«Руйнування почалося ще у 60-х роках... Зараз я вам усе покажу і ви зрозумієте. Тут було прекрасне обличчя жінки, а тут провалилася стіна. Я дуже люблю наш будинок і хочу, щоб його реставрували, щоб його всім показувати. Це справжня перлина», – розповідає Людмила Павлівна Вічерікова, мешканка будинку по Старообрядницькій, 18 у Херсоні, ведучи мене мармуровими сходами і красивою автентичною плиткою.

Сьогодні до цієї споруди – особлива увага. Власник квартири на другому поверсі – Ігор –почав ремонтувати фасад, створений у ХІХ столітті. Почав так, що оригінальна ліпнина опинилася на тротуарі, а на її місці взялися клеїти пінопласт. Усе це робилося без проєкту і дозвільних документів, яких вимагає статус пам’ятки архітектури.

«Ремонт» історичного фасаду помітили місцеві архітектори. Почалася дуже бурхлива дискусія у соцмережі, а наступного дня до будинку зібралися журналісти, активісти, депутати, чиновники і поліція. Коли всі розійшлися – роботи відновилися. Хоча й не надовго: знову завадила суспільна увага. Ми спробували розібратися у ситуації і зрозуміти, чому Херсон втрачає своє архітектурне обличчя.

БУДИНОК

Наприкінці XIX ст. земельну ділянку у пів кварталу на території привозного ринку викупив Самуїл Писаренко. Тут він звів комплекс у стилі модерн. Одна будівля – це малий художній театр на 700 глядачів, який у 1944 році став обласною філармонією. У 90-х роках вона згоріла під час пожежі. 

А у будинку по Старообрядницькій 18 раніше жили артисти театру і гастролери. Тут і нині живуть люди. Це кілька сімей, які мають окремі великі квартири, а також власники «комуналок». Будинок завжди був на балансі ЖЕКу і ніколи не бачив нормального ремонту: лише фіксація аварійних ситуацій. На фасаді ще помітні первинні фігури і прикраси, хоча чимало з них вже осипались, а деякі можна побачити тільки на старих фото. Всередині оригінальна ліпнина дещо в кращому стані, хоча в «секторі комуналок» все виглядає дуже сумно. Мармурова підлога і ковані балясини на сходах – дуже гарні. Це важко передати на фото.

Увесь архітектурний ансамбль цього і сусіднього кварталу привертає увагу туристів, тут часто водять екскурсії, заходять всередину – мешканці не проти. Краще за сусіда виглядає будинок по Старообрядницькій 20 – у перуанському стилі, поряд у Покровському сквері знаходиться Центральний РАЦС, фасад якого періодично «підмазують», але він швидко осипається.

РЕСТАВРАЦІЯ ПІНОПЛАСТОМ

Ігор Смоленцев – власник квартири, який розпочав скандальний ремонт. Спочатку він не хотів нічого коментувати, але під вечір бурхливого дня погодився говорити. Ігор каже, що придбав квартиру у 2015 році і з того часу робить тут ремонт. Додає, що намагався дізнатися про те, чи можна самому ремонтувати фасад в органах влади, але йому нібито сказали: можна робити, що хочеш.

Свою мотивацію він пояснює просто: фасад осипається, тут небезпечно ходити, тому треба зняти старе і на його місце приклеїти такі ж елементи, але виготовлені з пінопласту.

«Якщо мені скажуть, що наш будинок відреставрують, як треба, на це є кошти, у місті є програма – я сам приберу все, що зробив. У нас живуть люди, які готові додати свої гроші. Але його ніколи не ремонтували. Тут ходить багато людей, на голову падають каміння. І хто вам сказав, що буде негарно? Я хочу відтворити такий самий вигляд», – каже Ігор.

Власник магазину на першому поверсі Олександр Балясніков підтримує Ігоря і показує довідку обласної інспекції з охорони пам’яток історії і культури від 2016 року про те, що цей будинок «не є пам’яткою археології, історії та мистецтва». Тільки в ній жодного слова про реєстр пам’яток архітектури, до якого входить дім Писаренка.

НЕМА ПОВНОВАЖЕНЬ І... РОЗУМІННЯ

Про незаконні роботи на пам’ятці говорять усі представники контролюючих  і профільних органів. Тільки зробити нічого не можуть. В поліції кажуть, що відкрили кримінальне провадження щодо «незаконних пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини... (!?)», на місце навіть виїжджав начальник Херсонського відділу ГУНП і особисто обіцяв контролювати ситуацію.

«На жаль, міським органам архітектурно-будівельного контролю не передані повноваження по охороні пам’ятників архітектури, – коментує начальник управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради Ростислав МАРШАК. – Ми не можемо виходити на перевірки, навіть вимагати документи. Неодноразово зверталися з цим до Верховної Ради і Кабміну, але реакції немає. Ми могли б виносити припис і припиняти такі роботи. Як херсонець, я вважаю, що архітектурний історичний центр міста руйнується і щоб його врятувати потрібен комплексний підхід. Можливо, власник хоче зробити добре, але треба ще й правильно».

За словами Маршака, власники квартир мають замовити проєкт реставрації, пройти експертизу, отримати дозвіл на роботи, які має виконати підрядник, у якого теж є відповідний дозвіл на роботу з такими об’єктами. На всі ці документи піде кілька місяців.

«Що робити тепер – я не знаю. Будинок має охоронний договір. Обласний архітектор може заявити про нанесення шкоди, провести експертизу», – каже Маршак.

Окремої програми про реставрацію архітектурних пам’яток чи співфінансування таких робіт у міської ради Херсона немає. Це підтверджують і депутати, і чиновники міськвиконкому. Фактично, це означає одне – міська влада не зацікавлена у системному підході до збереження історичної спадщини. Власники квартир у таких будинках мають або пройти усю бюрократію і витратитися на дорогу реставрацію, або жити за напівзруйнованими фасадами. Тому зробити «реставрацію» власноруч через «липові» довідки – найпростіший варіант, яким переважно і користуються.

АВТЕНТИЧНІСТЬ

Однак у такому вигляді будівля втрачає свою цінність, доводить архітектор і борець із незаконними роботами на Старообрядницькій Андрій ЛУЦИК. За його словами, правильна реставрація всього будинку може коштувати орієнтовно 50 тис. доларів США.

«Будь-яка нова робота тут уже не буде історією. Потрібно піднімати архіви, фотографії, шукати прототипи, скрупульозно відновлювати. Є успішні приклади у Львові, Харкові. У нас є історики, краєзнавці, які можуть надати матеріали про об’єкти. Але цим треба займатися. В міста нема політики збереження культурної спадщини, а громадяни зазвичай не «тягнуть» це фінансово», – говорить Луцик.

«Реставраційні роботи – дуже складний процес, який має кілька етапів. Перший – це створення проєкту з усіма кресленнями кожного елементу. Якщо елементи вже знищені, їх потрібно відновити по фотографії. Тільки цей процес може затягнуться на кілька місяців, – коментує «Дню» архітектор і реставратор Ігор ОРЛЕНКО. – Другий етап – провести аналіз матеріалів, з яких споруджено будинок і всі елементи. При реставрації повинні використовуватися аналогічні матеріали. Цей процес повинна робити компанія, яка має такий досвід і виконає все якісно. Після цих етапів може розпочатися виробництво ліпних елементів або деякі елементи будуть робитися прямо на стіні, а це дуже складно. Щодо фінансів – складно говорити без проєкту, але з досвіду скажу, що весь будинок буде не менше 40-50 тисяч доларів США».

«Це наочний приклад того, як люди через незнання історії, культури, архітектури, псують таку красу. Ця будівля не потребувала утеплення, і пінопласт там не потрібен. Якби власник квартири звернувся в будь-яке професійне архітектурне бюро, йому б це все розповіли. А якщо там дійсно падали деякі елементи, то зміцнення фасаду можна зробити за тиждень і за дуже невеликі гроші», – каже Орленко.

ЩО ДАЛІ?

Павло БІЛЕЦЬКИЙ з регіональної туристичної організації «Туризм Херсона» говорить, що відбудеться діалог між власником квартири, міською владою, контролюючими органами. А їхня організація готова виступити майданчиком для діалогу і медіатором цього процесу.

«Незважаючи на моє особисте абсолютне обурення, ситуація не проста та неоднозначна. Більш того, визнати провину лише одного з учасників процесу руйнування будинку, який триває вже понад 20 років, – складно. З усього вже написаного в ЗМІ, показаного по телебаченню та в соцмережах зрозуміло лише одне – херсонцям не все одно. І саме це дає надію», – говорить Білецький.

«Маємо на меті зрозуміти, хто відповідальний, вирішити, за яким алгоритмом та за який кошт буде проведено реставрацію унікальної будівлі ХІХ ст., визначити конкретні дії для впровадження зрозумілих правил та умов збереження історичної спадщини в нашому місті», – пояснює Павло.

«ЦЕ БОРОТЬБА ЗА ІСНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ В НАЙШИРШОМУ СЕНСІ»

У коментарі «Дню» дійсний член УНК ІКОМОС Сергій ДЯЧЕНКО пояснює цінність місцевих пам’яток і чому ігнорування цієї проблеми загрожує нашій культурі.

– Будинок Самуїла Писаренка – цілий комплекс, незвичний, з приватним театром (колишня будівля Філармонії, що поруч). Тут мешкав власник театру, артисти і був готель для приїжджих артистів. До будівлі театру були проведені криті переходи. Між будинком й театром був влаштований затишний дворик-сад, де ввечері можна було обговорити проблеми сучасного театру за кавою серед в’юнких рослин та квітів. Це вже напрочуд гарна ідея, а крім того, красива архітектура... Незвичайний і рідкісний для Херсона стиль модерн органічного напрямку. Якісна архітектура вочевидь запрошеного архітектора, ім'я якого ми, на жаль, не знаємо. Це пам'ятка архітектури, вона є в реєстрі. Нам потрібно повернути розуміння того, що пам'ятки цінні саме своїм неповторним дизайном, що це витвір мистецтва такого ж рівня, як і в музеї, але функціонального. Багатьом пощастило жити саме в пам’ятках, у таких творах і бути їх частиною, як літературним персонажам. І якщо хтось починає цей твір псувати, то нищить він культурні надбання всієї громади і держави. Саме в цьому сенс статусу пам'ятки. А відповідно, людина, що чинить подібні дії, не просто хуліган, а злочинець.

У Херсоні практично всі пам’ятки в поганому стані. З ними часто поводилися так само, тому їх стан жалюгідний. Тобто злочинців багато, але, можна сказати, цьому «товаришеві» просто не пощастило з його нахабними діями. Тому що ця будівля у полі уваги, вона входить в численні екскурсійні маршрути, її люблять херсонці.

Ясна річ, все, що відбувається з пам’ятками – це, передусім, відповідальність держави. Саме для цього вона існує – організовувати і полегшувати життя громадян, а також попереджати злочини і захищати нас від злочинів. Якщо ці функції держава не здійснює, то фактично її не існує. Вже довгі роки планомірно знищуються структури, які вивчають архітектурні пам’ятки і реставрують їх. Злочинці-руйнівники не караються або караються непропорційно злочину. А тому кожен такий випадок породжує десятки нових.

Звичайно, крім штрафу, ця людина повинна відшкодувати матеріальні збитки за знищену частину декору фасаду. А разом з цим вже й місто зобов’язане, нарешті, виділити кошти і відновити весь фасад – це місто мало б зробити давно і вести таку роботу щодо пам’яток планомірно і постійно. За певних зусиль можна вибивати навіть державні кошти, але таких зусиль ніколи й ніхто в нас ще не докладав.

Якщо ж цю проблему і далі продовжувати ігнорувати, то втрачає сенс взагалі охорона пам’яток – бо навіщо ж охороняти руїни? Втрачає сенс існування самих пам’яток, всього національного культурного надбання. Разом з тим втрачає сенс і війна на Донбасі, і боротьба за повернення Криму, й наших майданів, тому що це війна в одній площині свідомості, це боротьба за існування національної культури в найширшому сенсі.