Видавництво ArtHuss продовжує популяризувати сучасне мистецтво, цього разу — через виставку «Однаково різні. Частини мови». Проект можна побачити в Інституті проблем сучасного мистецтва в Києві. Однаково різні — це художники Сергій Радкевич, Костянтин Зоркін, Петро Бевза та Віталій Кохан.

Віталій Кохан поділився секретом, що хоча в нього із Костянтином Зоркіним майстерні «зиркають» одна на одну, але проекти ніяк не зійдуться у щось спільне: «Ми наче і схожі в чомусь, але тривалий час нічого спільного не клеїлося. Лише ось ця виставка на диво вдалася. Ми всі тут начебто і разом під одним дахом, а начебто кожен у своєму світі. Тому назва така — й однакові й різні водночас».

У баченні художника Петра Бевзи виставка схожа на есей чи новелу, де кожна картина, інсталяція — наче окреме висловлювання. Представлені його роботи із серії «Інний», що в перекладі зі староукраїнської означає «інший». Кольори полотен пластично конструюють реальність, ускладнено, «по-інному» звучать жовтогарячий і малиново-рожевий. «Інні» кольори розповзаються пульсуючими плямами, торкаючись подекуди рішучого контуру. Глядач, безумовно, помітить вигадливу конфігурацію та розмивання меж, кордонів.

Полотна, графіка та інсталяції Сергія Радкевича об’єднані назвою «В межах свідомого/ Персональний міф». Мистець говорить про цю серію робіт так: «Персональний міф — приватна територія, де художник може бути «творцем». Головною точкою відліку є суб’єктивне «Я» і створення умовного простору в межах чотирьох кутів полотна. Моя територія виростає з космічно чорного хаосу, де відсутні поняття болю, суперництва, соціальних перегонів, переможців і переможених. Це простір нової приватної історії, яку я можу контролювати, вигадувати нові міфи, що можуть бути реальністю у майбутньому. Створити територію любові, що прориває чорний...».

СЕРГІЙ РАДКЕВИЧ. У МЕЖАХ СВІДОМОГО / ПЕРСОНАЛЬНИЙ МІФ. 2015—2018 РОКИ

Для інсталяції було використано... землю з різних куточків України, яка доповнює загальну домінанту чорного. Однак чорне — це те, з чого все починається. З чорного завжди очікується постання світла. Частково йдеться і про війну: в графіці з військовою викрійкою проглядаються людські обличчя. Авторська квінтесенція — питання, чому ми вдаємося до насилля і стаємо подібними до тварин.

Серія робіт Костянтина Зоркіна — своєрідний магічний реалізм із пластичними знаками, які зібрані у формі коміксу. Робоча назва представлених витворів — «Підземний політ». Йдеться про потойбіччя, нижній світ, який збурює у людській уяві незбориму загадку.

«У серії моїх робіт представлене міфологічне уявлення смерті, яке пов’язане із подорожжю шамана. Змія як важливий елемент візуалізованої розповіді є вказівником: якщо вона зверху, то все відбувається внизу, або ж навпаки. Мій світ — це підземний пейзаж і його смислові коди», — витлумачив художник.

ПЕТРО БЕВЗА. ТАНЕЦЬ. 2018 РІК

У цій історії є люди без рук, чиї тіла пронизані списами. В окремій частині видніє вирва, дно водоймища, де немає течії, тобто те, що нікуди не веде. Усі ці елементи є ключиками для віднайдення смислів.

Назва ще однієї інсталяції К. Зоркіна — Spell, що з англійської означає «заклинання». Бо що ж потрібно шаману, аби рухатися потойбіччям і долати перешкоди? Інша композиція а Зоркіна — «Мітоза», у світі сучасної ігроманії — забавка. У тебе є безліч варіантів розвитку подій, одначе кожен крок кардинально змінює хід усього. Чийсь крок буде епохальний, а когось заведе у підворіття. Імператив інсталяції художника — змусити задатися питанням, скільки у людській сутності крилатості?

Виставка відомих сучасних художників не насаджує, не нав’язує, а лише дає підказки. Те, що було першопочатковою ідеєю видавництва ArtHuss та Інституту проблем сучасного мистецтва, — привнести творчість у відкритий світ, спонукати мислити кожного, і робити це вільно.

Проект «Однаково різні. Частини мови» можна побачити в Інституті проблем сучасного мистецтва до 17 вересня.