Саме так виглядає єднання країни на практиці. Принаймні, один з дієвих варіантів. Виставка з Києва приїздить до Маріуполя, і серед перших її відвідувачів – жителька Львова. Ірина Яремко, волонтерка, керівник Центру забезпечення військових при громадському формуванні «Народна Самооборона Львівщини», приїхала до міста, де триває XVIII фотовиставка «Дня», щоб зустрітися з друзями і військовими. Від маріупольських знайомих дізналася про виставку і вирішала її відвідати. «Люблю такі заходи, при нагоді буваю на них і у Львові. На виставці є світлини з війни – я не можу бути осторонь такого. Ми, волонтери, сприймаємо цю війну особливо. Хотілося побути один на один з цими фотографіями, - розповідає Ірина. – Взагалі вперше мала можливість гуляти Маріуполем як турист. Це місто з незвичною архітектурою, якої у Львові немає. Тож було дуже цікаво».

«КОЛИ ПОБАЧИЛА ФОТО «РАНА ЗЕМЛІ», СЕРЦЕ ЗАЩЕМІЛО»

Робота, що особливо вразила волонтерку, - «Рана землі» Євгена Малолєтки, на якій серед поля, на розкуйовдженій землі, стоїть військовий 53-ої окремої механізованої бригади ЗСУ Володимир Труш. Володимир родом зі Львівської області, викладав на факультеті культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка. 31 жовтня 2015 року, у віці 38 років, він загинув під час виконання бойового завдання у лісі поблизу Авдіївки – підірвався на розтяжці.

«Коли побачила фотографію «Рана землі», серце защеміло. Такі рани, певно, є в душі кожного громадянина. Згадуються моменти, коли ми з Володею спілкувалися, коли ми з волонтерами приїжджали на їхні позиції, передавали привіти зі Львова – і тут… Залишилась тільки пам’ять. Але це історія, правда життя. Це правда війни», - говорить Ірина Яремко.

Волонтерка познайомилася з Володимиром Трушем на війні. Ірина згадує: «Ми з волонтерами приїжджали до них на позиції, і Володя, маючи можливість хоча б декілька хвилин поспілкуватися, завжди долучався до розмови. Він був дуже цікавим, інтелігентним, вихованим. У крайню нашу поїздку на їхню позицію, коли ми з Володею бачились востаннє, він підписував прапор і дуже довго думав, що саме написати. Одна з фраз була: «У цій боротьбі за нашу державу ми змушені віддавати свої життя». Ці слова у чомусь стали пророчими для Володі. А прапор залишився у мене як спогад».

Інший знімок, який вразив Ірину, - «Берегиня» полтавки Анни Чапали. На ньому   маленька дівчина з великими очима тримає ляльку-мотанку, а позаду вишикувались військові з розгорнутим прапором України. Волонтерка розмірковує: «Володя віддав своє життя за те, щоб ця дівчинка, маленька берегиня, могла жити у мирній Україні. І дай Боже, щоб ці діти ніколи не знали, що таке війна і що таке ховатися у підвалах від обстрілів».

«Є ЗАРАДИ ЧОГО БОРОТИСЯ»

Тепер Ірина дуже хоче, щоб фотовиставка «Дня» приїхала і до Львова – обіцяє прийти на неї разом з друзями. «Велика подяка організаторам, фотографам, які зберігають нашу історію, - каже волонтерка. – Ми чомусь спішимо на виставки іноземних митців, а до своїх авторів ставимося байдуже. Проте у зв’язку з військовими подіями іноземці не бачать і не відчувають те, що відчуваємо ми. Наприклад, у вас була світлина, де хлопець з гільз викладає тризуб – називається «Пазли». Ми добре це розуміємо, бо бачимо такі тризуби майже на всіх позиціях. Треба чітко усвідомлювати: це справді історія нашої держави».

За спостереженнями Ірини, нині у Маріуполі набагато більше людей відчувають, що живуть в Україні, що треба пам’ятати і шанувати своє коріння. «Те, що на Західній Україні ми робили на початку 1990-х, тепер відбувається тут. У Маріуполі дуже популярна вишиванка. А місцеві знайомі намагаються говорити зі мною українською – і це дуже ніжна мова, м’якша, ніж на заході, бо у нашому мовленні багато польських слів. Хоча мова – не головне, найважливіше – залишатися патріотом, - продовжує Ірина. – У Львові мені трапляються таксисти, які слухають шансон і дешеву російську попсу. У Маріуполі третій день поспіль чую в таксі українську музику. І це ж не спеціально для мене роблять! Я є свідком таких нюансів, і це дуже приємно».

З Іриною ми розмовляємо одразу після приємної події: командування нагородило 16 військових з 406-ої окремої артилерійської бригади ВМС України медалями «Учасник бойових дій». «Так співпало, що якраз привезла хлопцям оптику від наших канадських друзів. Тож вони отримали нагороди і від держави, і від волонтерів з діаспори. Ще зараз тут сонечко, пташки співають – краса! – усміхається Ірина Яремко. – Вірю, що ми все робимо правильно. Є заради чого боротися. І наша справа однозначно переможе».

На світлинах з нашої виставки можна «зустріти» давніх друзів і побачити, як живуть геть незнайомі люди в інших регіонах України. При чому за знімок, що вразив найбільше, можна проголосувати – щоб ми визначили володаря призу глядацьких симпатій. Отже, приходьте на XVIII Міжнародну фотовиставку «Дня», що триває у Центрі сучасного мистецтва і культури імені А. І. Куїнджі до 14 квітня. Вхід вільний.