У арт-просторі Freedom у Херсоні триває виставка робіт, створених у межах культурного проєкту «Художньо-урбаністичний форум «Херсонський модернізм: назад в майбутнє». Це фотовиставки, колажі, інсталяції, модерністський мерч, графіті в місті і не тільки.

«День» писав про цей проєкт у серпні, а тепер поспілкувався з місцевими митцями, які створювали контент з модерністськими спорудами Херсона в головній ролі.

Улітку і на початку осені команда проєкту, до якої ввійшли фотографи, художники, дизайнери, архітектори, досліджували і переосмислювали невідомі сторінки «херсонського модернізму», пропонуючи свої ідеї щодо його популяризації, ревіталізації, надання нових сенсів. Йдеться про такі будівлі, як ККЗ «Ювілейний», готелі «Фрегат», «Бригантина», «Меридіан», порт-елеватор, будівлі річморвокзалу, автовокзалу, аеропорту, бібліотека ім.Олеся Гончара, дім профспілок тощо.

У результаті Херсон побачив серію фотографій, брендований одяг, арт-бук, календар, авторську екскурсію і загалом — дискусію в професійному (і не лише) просторі щодо спадщини радянського часу: як її сприймати, що з нею робити сьогодні, чи є в ній цінність і краса. І якщо є, то як її побачити за сірими і часто занедбаними фасадами?

«ЗАГУБЛЕНІ В МОДЕРНІЗМІ»

Так називається проєкт фотографа Станіслава Остроуса. Його знімки викликали дискусію і подекуди неоднозначну реакцію відвідувачів. Усе через те, що автор знімав своїх моделей оголеними.

«По-перше, оголена натура дуже гарно контрастує з грубими фактурами зі скла і бетону. По-друге, давайте пригадаємо, коли будувалися ці модерністські об’єкти. Це був час, коли людям обіцяли побудову комунізму. А комунізм у свідомості громадян тоді асоціювався з раєм на землі. А який же рай без Адама і Єви? Це люди за рамками часу. Вони дещо розмиті на фото. Плинуть крізь наш час у майбутнє», — розповідає Станіслав Остроус.

Реалізація цього задуму виявилася непростою, розповідає автор. Потрібно було знайти моделей, які погодились би не лише зніматися без одягу, а й прокидатися на світанку, пересуватися в то час, коли ще й транспорту немає та бути готовим до потенційного спротиву оточення. А сама зйомка мусила відбуватися швидко. Спочатку все готували, виставляли техніку, шукали ракурси, а потім лише на деякий час люди мали зняти одяг на камеру.

«У нас провінційне місто, дещо консервативне, я б сказав. Оголена натура сприймається трохи шокуюче. Громадянам незвично дивитися на це виключно в рамках мистецтва. Адже ця серія створена лише для цієї виставки, навіть у соцмережах ми нічого не публікували. Знаю, що люди обговорювали, хоча особисто мені жодних зауважень не казали», — говорить фотограф.

За словами Станіслава, доки він не познайомився з архітектурою модернізму детальніше, ці будівлі сприймалися як типові радянські споруди і не викликали жодних емоцій. Але коли почав вивчати їх за допомогою друзів, архітекторів, він зрозумів, що в контексті свого часу ця архітектура доволі цікава і з нею можна працювати в мистецькому плані.

«МЕРИДІАНИ КРАСИ»

«Назва цієї фотосерії пішла від першої локації в річморвокзалі. Всього взяли шість об’єктів, поряд з якими я фотографувала свою модель Артура Сумарокова в різних образах. Через ці образи я намагалася показати ставлення суспільства до цих об’єктів», — розповідає учасниця і авторка проєкту Лі Білецька.

Наприклад, готель «Фрегат»: привертає увагу, загалом цікавий об’єкт. Але він огороджений, прогулятися територією неможливо. До того ж, коли проводили зйомку, біля «Фрегату» «оселилися» динозаври. Це здалося контрастово, комічно і недоречно, каже авторка. Тому герой максимально дивний: ніби є інтелігентність, водночас шорти і дитячість, недоречність.

«Або ККЗ «Ювілейний». Чи не єдина активність, яка тут приваблює молодь — це катання на скейтах. Тому головний атрибут мого персонажа — скейт. Водночас він одягнений у брендову сорочку. Це відсилка до того, що всередині ККЗ влаштували базар, продають білизну та інше», — каже Лі Білецька.

Також авторка знімала модель на тлі портелеватора, біля обласної бібліотеки ім.Олеся Гончара, будівлі видавництва «Наддніпрянська правда».

«Я бачу красу в цих об’єктах. Але я не бачу відповідного ставлення до них з боку структур, які мали б доглядати їх, чи від власників. Усвідомлення краси приходить з розумінням їх цінності. Але до цієї точки херсонцям треба продертися крізь колючий дріт пофігізму, пройти лабети нівелювання значимості об’єктів через історичний період, у який було побудовано більшість цих об’єктів... Звучить малоймовірно, і тому сумно. Та є в мене черв’ячок оптимізму...», — додає Лі Білецька.

(НЕ)СІРІ БУДНІ МОДЕРНІЗМУ

Концепція херсонського фотографа Дениса Максимова виросла з відрази до «сірості» і занепаду модерністської архітектури. За словами кураторки виставки Юлії Манукян, автор довго вагався і не хотів знімати ці об’єкти через те, що вони ніколи йому не подобалися.

Однак згодом Денис вирішив не просто «інтегрувати» фарби в загальний монохром, але через цікавий метод кольороподілу показати примарність цих будівель, їх приреченість на передчасний розпад через нашу до них нелюбов. Молоді люди, які взяли участь у проєкті, дивним чином змінили ці бетонні будівлі — кольоровою «мультиплікацією» власних тіл, таких же примарних і вразливих перед жорстокістю часу і середовища. Іконічний дотик двох рук — як міст між тим, «модерністським» часом і нашим, здавалося б позбавленим будь-якої романтики і сентиментів.

Технологія зйомки доволі складна. Спочатку автор робив по три окремих знімки на чорно-білу плівку, використовуючи червоний, синій та зелений фільтри. Після сканування за допомогою фоторедактора Денис зібрав їх у одну кольорову картинку.

МОДЕРНІСТСЬКИЙ КОЛАЖ

Ще одна учасниця проєкту Олена Гуменюк створила оригінальний колаж із фото херсонських будівель, надрукований на кальці і поєднаний у довгі постери.

«Херсон уже не підкорює своєю красою. Здається, закохатися в нього вже неможливо. А сприймати його окремими частинами досить складно. Він перестав бути єдиним, суцільним «організмом»... Але все, що зараз нас оточує, все, що перетворилося на купу цеглин чи недобудованих конструкцій — одна велика рана, яка постійно розростається. Спостерігаючи за тим, як занепадає місто, я вирішила відобразити цей розпад у власному проєкті», — пояснює авторка.

Робота складається з дев’яти базових колажів, що поступово трансформуються в пустоту та забуття. Колажі включають у себе збірні образи впізнаваних будівель періоду модернізму в тому вигляді, якому ми бачимо сьогодні.

«Мій проєкт — це пророцтво, передбачення того «поганого» майбутнього, що чекає на нас, якщо нічого не зміниться. Будівлі, насичені спогадами, втрачають життя... Зрозуміло, що немає нічого вічного. Все з часом втрачає свій вигляд, але догляд та піклування можуть затримати цей процес», — зазначає Олена Гуменюк.

Ці та інші роботи учасників проєкту «Херсонський модернізм: назад в майбутнє» можна подивитися в арт-просторі Freedom (Університетська, 31) до 25 грудня.

Проєкт «Мистецько-урбаністичний форум «Херсонський модернізм: назад в майбутнє» реалізований ХМГО «Інформаційний центр малого та середнього бізнесу та інновацій» у партнерстві з ГО Urban Re-Publi», за підтримки Європейського Союзу за програмою «Дім Європи».