«Щоранку я їду з Петропавлівської Борщагівки до Представництва ООН в Україні (це у центрі Києва, на Кловському узвозі. – Авт.). Коли це роблю, зазвичай зустрічаю тільки одного велосипедиста. Але цього ранку я зустрів цілих п’ять! Ми наближуємось до нашої мети, я вважаю. І хоча сьогодні це виглядає, як маленька група людей, ми є частиною глобального всесвітнього руху. Вірю, що через 20 років Київ буде наповнений велосипедами, а всі автівки стоятимуть під землею», - з такою оптимістичною промовою виступив Янтомас Хімстра, директор Програми розвитку ООН в Україні, під час щосезонної акції «Велосипедом на роботу».

«ДОЩ, ЗАВІРЮХА, ЗАМЕТІЛЬ – А Я НА ВЕЛОСИПЕДІ»

На подію біля Лядських воріт на Майдані Незалежності з’їхались понад сто велосипедистів з різних районів столиці. Подію організувала Асоціація велосипедистів Києва. Акція припала на Всесвітній день без авто, який у світі відзначають 22 вересня. Ще осінній день «Велосипедом на роботу» проходить у рамках Європейського тижня мобільності. За даними АВК, яка є ініціатором Європейського тижня мобільності у Києві, щороку з 16 по 22 вересня його проводять у понад п’яти тисячах міст. Мета – показати, що використання приватних автомобілів треба зменшувати, а громадського транспорту і велосипедів – збільшувати.

Втім, під час акції не тільки говорили на серйозні теми, як-то розбудова велоінфраструктури та стан довкілля, а й, наприклад, провели конкурс на кращий діловий образ. Адже на велосипеді можна і варто їздити не тільки у спортивній екіпіровці.

От Іван Ловгенюк, який керує відділом реклами одного з житлових комплексів, приїхав на подію у костюмі і з метеликом. «Вдягнувся так, щоб показати, що велосипедом на роботу можна добиратися, працюючи у будь-якій сфері. Адже я працюю в офісі і вигляд має бути відповідний. При чому велосипедом на роботу я їжджу щодня. Дощ, завірюха, заметіль – а я на велосипеді. Працюю на Софіївській Борщагівці, дорога до роботи займає 10-15 кілометрів», - розповідає учасник акції.

На велосипеді Іван катається з дитинства, у повсякденному житті почав використовувати його кілька років тому. «По-перше, це корисно для здоров’я. По-друге, оскільки робота сидяча, треба займатися якимсь спортом, а часу на те, щоб регулярно відвідувати спортзал, банально немає. Тому поєдную приємне з корисним: і на роботу дешевше добиратися, і добре для здоров’я», - пояснює велосипедист.

ВЕЛОСИПЕДОМ – ДО ПОРТУГАЛІЇ ТА ІТАЛІЇ

А от Павло Никитюк, який працює в сфері ІТ, нечасто використовує велосипед для поїздок містом, проте любить довгі велосипедні мандрівки. «Один раз їздив з Києва до Португалії, інший раз – з другом мандрували з Києва до італійського Бергамо. А якось взимку їздили з Києва до Мінська – це був шестиденний тур, мінусова температура, було дуже нетипово і некомфортно, - ділиться Павло. – Найбільше люблю турінг, коли їдеш у далеку подорож. Береш мінімум речей – намет, спальник, і їдеш до кінцевої точки. У перші дні, можливо, трохи некомфортно, бо треба звикнути до ритму, а потім нормально. Ти їдеш на велосипеді, весь час у гарному тонусі, добре почуваєшся, менше хворієш. У крайньому випадку, є хостели».

За словами Павла, у Західній Європі ставлення до велосипедистів набагато краще, ніж в Україні. «Там всі тримають інтервал до велосипедиста півтора метра. Якщо, наприклад, ви їдете дорогою з обмеженнями руху, за вами може їхати черга з машин, і ніхто не сигналитиме – всі ставитимуться до велосипедистів толерантно, - каже Павло. – В Україні ми їхали трасою «Київ – Чоп», і це жерсть – фури проїжджають на відстані метра, тебе зносить потоком повітря, а всім байдуже. Так, ми рухаємось в Європу, але дуже повільно».

Павло Никитюк відзначає, що Київ потроху стає комфортнішим для велосипедистів. «У нас будують нові велодоріжки. Звичайно, хочеться, щоб їх було більше, бо зараз вони, можна сказати, дитячі. Бо неможливо просто дістатися з точки А в точку Б. Можна, наприклад, проїхати з Труханового острова до Троєщини, але практичної користі від цього мені, а я їжджу на роботу з «Видубичів» до «Позняків», ніякої», - розмірковує учасник акції.

«ВЕЛОКОНЦЕПЦІЯ НЕ ЛЕЖИТЬ У КАБІНЕТАХ»

Місяць тому Київська міська держадміністрація оприлюднила концепцію розвитку велосипедної інфраструктури столиці. Цей документ розробляли за участю АВК. «Зараз велоконцепція проходить різні стадії погодження в КМДА, потім вона має пройти депутатські комісії і голосуватися депутатами Київради. Дуже розраховую, що це станеться до кінця цього року, проте не знаю, як все відбуватиметься, - коментує Ксенія Семенова, радниця міського голови Києва з питань розвитку велоінфраструктури. – Знаю, що велоконцепція не лежить у кабінетах. Відбуваються різні погодження, бо комунальні підприємства, різні департаменти, а потім і депутати Київради повинні ознайомитися з нею, дати свої зауваження».

В АВК переконані, що ухвалення та реалізація велоконцепції дадуть столиці шанс стати велосипедним містом. За словами Ксенії Семенової, концепція передбачає прокладення 14 першочергових велосипедних маршрутів, які з’єднуватимуть різні райони Києва з його центром. «Розраховую, що наступного року три з них ми вже закладемо для проектування в бюджет Києва, - додає радниця мера. – Також концепцією передбачена розробка під’їзних маршрутів до станцій метро, щоб люди могли спокійно і безпечно дістатися до метро, залишити велосипед на паркінгу біля нього і їхати далі підземкою».

ПОРУШУЮТЬ ПРАВИЛА НЕ ЛИШЕ АВТОМОБІЛІСТИ

«Насправді Київ незручний для велосипедиста, але я звикла. Пішов третій рік, відколи я вибрала велосипед як транспорт, тому вже бачу місто як велосипедист. Проте це важко для людей, які тільки зараз сідають на велосипед або зробили це нещодавно», - стверджує Валерія Думанецька, координаторка волонтерської ініціативи «ВелоХелп», створеної АВК.

Ініціативна група «ВелоХелп» допомагає велосипедистам, які потрапили в дорожньо-транспортну пригоду. «Від друзів-велосипедистів чую про те, що автомобілісти звикли до велосипедистів. Тобто, вони більш толерантно ставляться до них, пропускають, - говорить Валерія. – У 2015 році ДТП з велосипедистами були, але зі смертями – жодної. Минулого року було близько десяти смертей, цього року, на жаль, більше. Одна з проблем у тому, що велосипедисти не дотримуються правил дорожнього руху. Наприклад, переїжджають перехід, а не переходять, не попереджають про поворот, інколи навіть не толерантно поводяться. У відповідь на це автомобіліст, якщо у нього ще й імпульсивний характер, може підрізати. А велосипедист, який не має класного досвіду, може розгубитися, впасти під колеса. Тож не можу сказати, що порушують правила тільки автомобілісти. Бачу, що велосипедисти порушують правила навіть частіше».

АВК кілька років поспіль щонеділі проводить велонавчання з безпеки руху. Заняття відбуваються у семи районах Києва. Вони тривають кілька годин, тренери поєднують теорію з практикою. Валерія Думанецька дає кілька порад велосипедистам: «АВК не закликає до використання шоломів, але бачу зі статистики, що шолом часто рятує. Варто вдягати яскравий одяг, прикріплювати блимавки і ліхтарики ззаду і спереду велосипеда, щоб бути помітним для автомобіліста, особливо ввечері чи вночі. Звісно, треба показувати руками свої маневри. Треба бути передбачуваним».

Наприкінці акції усі велосипедисти вишикувались для колективного фото. Коли позували, почали дзвонити у велосипедні дзвіночки. Нехай учасників акції було небагато, порівняно з європейськими містами, площа заповнилась «тіліліканням» і заодно – святковим настроєм. Робочий тиждень закінчується, теплі дні теж, і ще залишається трохи часу на мандрівку «велосипедом на природу».