П’ять років тому археологи ділилися сенсаціями з розкопок на Поштовій площі. Була знайдена вулиця давнього Києва, датована ХІ — ХІІІ століттями. Директор Центру археології Києва Михайло Сагайдак, під керівництвом якого проводилися розкопки, тоді розповідав, що під час рятувальних археологічних досліджень виявили добре збережені рештки середньовічних дерев’яних споруд вулично-садибного, фортифікаційного та іншого призначень. Згодом археологи перейшли від рятувальних до стаціонарних розкопок. За час досліджень знайшли майже 300 монет різних століть, велику кількість виробів із кераміки та залишки дерев’яних споруд.

Міська влада заявляла, що ідея з торговельним центром на Поштовій, власне, через що і почалися археологічні дослідження як обов’язковий етап будь-якого будівництва в історичній частині міста, відкладається. Спочатку треба дати можливість археологам провести всі необхідні роботи, а далі — створити на місці знахідки підземний музей, і вже відповідно до цього корегувати майбутню добудову шопінг-центру.

Що з обіцяного втілено сьогодні? Археологічні дослідження так і не проведені в повному обсязі. Музей на Поштовій таки існує, але створений силами громадськості, а не містом. Відвідувати його можна, проте об’єкт визнано аварійним. Міська влада обіцяє взятися за порятунок сакрального для Києва місця, та по факту нічого не відбувається. Чому так — спробував з’ясувати «День».

ГРОМАДСЬКЕ ПЛЕЧЕ ДЛЯ МУЗЕЮ

Днями захисники Поштової провели у власноруч облаштованому музеї брифінг. Спікерів виявилося більше, ніж журналістів. Як мінімум це свідчить про інтерес ЗМІ до збереження історико-культурного надбання Києва. На жаль, він невисокий, що серед масмедіа, що серед чиновників, які відповідають за нинішній стан справ на Поштовій.

Щодня місцеві активісти проводять тут безоплатні екскурсії (за попереднім записом). Як розповіла Ольга РУТКОВСЬКА, членкиня ініціативної групи «Музей на Поштовій», дійсна членкиня ІКОМОС, попит на так звану відкриту археологію дуже великий. Дехто приходить спочатку сам, а потім веде на знайомство з музеєм друзів. Бо де ще в Києві можна побачити залишки вулиці часів Київської Русі? Дерев’яні зруби лежать, по суті, просто неба. Так, накриття існує, але як тільки археологи натрапили на залишки давнього міста, одразу почали шукати шляхи збереження дерев’яних конструкцій, адже для цього потрібні особливі технології. Тоді навіть йшлося про залучення іноземних фахівців до консервації саме знахідок із дерева. Тепер цим займаються захисники музею.

Наразі на дерев’яні конструкції можна дивитися без перепон, хоча скільки часу вони витримають без музеєфікації? Та ще й в умовах, коли весь об’єкт визнано аварійним. Після пожежі у вересні минулого року музей лишився без електроенергії. Проте темінь видається не такою гнітючою, як вода буквально під ногами. Йдучи вимощеними доріжками територією музею, місцями бачимо калюжі. Міські служби, крім того, що припинили електропостачання, не відкачують звідси грунтові та дощові води.

«Багато питань, які мали б контролювати та вирішувати міські служби, тримаються на плечах людей, — зазначає Ольга Рутковська. —  Система збору води між музеєм і станцією метро «Поштова площа» тримається на нашій добрій волі, бо місто відключило електропостачання,  відкачуємо воду своїми силами. На сьогодні спостереження цього простору та конструкцій доводять, що об’єкт у аварійному стані, є кілька протокольних визначень від міського управління Державної служби надзвичайних ситуацій, що ця площа потребує негайного закриття, і весь цей простір необхідно оцінювати з точки зору збереження конструкції, тому що ця площа не окремий об’єкт, це частина інфраструктури. Є величезні проблеми в усіх комунікаціях. Усі проблеми цього простору, пов’язані з відсутністю збору води, з відсутністю надійності конструкції, мають величезний вплив на прилеглу станцію метро».

«ЦЕ ОБ’ЄКТ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ»

Та й на простір довкола теж. Раніше захисники музею розповідали, що деформації фіксують на тротуарній плитці на Поштовій площі, на автомобільному мосту поряд, на фундаментах церкви, біля якої планувався торговий центр. Присутній на зустрічі громадський правозахисник, голова ГО «Захист культурної спадщини Києва» Олександр ДЯДЮК звернув увагу на колони в середині підземного музею. На них зроблені насічки — інвестор готував їх спеціально для того, щоб класти залізобетонні плити та будувати торговий центр. «У результаті послаблена міць цих несучих колон. Це об’єкт підвищеної небезпеки, який не має права експлуатуватися, бо ніхто не перевірив здатність цих колон, скільки вони ще триматимуть площу над собою», — додає правозахисник.

До речі, досі реконструкція Поштової площі, яка розпочалася ще 2012 року, офіційно не завершена, а площа не введена в експлуатацію. Із незавершеним об’єктом та розритим музеєм зробити це теж неможливо.

Щоб врятувати музей та площу, ще в лютому 2019 року 22 громадські організації підготували лист до столичної влади, в якому описали поетапно весь план порятунку. «Наразі силами професіоналів, які згуртувалися довкола теми створення музею на Поштовій, зроблена детальна дорожня мапа виведення об’єкта з кризової ситуації, про це було відомо київському міському голові, але не зроблено нічого, — додає Ольга Рутковська. — На схилах київських гір спостерігається деградація грунтів. На сьогодні спостерігаємо зсувонебезпечні процеси на Володимирському узвозі, на вулиці Сагайдачного, це наслідки того, що проігноровані звернення громади 2019 року, що тут потрібен колектор».

«У нас була надія, коли ми зустрічаємось із київським міським головою, що маючи на руках готовий план виходу з ситуації, який реально можна реалізувати, відбудуться зміни, — продовжує захисниця Поштової. — Я розумію, що в місті багато проблем, але зрушити питання з мертвої точки дуже просто, треба лише розписати вказівки для департаментів, що саме необхідно робити. Чотири місяці минуло від промови мера Віталія Кличка, що він розуміє проблему, розуміє ситуацію та готовий включати всі міські служби, бо не можна нічого відкладати. Мер обіцяв, що кожного тижня будуть наради, щоб запустити процес та виводити площу з кризового стану, за ці місяці не зроблено нічого. Всі його комунікатори уникають навіть організації робочих зустрічей».

ЗГАЯНИЙ ЧАС

Нині ключове питання — запобігти можливим руйнівним процесам як на площі, так і в метрополітені. «Коли 2012 року розпочиналася реконструкція транспортної розв’язки, було вже чітко зрозуміло та відомо, що протягувалася можливість творення тут торговельного центру. Попри те, що ця територія має особливий статус, зокрема, це територія заповідника «Стародавній Київ», — пояснює Ольга Рутковська. — Ігноруючи ці всі факти, почалися будівельні процеси, ми знаємо їх наслідки, складну історію винаходження та збереження пам’ятки археології. Завдяки лише громадському контролю, встановленому на Поштовій площі з 20 червня 2018 року, по цей час відбувається постійне спостереження та інформування про стан площі і прилеглої території, а ще захист пам’ятки від зовнішніх впливів. За два роки можна було стабілізувати та контролювати процес водовідведення, зсувів та забезпечити безпечне користування транспортом та міськими історично вагомими територіями для киян та гостей міста».

Час втрачається, а пам’ятка руйнується. Хоча офіційно всі «за» збереження унікальної пам’ятки. Так, Поштова площа в травні минулого року отримала статус археології та історії національного значення. Ще раніше за рішенням київської влади знайдений під площею давньоруський простір отримав статус пам’ятки археології місцевого значення. Також будівництво підземного музею підтримано в Київраді та Верховній Раді.

Але насправді цим опікується лише громадськість так само, як і боротьбою за музей у судах. Так, у грудні 2019 року Апеляційний адміністративний суд міста Києва відмовив інвестору, ООО «Хенсфорд Україна», в задоволенні позовних вимог. Компанія намагалася скасувати рішення Окружного адміністративного суду щодо відміни містобудівних вимог та обмежень земельної ділянки, які дозволяли почати незаконне будівництво ТРЦ під виглядом реконструкції транспортної розв’язки. Департамент містобудування та архітектури КМДА, котрий мав відстоювати збереження музею, чомусь підтримував у суді позовні вимоги «Хенсфорд-Україна».

Зважаючи на післявиборчі кадрові ротації в Київраді, питання Поштової та підземного музею автоматично переходять до нової каденції столичних депутатів. Громадськість відкрита до діалогу, хоч і стомлена обіцянками влади врятувати пам’ятку.