Виставку сучасного іконопису відкриють 17 вересня у галереї Академії мистецтв «Пори року» (вул. Вірменська, 23). У показі –  кілька десятків робіт, створених іконописцями України та Польщі щойно, у вересні 2021-го, під час вже тринадцятого  за рахунком Міжнародного пленеру «Новиця».  Щоправда, цього року пленер проходить не в Польщі, як зазвичай, а в нашій Криворівні, і це – Гуцульщина, Верховинський район, Івано-Франківська область.

Про перебіг пленеру «Дню» розповів один із його постійних учасників Остап Лозинський. Але перед тим – коротко про історію проєкту і його мету.

Вперше пленер у селі Новиця (Горлицький повіт Малопольського воєводства, місце народження поета, письменника, перекладача, літературознавця Богдана-Ігоря Антонича) відбувся 2009 року. А мета цих пленерів і головне бажання організаторів заходу – звернути увагу на багатовікову спадщину сакрального мистецтва, яка донині існує в культурі України, Польщі та Білорусі. Спільна праця іконописців, щорічні підсумкові виставки, каталоги, а також вивчення і презентація вже досягнутих результатів співпраці іконописців різного віросповідання і національностей повинні служити ламанню стереотипів, побудові та зміцненню стосунків, що ґрунтуються на християнських коренях культури регіону.

З року в рік участь у пленерах беруть професійні художники й аматори, також – викладачі мистецьких вишів і студенти, зокрема – кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв. І всі вони з року у рік говорять про те, що Новиця – це місце, де відбуваються діалоги: митців між собою, митців з природою і з Тим, хто цю природу створив і хто дає натхнення. Також кажуть, що завжди хочуть повертатися до Новиці.

Цього року до Новиці повернутися не судилося, бо в умовах пандемії більшості художників проблематично було поїхати до Польщі.  Тому пленер-2021 вперше став новицьким виїзним і у Криворівні.

Учасники – шестеро митців із Польщі і понад двадцять митців з України (Львів, Луцьк, Івано-Франківськ та Київ), і це – як студенти кафедр сакрального мистецтва  і монументального мистецтва Львівської академії мистецтв, так і знані іконописці. Віковий зріз – від 18 років до 50. Якщо зробити умовний поділ на тих, хто приїжджає на пленер щороку, і нових його учасників, то співвідношення – 60Х40.

«Криворівня – це місце сили, виняткове місце для української культури, – говорить Остап Лозинський. – Бо ми знаємо, що Криворівню ще з початку ХХ століття називали українськими Афінами. Тут бували і Леся Українка, і Шептицький, і Франко, і Коцюбинський…  А в 1960-х роках – і Параджанов, і Сельський, і Якутович… І зараз туди їздять дуже багато цікавих людей – і на відпочинок, і на працю. У Криворівні – просто неймовірна церква, де править Іван Рибарук, який є одним із найцікавіших богословів нашого часу.  Отець Іван погодився бути опікуном цього пленеру. І ми сподіваємося, що результати пленеру будуть дуже і дуже цікавими».

Кожен пленер має свою тему. Тема цьогорічного – Пісня пісень. «Це надзвичайно цікава і складна тема, до якої митці ставляться дуже скрупульозно, – продовжує розповідь Остап Лозинський. – Ми всі дуже плідно і гарно працюємо. Дуже гарна локація – Карпати. Вони надихають до праці. І, власне, попри те, що ми цього року не у Новиці, проводимо паралелі з Новицею, бо пансіонат, де проживаємо, дуже подібний до новицького,  й умови схожі. Відтак маємо таке приємне, гарне відчуття, що ми – майже як у Новиці… Крім, власне, іконописання, маємо час на те, щоби піти в гори, поїхати на екскурсію (наприклад, у Дземброню, де є монастир, в якому знаходиться  іконостас на склі однієї з учасниць нашого пленеру Оксани Винничок), ведемо духовні бесіди з Іваном Рибаруком, який є надзвичайно глибокою і цікавою людиною  і надихає нас на роботу. Він нам дуже глибоко протрактував тему «Пісня пісень», задав нові духовні вектори пошуку. Це надихає. Також трохи мандруємо Гуцульщиною. Були в Музеї Івана Франка у Криворівні, їздили у Косово і Коломию… Є серед нас багато людей, які вперше в Карпатах чи в Україні вперше, тому ми хочемо наситити цей пленер різнобічно, щоби люди, які у нас вперше, розказували про українські Карпати – і в Україні, і поза її межами».

Кожного року пленерні роботи новицького пленеру демонструють у Національному музеї у Львові. Цього року – в галереї ЛАМ «Пори року».

Експозиція у Львові триватиме три тижні. Потім поїде до Польщі (показуватимуть її у Варшаві, Новому Сончі, Криниці, можливо – в Кракові…). Потім, імовірно, повернеться в Україну – буде показана у Вінниці. Тобто, як правило, ця пленерна виставка відбувається у семи – десяти містах України і Польщі.

Детальніше про роботи з новицького пленеру на виїзді (з Криворівні) – у наступних числах «Дня». 

Фото учасника пленеру Данила МОВЧАНА.