Подія мала космічний акцент. Напроти Центру сучасного мистецтва і культури імені А. І. Куїнджі, де відбувається виставка, розташовується будівля з круглим дахом, схожа на планетарій, – насправді волейбольний комплекс. Продовжуючи цю тему – у Центрі імені Куїнджі стоїть скульптура одного із засновників космонавтики Костянтина Ціолковського, вирізана з рожевої верби. Що добре – ми не стали для маріупольців незрозумілими інопланетянами. «День» знайшов спільну мову з містянами і під час дискусій, і обговорюючи роботи з фотовиставки.

«ПРИЄМНО, ЩО МИ НЕ ОДНІ»

Зранку 30 березня журналісти «Дня», зокрема Валентин Торба, зустрічалися зі студентами і викладачами Маріупольського державного університету і Донецького державного університету управління. З останнім, до речі, нас пов’язують давні партнерські відносини: коли виш працював у Донецьку, там ми презентували книжки з Бібліотеки «Дня», спілкувалися з молоддю. У Маріуполі студенти цікавилися стандартами роботи наших журналістів, тим, як працює наша кореспондентська мережа, чому ми приділяємо велику увагу публіцистиці. Питання, що особливо нас потішило, – чому досі не покарані замовники вбивства Георгія Гонгадзе і чи можуть журналісти вплинути на цей процес.

«Нам дуже потрібно, щоб до міста приїжджали журналісти, щоб між ними і молоддю був діалог. Бо так можна відобразити правду. Щоб ви побачили, що у нас відбувається, як ми живемо, - каже Олена Мельникова, старший викладач кафедри соціальних комунікацій Маріупольського державного університету. – Приємно, що студенти проявили зацікавлення, ставили запитання. Вони знайомі з газетою «День» – читають її, аналізують, моніторять. Для студентів важлива тематика, яка піднімається газетою: державницька, історична, особливо культурна – це взірці української аналітичної, публіцистичної журналістики».

Цікаво, що перша журналістська практика Олени була саме у «Дні». Незабаром після Помаранчевої революції вона стала першою студенткою Літньої школи журналістики «Дня» з Маріуполя. «Для мене це був зовсім інший світ, інша правда. Такий обмін досвідом, поглядами важливі для майбутнього журналіста. Особливо – розуміння професійного підходу. Потім намагаєшся доносити ці професійні стандарти до своєї аудиторії, до студентів, читачів, - згадує Олена. – І виставка «Дня» цікава і актуальна для нас, бо у ній відображається українська ідея. Такі події відбуваються у нас рідко. Приємно, що вам болять наші проблеми, наше життя. Приємно, що ми не одні. Адже Маріуполь – наше рідне місто, і їхати ми нікуди не збираємося».

«КВІНТЕСЕНЦІЯ ЖИТТЯ НАШОЇ КРАЇНИ»

Одразу після зустрічі зі студентами ми поспішили на відкриття фотовиставки. Ще до початку події у залах Центру імені Куїнджі юрмилися люди. Втішно, що серед них було чимало школярів. Ці підлітки розуміють наші світлини, бо для багатьох війна знайома не лише з новин.

Так, восьмикласниця школи №15 Соня Савельєва родом з Амвросіївки, а до п’яти років жила у Донецьку – обидва міста нині окуповані. «На ваших світлинах бачу міста, де ми бували раніше, - ділиться Соня. – Також бачила на фото знайомих людей – наприклад, батьків Андрія Назаренка (йдеться про світлину Євгена Сосновського «Андріїв орден», на якому вручають орден «За мужність» батькам розвідника-маріупольця, котрий загинув у бойових діях. – Авт.)

Однокласник Соні додає: «Вразила фотографія «На своїй землі» - бере за серце, коли бачиш, як люди гинуть на своїй, Богом їм даній землі, а якісь собаки приходять та відбирають її. Ваша виставка сподобалась, бо налаштовує людей на патріотизм. Сам я з Маріуполя. Як змінилося за ці три роки місто – не знаю. Але всі почали фільтрувати друзів і знайомих, бо хто раніше був другом, тепер може стати ворогом».

Поліна Малашевська у Маріуполі живе рік, переїхала з Донецька. Її на виставці «Дня» найбільше вразила серія «Подолання» Олексія Фурмана, що отримала Гран-прі нашого XVIII фотоконкурсу. «Зачепили фотографії скалічених людей. Всі говорять на таку тему, але цього недостатньо. Треба докладати зусиль, щоб врятувати цих людей, - пояснює Поліна. – За цей рік я звикла до Маріуполя, відчуваю себе своєю серед місцевих людей – ми єдині, як родина. Маріуполь асоціюється з сонцем, яке світить, і від того на душі стає радісно».

Наше знайомство з маріупольськими школярами продовжиться – через книжки з Бібліотеки «Дня». Завдяки громадському діячу, політику, міському голові Маріуполя у 1994 – 1998 роках Михайлу Поживанову для місцевих шкіл закупили 63 комплекти книг з неї, серед яких – «Україна Incognita. ТОП-25», «Ваші мертві вибрали мене…», «Сестра моя, Софія», «Екстракт 150» і «Екстракт +200».

«Величезне дякую, що приїхали до нас – вперше за 18 років! Це не те, що просто потрібна виставка – це повітря, яким ми дихаємо, це наше життя, наша Україна. Виставка для нас неймовірно цінна – ми дізнаємося про події, людей. Наші почуття у цих фотографіях. Іноді хочеться плакати», - розповідає вчителька маріупольської школи №15, волонтерка Світлана Назаренко.

Багато емоцій, теплих слів, цікавих контактів – відкриття фотовиставки «Дня» було поліфонічним. «У цьому залі, певно, квінтесенція життя нашої країни. Воно таке різна: іноді веселе, іноді дуже сумне, іноді чутливе, іноді страшне. Хочеться, щоб на цих світлинах ми бачили більше усміхнених облич, дитячих облич, - розмірковує Оксана Гринько, директор департаменту культурно-громадського розвитку маріупольської міськради. – Мені приємно, що так багато людей прийшло на відкриття виставки. Сподіваюся, кожен день сюди приходитимуть люди, вдивлятимуться в обличчя на цих світлинах, у наші краєвиди, закохуватимуться у рідну Україну наново. Кожна світлина дарує нам якусь емоцію. Тут можна побачити, чим світяться наші очі. Побачити, що всі ми – єдиний народ зі своїм болем, своїми радостями і втіхами».

Відвідайте XVIII Міжнародну фотовиставку «Дня» у Центрі сучасного мистецтва і культури імені А. І. Куїнджі. Голосуйте за кращу, на вашу думку, світлину – допоможіть визначити знімок, що отримає приз глядацьких симпатій. Виставка у Маріуполі триватиме до 14 квітня. Вхід вільний.