Не тільки британці, але й чимало українців мають гарну традицію – читання розумних газет. Принаймні так чинять чи не 90% наших співрозмовників, які цієї суботи прийшли в столичний Український дім – щоб одними з перших побачити найкращі світлини ХХ Міжнародного фотоконкурсу нашої газети. Адже відвідування виставки – це теж їхня багаторічна традиція.

«ТРЕБА ХОДИТИ, ТРЕБА ДИВИТИСЬ, ТРЕБА БУТИ УКРАЇНЦЯМИ!»

«Ми завжди приходимо на вашу виставку – з 2005 року. З онучкою, чоловіком – і нам усім надзвичайно подобається! Я й газету дуже люблю – цікаві історичні, актуальні матеріали. А сьогодні мені найбільше сподобалося робота «Доця» Євгена Сосновського», – поділилася одна з гостей нашої експозиції. А інша, пані Людмила Шкляр, розповіла: «Уже років п’ять ходжу на ваші виставки. Мені дуже подобається! Навіть якось надсилала свої роботи на конкурс, і одну з них друкували в газеті. Я фотограф-любитель. Ця виставка – це справді життя країни за рік. Найбільше мені сподобалися роботи «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!» Сергія Нужненка і «Ада» Руслана Канюки».

Світлину, у назві якої використано цитату з «І мертвим, і живим…» Тараса Шевченка, найбільше вподобав і пан Євген. «Це робота, спрямована в майбутнє», – переконаний він. «Щороку відвідую вашу виставку. Супер! Кращого нічого немає, – говорить чоловік. – І щотижня купую п’ятничну газету і чекаю, коли побачу першу шпальту. Тут від деяких робіт просто мурахи по шкірі». Нагадаємо, назва цьогорічної експозиції – саме «Фото першої шпальти».

«Ми з приятелькою не пропускаємо вашої виставки вже багато років, – ділиться і Надія Козак. – Чудова виставка, і дитячі дуже хороші фотографії, і вже зрілих майстрів. Ми завжди із захопленням оглядаємо світлини. Минулого року фото з військових подій було більше, а цьогоріч все-таки менше. Можливо, з’явилося більше оптимізму, якоїсь надії, віри в майбутнє. Багато дуже гарних, оптимістичних світлин саме з дітьми».

«Я підтримую все, що робить наша Лариса Івшина, – це слова Алли Вороненко, що багато років працювала в освіті, а нині на пенсії. – На ці виставки ходимо і тут серце залишаємо. Треба ходити, треба дивитись, треба бути українцями! Сьогодні я ще придбала тут вашу новинку «AVE», адже в книзі зібрані всі цікаві матеріали ваших авторів про Павла Скоропадського і його добу». А Софія Кулініч зізнається, що газета «День» – її супутниця по життю. «Так сталося, що я зараз живу одна на дачі, тож вона мені – як друг, читаю її від початку до самого кінця, – каже Софія Андріївна. –  І зараз оформила передплату на наступний рік, а на виставки ходжу вже років чотири. Мурахи по шкірі як побігли, і так усю виставку…».

Молодий освітянин Олександр Шихалевич з рідними також уже років десять відвідує фотовиставку «Дня». «Ми кияни і нам дуже подобається, що тут показані всі спектри життя України. Особливо приємно, що є дитячі фотографії. Ми бачимо не тільки політику, а й життя простих людей, різні куточки України і людей із них. Насправді в Україні, на жаль, це єдина виставка, яка проходить на такому рівні, збирає таку велику кількість гарного матеріалу».

«УСЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В КРАЇНІ, МИ МОЖЕМО ПЕРЕЖИТИ ТУТ»

І старші, і молоді люди діляться, що враження від експозиції – контрастні. «Від приємних емоцій – до протилежних. Усе, що відбувається в країні, ми можемо пережити тут, – говорить Анастасія Млинченко. – Але при цьому життя продовжується. Найбільше мені сподобалося фото дівчинки – «Рідна хата» Людмили Гошко». Студентка-третьокурсниця Вероніка Райчук теж відзначає, що «кадри з радісними дітьми змінюються світлинами людей з інвалідністю чи воєнних буднів». «Мінливе враження. Але я дуже рада, що потрапила на цю виставку», – каже дівчина.

Неспішно і дуже уважно оглянула виставку і родина Блошаневич – тато, мама і донечка, якій батьки не втомлювалися пояснювали нюанси кожної фотороботи. «Неймовірна газета і виставка завжди неймовірна, – усміхається Олександр Блошаневич. – Хочеться запам’ятати кожну роботу. Мені надзвичайно сподобалася світлина скрипаля на фоні вітражу – «Музика небес» Марії Семенченко із музею художника Стороженка. Ми вдячні, що і газета є така, і виставка!»

«ТУТ – ТЕ, ПРО ЩО МЕНІ МІЙ ЧОЛОВІК, ЩО ПОВЕРНУВСЯ З ВІЙНИ, НЕ ГОВОРИТЬ…»

Звичайно, найбільш емоційно відвідувачі реагують на світлини драматичної воєнної тематики – кадрів фронтових буднів, наслідків війни у мирних містах і селах, обміну полонених, непоправних втрат у родинах… «Плакати хочеться, – говорить біля одного з таких фото пані Надія. – Мене вразила фотовиставка. А про війну я не можу говорити, у мене там син, у мене зять... Це болюче місце. Вже неможливо чекати. Важко і весь час тривожно. Я хочу тільки, щоб усе це швидше закінчилося. Але не капітуляцією».

А от пані Світлана, молода жінка, говорить: «Я точно знала, що знайду тут щось таке, що мене зачепить. Мені зараз гарно. Чому? По-перше, здається, я відчуваю те, що хотіли передати автори світлин. А по-друге, мій чоловік повернувся з АТО. Він пройшов цю війну і нічого про неї не розказує. Я точно знала, що я тут побачу те, про що він не говорить…»

«Уже 20 років газета «День» займається організацією таких виставок. Тут представлені дуже актуальні світлини – те, що зараз бентежить більшість людей, можна побачити. І соціум, і конфлікт на сході. Більшість людей того фактично не чують і не бачать, а саме тут можна прийти і подивитись. Хоч трохи зазирнути і побачити, що відбувається в зоні фронту, – ділиться і Павло Корсун, що працює гідом. – Також тут – дуже багато цікавих емоцій. Ти можеш побачити людське щастя, сором, горе... А ще – особливі, яскраві моменти, яких нам не вистачає в житті. Це дуже добра справа, зроблена газетою. І я щасливий, що цей проект продовжується!»

Фотовиставка «Дня» триватиме в Українському домі (вул. Хрещатик, 2) до 5 листопада, з 11.00 до 18.00. Вхід – вільний. Кожен відвідувач зможе не тільки отримати незабутні емоції та поживу для роздумів, а й проголосувати за улюблену світлину. А також – придбати книги з Бібліотеки «Дня» та оформити передплату на свій «День»!