Кожну весну я завжди радісно дивився та фотографував перші квітучі абрикоси, вишні, магнолії, тюльпани. Але досить швидко звикаєш, всі ці квіточки стають банальними.

Зараз, коли місто майже порожнє, то квіти постійно потрапляють у поле зору. А ще в кадр потрапляють афіши концертів, які не відбулися. Вже «прослухав» декілька виступів, останній з них мав бути концерт Джамали 11 квітня. На Львівській площі знайшов вуличний годинник. Під ним - залишок реклами з закликом «Подорожуй». Тепер знаю три таких хронометра на відстані приблизно 500 метрів один від одного. Вони не працюють та кожен показує щось своє. За 15 хвилин можна зробити мандрівку у часі.

Подорожую далі сьогоденням. Єдиний відкритий магазин на Андріївському узвозі продає психоделічні захисні маски. На столику відкритої, котра тут теж одна, кав’ярні, стоїть дезінфектор. Як і в інших кав’ярнях, які намагаються працювати, замовлення потрібно робити по телефону, каву ж виносять на вулицю. Але клієнтів у всіх цих закладів дуже мало, здається, що вони всі працюють не заради грошей. Два рази зустрічаю одну і туж компанію - троє підлітків, без масок. Перший раз вони щось голосно розповідали наряду поліції про масонів. Другого разу, хвилин за 20, в магазині Рошен доводили охороні, що вони жертви всесвітнього зговору. Охорона залишила їх без солодкого та не пустила в середину. Хоча хотілось би більш рішучих дій поліції. Відверта агресія - не надто добра річ, навіть коли сильно у щось віриш.

Кияни продовжують вдягати маски на улюблених персонажів. До їжака в тумані приєднався маленький принц на пейзажці.

Вулиці майже порожні. Хтось користується нагодою працювати на самоті у затінку дерев, деякі читають, хтось п’є вино та відпочиває. Деякі навіть щось розглядають у біноклі. Подорож у часі триває.