Бувають моменти, коли казка втілюється в реальному житті: є музика, що дарує почуття польоту, в якому ринеш, затамувавши подих. І є голоси, які ніби відважні квіти, розквітають посеред "по-вітряному" нестримних і швидких мелодій. Усі ці відчуття зринають на виставі-перформанс «Повітря» - втілення не тільки магії музики, а й світла, відкривши ювілейний, 15-й фестиваль «Французька весна в Україні» на Софійській площі у Києві.

Темою вистави-перформансу «Повітря» стало відоме гасло «Свобода, рівність, братерство». І саме ці слова є лейтмотивом відкриття фесту. На перший погляд, вони всім відомі, однак, як слушно наголосив Владислав Троїцький, режисер проекту, без переосмислення цих понять їхній глибинний смисл поступово втрачається, і сприйняття, наприклад, свободи як одного з найважливіших прав людини може викривитися у розуміння її як вседозволеності. Закладені у цей проект провокативні деталі, за словами режисера, якраз і покликані спонукати людей задуматися, що насправді значать ці поняття для них – у цьому мета далеко не розважальної вистави. І «Повітря» справді дарує нові виміри свободи, рівності, братерства.

«КОЛИ СІДАЮ В ОРКЕСТР, ТО Я НЕ ПОСОЛ, А МУЗИКАНТ»

Свобода, зокрема, представлена в тому, що кожен із учасників вистави лишився вірним собі й приніс у загальний результат щось особливе. «"Nova opera" зі своєю енергетикою, естетикою; "Dakh Daughters" – оригінальні, нестримні дівчата; строгий військовий оркестр; вільний француз; естет-люксембуржець», – так схарактеризував команду Владислав Троїцький. Кожен учасник залишався вільним творити своє мистецтво, й синергія від їхніх спільних зусиль виявилася неймовірною.

По-особливому розкрита рівність у «Повітрі». Насамперед, для її реалізації слугує формат вуличної вистави. Як наголосила Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон, такий вибір не випадковий: «Вуличне мистецтво – це мистецтво для всіх людей, які захочуть прийти і подивитися на дійство». Є ще й більш показовий приклад рівності – у виставі, як музикант брала участь сама пані Посол. Вона, до слова, так сказала керівнику Національного президентського оркестру: «Коли сідаю в оркестр, то я не Посол, а музикант»!  

Та все ж найяскравіше ця вистава відображає братерство між нашими народами. Це вперше за історію проведення «Французької весни в Україні» подія-відкриття створена разом із українцями, а не лише тільки французами митцями. Тож «Повітря» цікава й погляду міжнародної співпраці. Французький композитор П’єр Тійуа працював над музикою три місяці. Згодом стало відомо, що в проекті будуть брати участь і «Nova opera», і «Dakh Daughters». До речі, частково завдяки останнім до проекту вдалося залучити диригента Гаста Вальтціга.  

За словами П’єра Тійуа, для втілення його музичному задуму була потрібна «чарівна паличка», й він звернувся до Гаста Вальтціга, розказавши про проект і, зокрема, показавши відео на YouTube українського гурту «Dakh Daughters», які виступають у жанру «фрік-кабаре» і театрального перформенсу. Після цього люксембурзький диригент сказав, що має бути присутнім у цьому проекті. І фактично за два дні йому з музикантами Національного президентського оркестру (художній керівник Анатолій Молотай) вдалося чудово поєднати спільні творчі зусилля. Візуалізацію проекту зробили Анна Ходькова та Крістіна Ярош.

Ясна річ, створення такої вистави – річ непроста. П’єр Тійуа, розказуючи процес роботи над написанням музики, згадав вислів Марка Твена «Він не знав, що це неможливо, тому зробив». І справді, створена ним композиція особлива. Недарма Ізабель Дюмон назвала виставу «подарунком Франції Україні» й наголосила на особливому зв’язку, що поєднує наші держави, котрий втілився у музиці (в якій, наприклад, наявні мотиви «Щедрика»).

Тож вистава-відкриття – справді ковток свіжого, європейського «Повітря» для України!