративні правопорушення кваліфікує її вживання в громадських місцях як дрібне хуліганство. Газета, часопис, інтернет-видання — це громадське місце? За логікою, так, але де це написано, в якому нормативному акті? Юриспруденція і юстиція діють не лише за логікою, а за виписаними процедурами. І якщо не написано, що заборонено, то дозволено, як то кажуть, за умовчанням.

Мабуть, і це зазначав багато хто, річ у прізвищі, написаному на бюлетені у відповідному словесному оформленні. Тепер уже колишній головний редактор часопису «Коммерсант-Власть» сказав Російській службі Бі-Бі-Сі: «За російським законом цей бюлетень мав бути визнаний дійсним незалежно від того, чи були там написи, чи ні. Ми пред’явили цю світлину. Те, що на ній написано щось про Путіна... Там могло бути написано про Міккі-Мауса. Важливо не те, що написано, а те, що його визнано недійсним».

Нам же здається, що прізвище і напис на бюлетені лише привід, а справжня причина — в матеріалі «Победа единовбросов» і в тій критиці порушень виборчого законодавства, яка постійно лунала в газеті й часописах видавничого дому.

«Реакція Усманова здається мені неприродною реакцією видавця», — написав головний редактор радіостанції «Эхо Москвы» Олексій Венедиктов у своєму мікроблозі у Twitter. «Якби на бюлетені був напис про Явлінського, Навального чи Зюганова — були б редактори звільнені?» — запитує Венедиктов.

Як ми чудово розуміємо, проблема, звичайно ж, не у світлині і не в написах на ній. Використання ненормативної лексики в газетних матеріалах може стати предметом обговорення в професійному середовищі, але не причиною кадрових перестановок і звільнень. Вірогідно, Усманов за порадою збоку або за велінням вірнопідданого серця вирішив кардинально змінити редакційну політику. Що й потребувало редакторських замін. І прибуток тут легко принесено в жертву політичній доцільності. Тому не варто сприймати серйозно клятви власника на крові про невтручання до редакційної політики. Для мільярдера Усманова преса — це не бізнес, а засіб впливу. І його він боїться втратити, як і близькість до влади. А без цього в Росії мільярдних статків не набудеш!

Журналісти «Коммерсанта» виступили на захист звільнених редакторів. «13 грудня за опублікування в часопису «Власть» світлини виборчого бюлетеня з нецензурним посланням прем’єр-міністрові Росії Володимирові Путіну було звільнено головного редактора часопису Максима Ковальського. Ми, журналісти ВД «Коммерсант», протестуємо проти цього», — сказано в тексті, опублікованому на порталі OpenSpace. «Його звільнення ми розглядаємо як акцію залякування, спрямовану на те, щоб не допустити жодного критичного вислову на адресу Володимира Путіна... Нас змушують до боягузтва, що негідно й непродуктивно», — заявлено у зверненні, підписи під яким поставили провідні журналісти видання Олег Кашин, Ольга Аленова, Арина Бородіна, Дмитро Бутрін та інші.

Налякана російська влада оговтується після шоку Болотного майдану й починає репресії. Першою жертвою, як завжди, стає преса. Нічого нового! Це старе, як світ...