Учора в Донецькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Крупської відкрився Літературний музей Василя Стуса. На захід зібралось 200 осіб, так що кімната ледь могла всіх умістити. До дня відкриття бібліотека підготувала експозицію зі своїх фондів, де зберігаються книжки видатних українських діячів – Олекси Тихого, Левка Лук’яненка, Василя Стуса, Петра Григоренка тощо, загалом орієнтовно сто літературних та публіцистичних книг. Олена ПЕТРЯЄВА, заступник голови облдержадміністрації, начальник головного управління охорони здоров’я подякувала всім, хто брав участь у створенні музею, збирав речі та віддавав їх в експозицію. Вона підкреслила, що відкриття музею в Донецьку є важливою подією для всього краю.

За словами засновника музею Стуса в Горлівці Олега ФЕДОРОВА, в Горлівці і нині діє музей, який вони обладнали у кімнаті заводського цеху. Там знаходяться ті речі, які не вмістились у музей, наприклад двометрова картина. Працівники дуже часто відвідують заклад. На його думку, варто пам’ятати, що донецький музей є літературним, тоді як у Горлівці - історико-літературним. Всі вони активно функціонують та мають потенціал. Щоправда, на його думку, в Донецьку є невелика проблема – адже це бібліотека і можливі невеликі труднощі, пов’язані з входом у музей. Втім, як зауважив О.Федоров, дуже добре, що музей таки з’явився саме в Донецьку. І в цьому він бачить заслугу донецької влади.

Дмитро СТУС, син письменника, зауважив: «Передусім я хотів би подякувати Олегу Федорову, який на своїх плечах виніс всю цю велику роботу і наново відкрив мого батька Донеччині. Зараз ця робота продовжується. Я радий і вдячний, що до справи підключилася Донецька обласна держадміністрація та наукова бібліотека імені Н.Крупської, а також вдячний двом жінкам – Ларисі Семенко та Ганні Герман, які так само багато зробили для того, щоб це відбулося. А те, що в цьому місці будуть і Шевченко, і Стус, можливо, символічно, адже вони є спільними за духом. І мені дуже хотілосяб, щоб ця літературна кімната допомагала руйнувати кліше».

На відкритті були люди, які входять у так зване «Стусове коло». Це представники різного роду інтелігенції, серед яких і головний редактор газети «Донеччина» Ігор ЗОЦ. Він відзначив: «В той час як багато людей в 90-ті почали займатись бізнесом, Олег Федоров став займатись благодійністю – він сам створив музей людини, яка потім об’єднала багатьох спеціалістів з різних галузей… На мою думку, є символічним те, що сьогодні Василь Стус наближений до Тараса Шевченка. І можливо, сьогодні музей не є надсучасним, але він такий, яким його зробили ці люди, - із душею. Дуже добре, що з’явилось таке місце, куди можна прийти і вклонитися цій людині». І. Зоц додав, що попри те, що музей тепер більшою мірою знаходиться в Донецьку, у Горлівці завжди пам’ятатимуть про поета.

Друг Василя Стуса, заступник головного редактора газети «Вечерний Донецк» Микола КОЛІСНИК зауважив, що саме в цій бібліотеці, на останньому поверсі, Стус «розмовляв» із великими людьми – Рільке, Пастернаком. Стус часто читав у кімнаті, де знаходилась так звана «антирадянська література». Тому, на його думку, це місце для музею теж багато говорить про постать Стуса. В. Колісник так само вдячний всім за те, що такий музей нарешті з’явився в Донецьку, проте на його думку, набагато доречніше було б, якби дві такі постаті як Стус та Шевченко мали кожен окрему кімнату.