У вівторок голова Верховної Ради Дмитро Разумков відкрив шосту сесію парламенту IХ скликання. У залі зареєструвалися 285 народних депутатів. Були присутні також члени уряду на чолі з прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, керівники судової гілки влади, представники іноземних держав та керівники міжнародних організацій.

З початком роботи парламенту в Україні стартує і новий політичний сезон. Це не означає, що без народних депутатів все навкруги завмирало, просто після літніх канікул і відпочинків у вересні політичне життя в Україні суттєво активізується. Чого чекати?

В депутатських чатах і кулуарах активно обговорюється ймовірні кадрові перестановки. Йдеться і про спікера парламенту Дмитра Разумкова, який відкрито критикує соратників у владі, і про уряд Дениса Шмигаля, який може зазнати змін, якщо не повністю, то на рівні окремих міністрів точно, і про ротацію низки голів облдержадміністрацій. 

Звичайно, окрема тема – прийняття законів. Насамперед про бюджету на наступний рік, про олігархів та про внесення змін до кількох десятків податкових норм та інші. Прем’єр Шмигаль вже заявив, що пріоритетами бюджету на наступний рік будуть фінансування медицини та освіти, куди збираються закласти видатки на рівні 7,2% та 4,5% ВВП країни відповідно.

Реалізувати поставлені задачі, не дивлячись на існування монобільшості, буде складно, адже в самій владі існують різні групи впливу. І самі від домовленостей між ними буде залежати результативність голосування за ті чи інші питання. Опозиція ж, тим часом, продовжує критикувати. Звісно, це її функція, але і критика має бути конструктивною. 

Про очікування від нового політичного сезону розповідає політтехнолог Олег ПОСТЕРНАК: 

- Прогнозую, що буде незначне перегрупування впливів кланово-олігархічних груп на український парламент. Його слід очікувати під час розгляду законопроекту щодо олігархів. Скоріше, буде збільшуватися група, яка орієнтується безпосередньо на Офіс Президента. Для тих, хто якось афілійовані чи пов’язані з олігархами бізнесово, політично постане ситуація вибору. Другий момент – це певні законопроекти в тому числі щодо реформи СБУ, яка є однією з умов пришвидшення українсько-американської співпраці. Також слід сказати про речі пов’язані з кампаніями в мажоритарних округах Херсонської та Черкаської областей, які також вплинуть на політичний сезон. Для «Слуги народу», наприклад, надзвичайно важливо виграти в черкаському окрузі, особливо після поразки в Кривому Розі та складної перемоги в Івано-Франківській області. Не менш важлива харківська виборча кампанія, оскільки об’єктивно Харків друге місто за населенням в Україні, це східний форпост країни.

Також хочу нагадати про такі Закони як про місцевий референдум, пенсійна реформа (запровадження накопичувальної системи), Закон про перехідний період в ОРДЛО, а найголовніше – державний бюджет на 2022 рік і податковий законопроект №5600, який збурить представників як малого і середнього, так і великого бізнесу. Нагадаю, що відповідно до цього законопроекту в два рази збільшується податкове навантаження на аграріїв, які працюють легально, запланований удар по українському птахівництву, тощо. Щодо бюджету, то тут важливі пріоритети бюджетної політики.

Якщо говорити про політичні речі, зокрема відставку Дмитра Разумкова, то я в цю відставку не вірю. По-перше, для Офісу Президента це не вигідно, оскільки вони навряд чи швидко знімуть Разумкова (це не так легко), по-друге, призначити іншу кандидатуру теж буде зробити складно. Крім того, зверніть увагу, що необхідні законопроєкти все одно ухвалюються, іноді навіть дуже оперативно.

Щодо його особистих амбіцій і перспектив, то у нього дійсно є своя пізнаваність, але є і кілька мінусів, які йому заважають стартувати зараз і в найближчому майбутньому. Це відсутність ресурсів та значних зв’язків в українському політичному середовищі. У нього немає власного партійного механізму, партійної організації чи навіть громадської структури. Тимчасові альянси з тим самим Кличком працюють більше на Кличка ніж на самого Разумкова. На Разумкова також певним чином буде впливати низькій рівень довіри до парламенту, як до інституції. І найголовніше, Разумков в широкому масовому сприйнятті є людиною з команди Президента, яка очолювала список «Слуги народу» і будь-який вихід з політичного проєкту, навіть виправданий в очах виборця, завжди негативно впливає на ту частину електорату, яка не прощає «зрадницькі» кроки. Тому якщо Разумков планує власний політичний проект, то йому потрібна певна ніша і хвиля, яка б пояснила виборцю чому саме він відходить від «Слуги народу». Зараз такої ситуації немає.

Я думаю, що у Офісу Президента буде напружуватися ситуація з головою КМДА Віталієм Кличком. Останній перейшов в позицію латентної прихованої президентської кампанії. Це не подобається Зеленському і ОП. Але, думаю, до відставки голови КМДА не дійде, тому що таке протистояння буде вигідне самому Кличку, він його використає як марш-кидок в президентську стратегію. Скоріше Кличка будуть наздоганяти проблеми, які є в місті Києві, він буде намагатися піаритись на певних об’єктах, але навряд чи вийде. Багато об’єктів недобудовані.

Щодо перспектив «Слуги народу», то якщо дивитись на ці речі більш глибоко, то існує тенденція до зниження рейтингу Президента та правлячої партії. Разом з тим, останні два роки сигналізують про певні нові тренди в українській політиці, до яких ми не звикли. Наприклад, втримання високого рівня довіри Президентом. Просто той обсяг відповідальності і певних конкретних успіхів, які є у Зеленського у внутрішній політиці («Велике будівництво», деолігархізація, закриття телеканалів з антиукраїнською риторикою), дозволяє виборцю зробити висновки, що Президент на своєму місці, у нього є на кого спиратися в парламенті і в Кабміні.

На українські політичні тренди звісно будуть впливати зовнішньополітичні події. Йдеться і про навчання «Захід-2021», і глибока інтеграція Білорусі і Росії у Союзну державу. Окрім того, можуть статись багато непередбачуваних подій через тарифні питання, через можливі протести, які будуть інспіровані фінансово-промисловими колами, зацікавленими в послабленні влади, або деякими групами в самій владі, які борються між собою і намагаються підвищити свою значимість.