Живі світлини, живі квіти, жива музика, а головне – живе спілкування – ХХ фотовиставка не зрадила своїх ключових принципів. Спочатку гості ознайомилися з експозицією у виставкових залах Українського дому, під вишуканий акомпанемент струнного квартету Київського інституту музики імені Глієра, а потім зібралися біля сцени, щоб дізнатися, хто ж отримає Гран-прі і Приз призів «Золотий День» цього року. До речі, ведучі церемонії – теж «з історією». Співзасновник Radio Skovoroda Андрій Чемес, веде відкриття виставки вже втретє, співведучою була Софія Постолатій, випускниця Літньої школи журналістики-2018.

«ВИСОКА СИЛЬНА ПУБЛІЦИСТИКА»

Звісно, за 22 роки, що існує «День», є що згадати. «Уявіть собі: 22 роки тому в іншому залі Українського дому відзначали першу річницю газети «День», – почала головний редактор «Дня» Лариса ІВШИНА. – Прибіг весь Київ. Весь політичний Київ точно, тому що це було напередодні вікопомних президентських виборів 1999 року, ніхто ще не знав, чим все закінчиться, тому прийшли всі. І ось, переглядаючи недавно ці фотографії, я зловила себе на думці, що ми найперший і напевно найбільший фотобіограф країни. Бо тоді перед президентськими виборами ми ніби стояли на роздоріжжі і казали: «Ідіть за нами. Ми знаємо, що цей шлях – європейський». Було багато різних обставин, чому країна за нами не пішла. Ми могли б сказати: «Добре, як хочете». Але ми не образились, а продовжили робити свої проекти. Після ночі виборів 1999 року, коли кандидат, якого ми підтримали, програв, я прийшла на планірку і сказала: «Вони перемогли, але ми були праві». І ще я сказала, що ми будемо займатися суспільством, не зважаючи на те, що у країні настрої були інші. Ми створили грандіозний книжковий проект Україна Incognita, але я завжди розуміла, що є люди, які сприймають світ інакше, не всі читають. Пригадую, після першого фотоконкурсу у книзі з враженнями був такий запис: «Як може така ніяка газета робити такі розкішні виставки?» Мене це зачепило, але і ще раз утвердило в думці, що є люди, не здатні читати, але вони можуть раз на рік прийти на фотовиставку і щось таки побачити».

Нагадаємо, цей конкурс ми назвали «Фото першої шпальти». І відвідувачі виставки можуть побачити в окремій частині експозиції деякі знакові світлини, що у різні роки виходили на перших шпальтах «Дня», а поруч – власне ці перші шпальти. Така частина газетної «кухні», спроба показати, як репортажна зйомка перетворюється на фото першої шпальти. І як «День» свого часу виставляв «запобіжники», прогнозував події, які ще можна було змінити…

«Це висока сильна публіцистика, і ви переконаєтесь, що всі фото першої шпальти і шпальти поряд дають нам відчуття, як ми звернули з правильного шляху, як ми боролися і чому ми потрапили в таку складну історію, – акцентує Лариса Івшина. – Тепер на цій фотовиставці ми бачимо людей, які захищають нас, які на війні. Ми бачимо прекрасні портрети наших воїнів».

«ЛЮДИНУ ВЧИТЬ НЕ ТІЛЬКИ СЛОВО. ЛЮДИНУ ВЧИТЬ ОБРАЗ»

Символічно, що спеціальний приз на виставці вручив перший Президент України Леонід КРАВЧУК, свідок багатьох переламних моментів сучасної історії країни. Приз отримала володарка минулорічного Гран-прі Анна Чапала, на конкурсі зокрема представлені її сильні знімки із зустрічі 72-ї бригади. 

«Коли бачиш фото і не потрібно пояснень – мені здається, це найкраща оцінка, - зазначив Леонід Макарович. – Фотографії, які я тут бачив, одразу дають повне враження. І настільки яскраво, об’ємно, енергійно, мужньо промовляє кожна фотографія, що це є свідченням вдалого вибору і майстерності фотографа. Не вперше і з великим задоволенням буваю на таких виставках, тому що це – школа життя. Університети життя навіть. Людину вчить не тільки слово. Людину вчить образ. Образ, поданий через фотографію, містить величезну силу думки. Тут наша Україна, тут війна, тут агресія, мужні люди, які захищають Україну. Тут власне університет для майстрів фото – тут вони ростуть, стають відомими, навіть знаменитими. Думаю, газета «День» знайшла дуже цікаву форму такого об’єднання слова, образу і людини, яка може подати цей образ».

ПОСИЛ, ВАЖЛИВИЙ ДЛЯ СВІТУ

Розкриємо головну інтригу – Гран-прі, який вручала політична партія «Сила людей», отримав знімок Олександра Хоменка (до речі, володаря Призу призів «Золотий День» минулого року) «Сила справжніх». На ньому військовий із двома протезами сидить на сходах на Майдані Незалежності із плакатом «Free Sentsov». Посил, дуже важливий для всього світу. До речі, 25 жовтня українському режисеру, абсурдно ув’язненому Росією за тероризм, присудили Премію Сахарова.

«У моїй внутрішній класифікації є два типи документальної фотографії. Відносно легкі фотографії, коли ти приходиш на готовий сюжет, заходиш і ловиш хороший кадр. Тому що ти вчився робити хороші кадри, ти вмієш це робити. Ця фотографія в моїй класифікації належить до легких кадрів, – говорить Олександр ХОМЕНКО. – Це була акція на Майдані Незалежності, я періодично знімав події, пов’язані з Сенцовим. Я дякую за те, що мою роботу оцінили, це неймовірно мотивує».

«Є і другий тип фотографій, про які треба сказати, – продовжує фотограф. – Це так звані складні фотографії, за якими доводиться їхати далеко, які робляться довго, часом переростаючи в цілі проекти. Окремо дякую «Дню» за те, що на вашій виставці є і такі фото. Це вже відзначені знімки Анатолія Степанова, який, попри те, що війна затягнулася і всіх втомила, продовжує туди їздити. Олександр Клименко, який теж знімає війну. І окрема подяка Інні Оскольській за красиву серію про баскетболістів на візку. Це мої переможці. Закликаю помічати і цінувати ці складні фотографії, бо це довга робота».

«…КОЛИ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ЕНЕРГІЇ ДУМОК ЛЮДЕЙ З РІЗНИХ СФЕР»

«День» любить відкривати нові імена. І ми раді, що Приз призів «Золотий День» – ювелірну підвіску від братів Кочутів і 30 тисяч гривень від агрофірми «Ольгопіль» – отримав наш друг, фотограф із Маріуполя Євген Сосновський. Приз вручили синові фотографа, який, на жаль, не зміг особисто відвідати захід. Відзнаку отримала робота «Доця», що сьогодні вийшла на першій шпальті «Дня», – маленька дівчинка у кумедному капелюшку, яка притулилась до кремезної, густо татуйованої руки батька.

«Приємно, що я вже тринадцятий рік долучаюсь до відкриття такої поважної виставки, – зазначив Павло КАЛЕНИЧ, директор агрофірми «Ольгопіль». – Дружба з «Днем» надихає на добрі творчі справи. Ми будуємо свій бізнес з красою, культурою, духовністю, притягуємо небайдужих людей. Ми маємо формувати суспільство освічених, багатих духовно людей. У «Дні» писали, що глибинка – поняття ментальне, а не територіальне. Якщо ми хочемо жити в незалежній державі, то повинні підтримувати такі заходи, які тут є».

«Кожного разу, обираючи переможців, ми розставляємо не лише технологічні акценти, – підкреслила головний редактор «Дня» Лариса Івшина. – Для мене складність знімків не в тому, як далеко за ними треба їхати. Хоча, безумовно, це великий вчинок, і знімки з фронту ми відзначаємо і серіями, і окремо. Але сильні знімки бувають тоді, коли зустрічаються енергії думок людей з різних сфер. Це саме така фотографія. Ми знаємо, який Маріуполь героїчний, і цей знімок несе в собі дуже багато сенсів. Можна було б назвати цей знімок «Тато», але ми назвали його «Доця». Заради дітей ці хлопці там, заради них ми долучаємо суспільство до того, що відбувається в нашій країні». 

«Обирати кращих було неймовірно важко, – зізналась на відкритті виставки Лариса Олексіївна. – Я завжди кажу, що на виставці ніколи не можна винагородити всіх. Але всі ті, хто тут представлені, вже нагороджені – їх роботи побачать люди, їх оцінить країна. І це теж є великим визнанням: людська вдячність. Журналісти питають мене, що транслює наша виставка. Найперше – солідарність. Я хочу, щоб у кожному домі, де не воюють і де немає ніяких втрат, все одно були підключені до цих змін і відчували цю енергію солідарності. А інші – потребу тепла, добра, які теж випромінюють багато наших світлин. Кожну виставку ми проводимо, як останню. Можливо, тому вона живе 20 років».

Ще одна річ, що не змінюється, – кожен відвідувач виставки може долучитися до «народного плебісциту», проголосувати за краще, на його думку, «фото першої шпальти». Чекаємо вас на ХХ Міжнародній фотовиставці «Дня», що триває в Українському домі з 27 жовтня до 5 листопада, з 11.00 до 18.00. Вхід – вільний.

КОМЕНТАРІ

«МИ ПОВИННІ ОРГАНІЗУВАТИ ТАКУ ФОТОВИСТАВКУ В ЄВРОПАРЛАМЕНТІ»

Ігор КОЦАН, ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки:

– Щороку, приїжджаючи на фотовиставку, отримую нові враження. Від високого рівня організації заходу, від членів журі, які проводять відбір фотографій, від самих робіт. У «Дні» працюють справжні професіонали, які хочуть показати, що протягом року відбулося в нашій країні.

Лариса Олексіївна – член наглядової ради і почесний професор нашого університету. А у 2018 році почесним професором нашого вишу став Елмар Брок, голова Комітету Європарламенту в закордонних справах. Під час нещодавнього перебування в Берліні ми досягнули з ним попередньої домовленості про те, що ми все-таки повинні організувати таку фотовиставку в Європарламенті. Елмар Брок зацікавлений, і ми звертатимемося до Лариси Олексіївни з проханням надати інформацію про фотовиставку і згоду щодо можливості її там представити. Ми повинні виходити на міжнародний рівень!

«ТРЕБА ВІДЧУВАТИ ЖИТТЯ КРАЇНИ»

Костянтин ГРИЩЕНКО, міністр закордонних справ України (2003-2005 рр., 2010-2012 рр.), віце-прем'єр-міністр України (2012-2014 рр.):

- Ця виставка висвітлює все те, що є актуальним, те що болить. Ця місія «Дня» є надзвичайно важливою. Адже треба відчувати життя країни, те, чим ми всі переймаємося. І те, як це зроблено на даній виставці дійсно бере за душу. Так що бажаю многії літа!

Мені сподобалися багато фото, саме тому і вибрати важко. Це світлини на військову тему, де показується героїзм людей, подолання важких наслідків поранень, людський дух і міць. Разом з тим є просто живі фото з нашого повсякденного життя. Адже героїзм йде пліч-о-пліч з тим, що ми інколи просто не помічаємо. А от фото повертає нас до того, на що варто було б звертати увагу.

«ЦЕ НАЙКРУТІША ВИСТАВКА, ЯКУ Я БАЧИВ ЗА ТРИ РОКИ»

Айдер МУЖДАБАЄВ, російський журналіст кримськотатарського походження, медіаменеджер, заступник директора кримськотатарського телеканалу ATR:

- За концепцією і за складом це найкрутіша виставка, яку я бачив за три роки, що живу в Києві. Чудовий підбір світлин, прекрасна концепція: половина миру, половина війни. Усі фото дуже якісні, немає жодного сумнівного. Це я кажу як колишній газетний редактор. Кожну з цих світлин можна й треба ставити на першу шпальту.

Я попрошу прийти сюди всіх своїх друзів. Це справді фотопубліцистика, фоторепортаж, фотоісторія. У кожному з цих фото зупинений час. Тут я навіть побачив фото декількох друзів, це теж дуже приємно.

Моя повага колегам з газети «День» - це просто все життя країни. Велика подяка колективу газети й особливо головному редактору Ларисі Івшиній, яку я дуже поважаю. Вона створює найкрутішу щоденну газету, найкращу справу для України.

«КОНТРАСТ ДВОХ ТЕМ: ВІЙНА І ДИТИНСТВО»

Ольга ПЕТРОВА, художниця, мистецтвознавець:

– Цього року виставка, як мені здалося з першого погляду, побудована на контрасті двох тем, – нашої трагедії і дитинства, війни і продовження життя, І, безумовно, героїчний подвиг тих, хто на війні позбувся здоров’я, але вони повертаються до життя, беруть участь у змаганнях… Достойна виставка, як завжди.

Уже більше 20-ти років працює газета, колектив зі стійкою, демократичною і прогресивною позицією, який залучає до свого кола найцікавіших і найвиразніших людей. І фотовиставка – це є продовження загальної політики «Дня». Аплодисменти і аплодисменти! Вітаю весь колектив і пані Ларису з вашою подією!

«ВРАЖЕННЯ НАГАДУЮТЬ СИНУСОЇДУ»

Олена КИРИК, журналістка, ведуча телеканалу NewsOne

- На цих фото Україна постає емоційно різною за настроєм, але дуже добре, що простежується тенденція фотографів до чогось світлого. Враження нагадують синусоїду - від болю до піднесення. І це піднесення, яке бачиш на деяких світлинах, насправді радує. Дуже вдячна кожному з цих фотографів, тому що можна багато говорити про проблему словами, але те, що побачив, зачепить найглибші струни твоєї душі. У цьому магія фотографії. Ми з подругою уже третє коло пройшли: повертаємося до деяких робіт і знову по-новому їх бачимо.

«РОБОТИ Є СИЛЬНІ, Є СМІШНІ, Є ЗВОРУШЛИВІ. А Є – ВРАЖАЮЧІ»

Роман ОЛЬХОВСЬКИЙ, підполковник Збройних сил України:

– Роботи хороші. Є сильні, є смішні, є зворушливі. А є – вражаючі. Серед світлин, що найбільше запам’яталися, «Дорога додому» з дитячої номінації, на якій дівчина дивиться з вікна потяга. Я сам люблю у потязі дивитися у вікно, милуватися краєвидами… Я дуже задоволений, що побував на цій виставці.

«У ПЕРЕЛОМНІ ЧАСИ КУЛЬТУРА ПОВИННА БУТИ В АВАНГАРДІ»

Марія СЕМЕНЧЕНКО, журналістка, авторка «Дня», приз від компанії «Оболонь» за фотографію «Музика небес»:

- Той факт, що саме це моє фото відібрали на ювілейний фотоконкурс газети «День», є  дуже важливим і обнадійливим для мене. Моя фотографія не стосується ані політичних подій, ані воєнної тематики, а тут я мушу сказати, що на виставці є кілька справді сильних робіт на ці теми. Але моє фото стосується культури. Я зробила цей знімок на відкритті музею видатному художнику-монументалісту, графіку Миколі Стороженку у його рідному селі В’язове, що в Сумській області. На фото – хлопчик, член родини Стороженків, грає на скрипці на фоні репродукції ікони, яку Микола Стороженко написав у куполі церкви Миколи Притиска на Подолі.

Відкриття цього музею є важливим прецедентом для України з багатьох причин. Це музей, появу якого ініціювала місцева влада, але поставила собі за мету зробити його не для галочки, не для звітності, а вирішила створити справді сучасний мистецький центр. Чиновники звернулися до учнів художника, які зрештою створили музей справді європейського рівня, який би пасував столиці, але з’явився у селі. Тепер не лише мешканці села В’язового, а загалом люди з усієї Сумської області і не лише матимуть мистецький центр, який надихає, який розповідає про видатну особистість, про історію і мистецтво. Діти, які ростимуть поряд з прекрасним, напевне ж, мають всі шанси вирости більш чутливим до мистецтва, до краси. І це – справді важлива «інвестиція» в майбутнє.

На фото символічно поєднано живопис і музику, які для мене є речами вічними, позачасовими. Роль культури у часи війни неможливо переоцінити. У переломні часи, часи кризи, культура повинна бути в авангарді. І те, що це фото висить серед портретів наших воїнів, дуже символічно. І я вдячна «Дню» не лише за те, що моє фото помітили і відзначили, але й за те, що на шпальтах газети завжди є місце культурі, науці, освіті. Можливо, сьогодні ще складно оцінити результати такої подвижницької роботи, яку щодня провадить редакція «Дня», але їх буде добре видно за кілька років.