«Знайомі незнайомці» — так називається виставка графіки Ігоря Землянських, яку організували в центрі Києва художня студія «Дюрер» і літературний клуб «Пломінь». Це кілька десятків дуже тонко виконаних робіт, завдяки яким можна зблизька роздивитися пернатих, що живуть поруч із нами, але на безпечній для себе відстані.

«Я все життя просто розчинений у птахах, — поділився на відкритті персональної виставки пан Ігор, — досліджую їх на своєму рівні і зображаю». «Малювати я почав років із 8-9-ти, і це триває досі, бо невіддільне від мене. Для мене важливо — якомога точніше передати птаха. Для цього потрібні знання, потрібно жити з ними і ними. Цього слід навчатися все життя», — упевнений митець, який не має спеціальної освіти, але досяг такого рівня майстерності, щоб у ролі ілюстратора оформлювати безліч різноманітних науково-популярних, дитячих та інших видань.

«Коли я почав займатися видавництвом книжок про птахів України, дізнався про Ігоря Землянських. Але довго боявся дзвонити до такої видатної людини, — з усмішкою пригадує підприємець, громадський активіст, координатор проєкту «Пернаті друзі» Олександр БОБКО, — та все виявилося простіше, і ми успішно співпрацюємо. Одна із запорук успіху книжок, які я видаю, — це саме Ігор Землянських та його ілюстрації». За шість років взаємодії світ побачили вже три книжки, оформлені паном Ігорем, — і тираж усіх повністю розійшовся. До речі, на виставці представлені кілька робіт із цих видань. «Також тут є ілюстрації з нашої майбутньої роботи. Сподіваюсь, проілюструємо і видамо цього року книжку про водоплавних  і навколоводних птахів», — проанонсував Олександр Бобко. Він наголошує: «Творчість Ігоря Землянських — це й естетична складова, адже це висока художня якість виконання, й етична — у ставленні до природи рідного краю. І ще велике значення має, що він продовжує традицію анімалістичного живопису в Україні. Можливо, навіть своєю творчістю започатковує цілу школу».

Прикметно, що Ігор Землянських не лише спостерігає та зображає пернатих, а ще й рятує їх і допомагати вижити. У селі Вороньків на Київщині, де живе митець, його добре знають у цій іпостасі. «Мені приносять багато птахів з інвалідністю або пташенят вигодовувати, багато залишаються в мене доживати», —  розповідає чоловік.

«Час такий, що треба, звісно, природу охороняти. Усі говорять про екологію, прекрасно, що є великі міжнародні рухи, зокрема й молодіжні, зрештою, є Ґрета Тунберґ. Усе це дуже добре, — твердить пан Ігор, — Але охорона починається, мабуть, зі знань. Та чомусь серед широких кіл людей, навіть тих, хто перебуває в не дуже урбанізованому середовищі, — на жаль, бракує знань про найпростіші наші види птахів. Діти, наприклад, набагато краще знають відмінності між видами папужок: хвилястий чи то корелла, а от чижик і щиглик багатьом невідомі. А щоб охороняти, треба природу якомога більше бачити, жити з нею. І визначати, де жук-олень, а де носоріг, де вуж, а де гадюка... Мабуть, для цього я їх і малюю, щоб наблизити до глядача. У природі пташка далеко. Більшість видів бояться нас і їх не розгледиш як слід. Але треба знати не лише жирафів, яких усі бачили в зоопарках, а й те, що журавель, чапля і лелека — це абсолютно різні птахи...».

Відповідаючи на численні запитання авдиторії, художник-анімаліст також поділився, що не робить замальовок олівцем і для роботи обирає фарби, які швидко сохнуть. «Не люблю чекати, треба малювати і малювати», — усміхається він.

Виставка, на відкриття якої прийшло стільки охочих, що декому довелося стояти в проході, триває в літературному клубі «Пломінь» (провулок Тараса Шевченка, 5) до 7 березня з 11.00 до 20.00. Вхід — вільний.