Едіт, майстриня родом з Конго, вправно заплітає африканські косички усім бажаючим, серед її клієнтів – і маленькі дівчата, і дорослі чоловіки. Велика черга вишикувалась за різними лимонадами, що пропонують переселенці з Донбасу. Вздовж доріжки виставили картини біженців із Сирії, Афганістану, Анголи, Конго, Ірану та Іраку, які проживають в Україні. Проводять тихий аукціон: замість відкритих торгів охочі пишуть на папірці під вподобаною роботою ціну, що готові заплатити. Атмосфера дружня, кожен може знайти заняття до душі: хтось вмостився у затінку і слухає концерт, хтось малює або ліпить з глини, хтось ласує екзотичними стравами.

20 червня на різних континентах відзначають Всесвітній день біженців, започаткований ООН. Фестиваль у столичному «Мистецькому Арсеналі», що відбувся у цей день, має на меті привернути увагу до потреб людей, змушених розпочати нове життя далеко від рідного дому. На території великого музейного комплексу зібрали переселенців з Криму та Донбасу, біженців з інших держав, які знайшли притулок в Україні, і громадські організації, що допомагають цим людям. Організатори події – Агентство ООН у справах біженців, волонтерські ініціативи, Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал». Також фестиваль підтримали Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб і Державна міграційна служба України.

«КОЖНУ ХВИЛИНУ 24 ОСОБИ ЗМУШЕНІ ПОКИДАТИ СВОЇ ДОМІВКИ»

До Всесвітнього дня біженців профільне агентство ООН робить статистичний звіт, і цього року його результати нерадісні. «Більше 65 мільйонів людей у світі зараз є переміщеними, що на п’ять мільйонів більше, ніж торік, - акцентує Пабло Матеу, голова представництва Агентства ООН у справах біженців в Україні. – Це означає, що кожну хвилину 24 особи змушені покидати свої домівки, а на кожні 113 осіб у світі одна людина – переміщена».

В Україні зараз проживає близько трьох тисяч біженців, ще чотири тисячі осіб проходять процедуру подачі на статус біженця. За словами Пабло Матеу, ці люди походять з більш, ніж 70 країн, в основному – з Афганістану, Сирії та Сомалі. Також  більше двох мільйонів українців були змушені покинути домівки після анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі. Більшість з них – близько 1,8 мільйона громадян – стали внутрішньо переміщеними особами, живуть в інших містах України, інші виїхали за кордон.

Зараз в Агентстві ООН у справах біженців чимало надій покладають на новостворене міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Сподіваються, що відомство об’єднає зусилля зі структурою ООН, громадськими активістами, переселенцями, і разом вони успішно вирішуватимуть проблеми, з якими стикаються ВПО.

І СКУЛЬПТОР, І НЯНЯ

Дітлахи зосереджено ліплять зі скульптурного пластиліну. «П’ять з плюсом!», - оцінює фігурку, створену одною дівчинкою, Бахрам Абдоллахі, іранець, який мешкає в Україні з 2006 року. Бахрам вивчав скульптуру в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Потім залишився в Україні: додому повернутися не може, бо з ісламу перейшов у християнство.

«Взагалі-то я досі не облаштувався, - зізнається Бахрам Абдоллахі. – Мене Бог веде, все допомагає, підтримує. Коли закінчив навчання, познайомився зі скульптором, великим майстром, Василем Корчевим. Він мене навчив працювати з каменем, і зараз я цим заробляю. Але замовлення бувають рідко. Півтора року не було роботи зі скульптурою, і я працював як няня, допомагав виховувати хлопчика. Тоді жив у одного скульптора, і він запропонував допомагати по дому та з дитиною, а взамін я отримав дах над головою. У той період було дуже важко, два роки не міг дозволити собі купити взуття».

Роботи Бахрама часто пов’язані із сумними подіями: з терактами у Норвегії, коли загинуло 77 людей, або загибеллю журналістів у Лівії. А одна скульптура – хлопець з простріленою головою, який розкинув руки – хоч і створена 2011 року, нагадує про вбитих під час АТО військових. «Я не трагік за характером, просто мої роботи про те, що бачу кожного дня. Щоранку я читаю новини: там два хлопці померли, там війна, тут божевільний вбив людину. І я не можу дозволити собі радіти», - пояснює Бахрам Абдоллахі.

«ЯКЩО ЧЕКАТИ ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ, ТУТ У НАС НІЧОГО НЕ ВИЙДЕ»

Великий кубик падає під ноги – це діти бавляться на майданчику проекту «Лабірудза», грають у велику підлогову гру. Але ця забавка – лише для фестивалю, а взагалі команда «Лабірудзи» пропонує українцям випробувати сили у лабіринті з кукурудзи на полі площею два гектари. Проект створили переселенці з Донецька Анатолій Осадчий, Олена Білоус та Анна Жулавська. Запрацював лабіринт торік у серпні.

«Ми намагаємося розвивати в Україні еко- та агротуризм, - каже Олена Білоус. –  За кордоном кукурудзяні лабіринти дуже популярні. Їх створюють у Сполучених Штатах, Канаді, багатьох європейських країнах, і часто це супроводжує свято до дня врожаю. Але в Україні ми перші, хто зробив таке. Це дуже корисно, бо можна всією родиною відпочити на свіжому повітрі». До речі, «Лабірудза» має соціальну складову: переселенці та учасники АТО із сім’ями можуть пройти кукурудзяним лабіринтом безкоштовно.

Свій задум переселенці втілюють у життя власними силами і коштом. До початку бойових дій на сході Олена керувала відділом закупівельної логістики, Анатолій був економістом, Анна – адміністратором у ресторані. «За ці два роки найскладніше було повірити, що все це відбувається насправді, зрозуміти, що треба жити далі і відпустити ситуацію, - додає Олена Білоус. – Бо якщо чекати повернення додому, тут у нас ніколи нічого не вийде».