У невеликій залі розміщено трохи більше двох десятків фотографій, кожна з яких гідна обкладинки глянцевого журналу. Герої виставки «Я — реформатор» — радники та заступники міністрів, представники Національної ради реформ, правоохоронних органів, координатори різноманітних проектів та ініціатив. У їхньому арсеналі не тільки усмішка та твердий погляд, а й теоретична база і — що головне — досвід роботи в українських і міжнародних установах. Ці люди ламають карикатурний стереотип про чиновника-бюрократа у старомодному капелюсі, з потертим портфелем і вузьким світоглядом. Своєю діяльністю вони доводять: у реформ може (і має) бути людське обличчя.

Саме образ капелюха і став з’єднувальним елементом для історій, зібраних командою «Експертна підтримка врядування та економічного розвитку» (EDGE) за сприяння уряду Канади та креативного агентства ASTI Ukraine. Автори обіграли його в різних ситуаціях: тут він — глиба або перепона, там — боксерська груша, на одному фото з нього росте дерево, на іншому — його футболять замість м’яча. «Коли стара система не підходить, треба її позбутися», — ніби промовляє торговий представник України Наталія Микольська, викидаючи безглуздий бюрократичний капелюх подалі. Інші беруть з неї приклад.

Але на зміну тому, що віджило своє, має прийти щось інше. Яку альтернативу пропонує «свіжа кров» української влади?

«ДЕРЖАВІ ТРЕБА ПОДОЛАТИ ЗАЙВІ БАР’ЄРИ І ВІДІЙТИ ВБІК»

На думку Івана Хілобока, менеджера Проектного офісу Національної ради реформ, нові чиновники працюватимуть інакше тільки в оновлених структурах і процесах. Саме тому значна частина реформаторів впроваджує у державне управління електронні системи. Вони переконані, що останні технічні досягнення та інновації на службі у держави — важлива передумова стійкого розвитку.  Сучасного чиновника вони бачать освіченим, чесним і відповідальним, тому один з їхніх пріоритетів — боротьба з корупцією у владі.

Підтримують їх у цьому колеги, які перейнялися проблемами малого та середнього бізнесу. Вони вважають, що в сучасному світі неприпустимо витрачати час і гроші на бюрократичні формальності. «Державі потрібно подолати зайві бар’єри, відійти вбік і дати малому бізнесові можливість розвиватися. Принцип простий: наглядати, але не заважати. Лише тоді можливі успіхи», — наголошує радник міністра економічного розвитку і торгівлі Дмитро Романович.

Реформатори не обійшли увагою сферу фінансів і торгівлі. Тут основний акцент поставлено на експорт. Фахівці прагнуть не тільки покращити інвестиційний клімат в Україні, а й допомогти експортерам здобути досвід, а їхнім товарам — стати затребуваними на світовому ринку.

Наболілою темою є зміни у правоохоронних органах. Тут молоді управлінці також мають свої рецепти. Марина Цапок, представниця проекту з протидії корупції Організації економічного співробітництва та розвитку, прагне довести, що місія правоохоронної системи — не помститися за помилку, а допомогти її виправити та запобігти новим правопорушенням. Начальниця відділу зв’язків з громадськістю Департаменту патрульної поліції Катерина Белугіна налагоджує співпрацю свого відомства зі школами. Вона прагне, щоб нове покоління українців було впевненим у своїй безпеці та знало, хто може захистити. А правоохоронна система має вдосконалювати свої методи роботи, узгоджуючи їх з потребами громадян.

Мають своїх реформаторів і менш обговорювані, але важливі сфери. «Мрію, щоб ми припинили проходити «опалювальні сезони», а нарешті почали використовувати технології майбутнього, розвивали сучасні конкурентні енергетичні ринки, дбали про екологію та стали енергонезалежними», — ділиться Наталія Бойко, менеджер з реформи енергетики Проектного офісу Національної ради реформ. Керівник сектору «Будівництво» Офісу ефективного регулювання Олена Шуляк переконана, що завдяки удосконаленню нормативно-правової бази українські населені пункти стануть сучасними, комфортними та безпечними для дорослих і дітей. А Олег Шиманський, який реформує державні комунікації, вчить чиновників говорити з громадянами чесно, простою мовою та по суті.

«ТАКІ, ЯК УСІ»

«Багато людей, які здійснюють реформи, лишаються поза кадром, проте вони все одно надзвичайні, оскільки чудово роблять свою справу, — говорить Олег Шиманський. — Але треба розуміти, що це звичайні люди, такі, як усі. Відповідно, кожен може приєднатися до реформування і також змінювати країну».

Справді, деякі з підписів до фото та відеоролики ніби змивають кіношний грим з глянцевих зображень, розповідаючи нам про захоплення та буденні справи молодих управлінців. Хтось починає день із власноруч звареної кави, хтось гуляє із родиною у Парку імені Тараса Шевченка, а хтось ранками бігає навколо корпусів київського «політеху». Макс Нефьодов гортає комікси і каже, що сумує за друзями, Олексій Соболєв пише та виконує пісні, а Олексію Гончаруку захоплення шахами допомагає приймати важливі рішення. У своїй буденності вони схожі на кожного з нас. Відрізняє їх лише усвідомлення важливості своєї місії, вантаж відповідальності та сподівань, покладених на них іншими людьми.

Детальніше ознайомитися з діяльністю «двигунів» українських реформ і надихнутися їхніми історіями можна до 16 лютого — в Американському домі в Києві.