Важливою умовою успішного несення захисниками служби на фронті є ретельне відпрацювання навичок та вмінь на полігоні. Чим більше разів, як кажуть самі бійці, їм доводиться працювати під час навчань, тим краще і злагодженіше потім вони діють в умовах реального бою. Сьогодні кореспонденти «Дня» відвідали в зоні проведення АТО один із військових тренувальних полігонів. За легендою, під час відпрацювання тактичних дій підрозділу охорони на стрілецькому полігоні наші захисники протидіяли диверсійно-розвідувальним групам противника.

Одну з важливих функцій — прикриття побратимів — під час відпрацювання виконав військовий Сергій (позивний Чайка), який після важкого поранення повернувся на службу в зону АТО і продовжує боротися з ворогом. Каже, що буде на Сході, доки Україна не переможе. Тут — все як у реальному бою.

 — Відпрацювання тактичних дій, які ви щойно бачили на полігоні, максимально реально відтворює картину справжнього бою. Успіх будь-якої справи — це насамперед ретельна підготовка. Так само і на війні. Чим більше натреновані солдати, так би мовити, «обстріляні» на полігоні, тим простіше їм в умовах бою. Хоча просто в бою ніколи не буває. Завдання, які ми щойно виконали на полігоні, не вигадані і не з книжкової теорії. Це реальна історія, в якій доводилося брати участь. Ідентичні ситуації. У нас були випадки, коли в ближньому бою доводилося відтісняти ворога, який намагався заблокувати колону, займати територію, утримувати ворога до прибуття підкріплення, — говорить «Дню» Сергій. — Головне на війні — довіра між бійцями. Успіх ведення бою великою мірою будується на довірі та професіоналізмі керівників. Чим більше команда знає одне одного, довіряє свої життя, впевнена, що позаду обов’язково прикриють, то більший шанс, що буде успіх і всі повернуться живими і здоровими.

За словами військового, у подібну зі змодельованою ситуацію ведення ближнього бою із застосуванням стрілецької зброї йому востаннє доводилося потрапляти в 2015 році. «Ми отримали завдання від командира проникнути ближче в тил ворога, розвідати територію, щоб потім могла прийти наша група і зайняти цю позицію. Розвідали, але коли поверталися, потрапили в засідку та залишились прикривати групу — в цей момент підірвалися на міні. Я був кулеметником… Мій снайпер не вижив. А мене кулемет врятував, прийняв на себе осколки, — говорить Сергій. Після поранення, лікування та реабілітації він знову повернувся на війну. — Перемир’я зараз ніякого немає. Хіба що на папері. Так, ми не стріляємо у відповідь, бо не маємо права. Чітко керуємось командами свого керівництва, а та сторона обстрілює регулярно. Моральний дух у всіх на фронті великий. Ми хочемо нарешті закінчити цю війну і готові заради цього боротися до кінця. Звісно, є відчуття якоїсь паралельної реальності, коли ти з АТО повертаєшся в мирну Україну, а всі твої ровесники живуть зовсім іншими темами і питаннями, багато хто взагалі не помічає війни. Навіть кращі друзі зараз часто говорять про абсолютно чужі і незрозумілі мені речі. Знаєте, їхні проблеми і проблеми на фронті у хлопців — це різні речі. Тому я тут, бо саме на війні люди відкриваються по-справжньому.