Параска Степанівна Плитка Горицвіт (1927—1998 рр.) — українська гуцульська художниця, фотограф, письменниця, казкарка, народний філософ, фольклористка, етнограф, діалектолог, котру називали «Гомером Гуцульщини» була одним із культурних символів ХХ століття.

Проєкт, який нині представлений, готували упродовж більш ніж двох років. Як часто буває, все почалося випадково: ще 2015 року група ентузіастів із Києва знайшла в хаті Параски Степанівни у Криворівні (село Верховинського району Івано-Франківської області) під ліжком коробку з негативами — її фотоархів. На жаль, багато плівок були зіпсовані, але те, що вдалось відносити, просто вражало. Власне, це і спонукало режисера Максима Руденка і художниць Катерину Бучацьку та Інгу Леві розпочати підготовку проєкту, що докорінно змінив уявлення про Параску Плитку-Горицвіт, відкрив нові грані її особистості.

Кураторка експозиції Катерина РАДЧЕНКО розповідає: «Робота з її архівом — це мандри за горизонт звичного сприйняття світу. Щоденна рутина поглинає наші мрії та фантазії, а роботи Параски Плитки-Горицвіт повертають до цього сміливого світу ідей, де починаєш вірити, що все можливо».

Команда, яка працювала над проєктом, успішно поєднала ліричність ба навіть душевність з професійно організованою інтерактивною експозицією. Тематичні блоки виставки чітко окреслені, а завдяки використанню VR-технології глядач може цілковито зануритись у мікрокосм мисткині ба навіть уявно перенестися в часі і просторі до її хати у Криворівні. Нас запрошують у «подорож світом духовних образів, казкових текстів, етнографічних записів, вигаданих ландшафтів і документальних фото».

Мандрівка життєвим шляхом Параски Плитки-Горицвіт — це передусім подорож її творчими періодами. Відкриває експозицію абстрактна інсталяція, створена на основі фотоархіву. Біографічний зал показує коло спілкування авторки: родину, її листування, а також особисті світлини.

Окремий стенд, присвячений космосу, показує, що навіть живучи в селі у хаті, електрику до якої провели лише на початку 1970-х, Параска Степанівна цікавилася всім, що відбувалося навколо неї. Велику частину експозиції становить книжковий архів і дизайн: проза, поезія, духовна графічна література, особисті щоденники, витинанки. Захоплена визвольною боротьбою індійського народу, Параска створила «Індійські заграви», історію мандрів двох гуцулок до Індії. Довела тим самим, що завдяки творчості можна подорожувати світами, навіть не виїжджаючи із села.

Мисткиня створила також малюнки з образами індійських лідерів та письменників ба навіть розробила унікальний алфавіт на основі грузинської мови й санскриту. Найбільша частина виставки присвячена декільком серіям світлин, показано також оригінали плівок та альбоми. Завершується експозиція відеоінсталяцією, що була створена на основі архіву Плитки-Горицвіт. «Ми хотіли створити медитативний простір, у якому глядач міг би на крилах уяви полинути до гір і мав би можливість заглибитись у певну рефлексію після побаченого», — пояснює Катерина Радченко.

Що можна однозначно сказати про Параску Плитку-Горицвіт під враженням від виставки — це те, що кожен день свого життя, попри власну важку долю, десять років радянських таборів та нерозуміння з боку односельців, вона присвячувала мистецтву, Богу і любові до людей. «Подолання гравітації» у випадку мисткині — це сміливість подолання соціальних стереотипів і стійкого дотримання власної ідентичності, попри всі випробування долі. Нам, українцям, це знайомо і близько, тим цікавішою має бути для нас виставка.

Проєкт «Параска Плитка-Горицвіт. Подолання Гравітації» відбувається за підтримки Українського культурного фонду і триватиме до 19 січня 2020 року.