У виставці об’єднано понад 70 найкоштовніших іранських старожитностей із колекцій чотирьох вітчизняних музеїв. «Згідно з традицією, яка збереглася в Денкарті — пехлевійській книзі IX ст., упродовж трьох ночей перед самим народженням Зороастра від його матері сходило таке сяйво, що все село було освітлено ним. Гадаючи, що трапилася велика пожежа, багато хто з сусідів поквапилися втекти із селища. Та коли люди повернулися назад, то дізналися, що народився хлопчик, сповнений сяйва... За легендою, при народженні Фрін, матері Зороастра, будинок її батьків здавався обійнятим полум’ям, а навколо неї бачили яскраве сяйво. У тексті пояснюється, що сяйво це викликала хвар (xvarenah, xvar [абстрактна божественна сутність, харизма, пов’язана з вогнем, що уособлює вищий, неземний початок]), якою вона була обдарована»,        — написав знаменитий культуролог і релігієзнавець Мірча Еліаде у книжці «Окультизм, чаклунство і моди в культурі».

Наочне уявлення про те, що ж таке — божественна хвар (мудрість, богообраність, сила, удача та ін.) в уявленнях стародавніх персів, можна дізнатися в Києві сьогодні, побувавши в Музеї Ханенків. Там експонується унікальна виставка «Харизма Ірану», яка об’єднала понад сім десятків раритетів XII— XIX ст. із «іранських» колекцій чотирьох музеїв України: Музею Ханенків, Одеського музею західного та східного мистецтва, Національного музею історії України і Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

— Початок «іранській» збірці старожитностей нашого музею поклав ще сам Богдан Ханенко, — розповідає куратор виставки, заступниця генерального директора Музею Ханенків Ганна РУДИК. — У Богдана Івановича було бездоганне чуття на мистецтво: найцінніші експонати нашої колекції, яка на сьогодні налічує майже 400 одиниць, придбані саме ним.

Із найцінніших артефактів «Харизми Ірану» передусім слід назвати латунні вироби, оброблені найтоншою чеканкою. Звичайні предмети побутового вжитку перетворюються на безцінні коштовності завдяки складному візерунку, яким вони оздоблені повністю.

— Наприклад, у левів на напільному свічнику першої половини XIII ст. — одному з найцікавіших артефактів виставки — навіть вуса можна розгледіти на мордах і зуби у пащах, — відзначає Г. Рудик.

Лев у іранців був одним із символів, власне, царя, його могутності й величі. А ще — самого Сонця. Взагалі, символізм власного мистецтва «від птаха до риби» (відповідна іранська приказка murgh-u-mahi означає межу Всесвіту) легко зчитувався «утаємниченим» глядачем. Адже крилаті істоти, птахи, в Ірані з давніх-давен символізували небо, а риби — землю. Вважалося, що поміж небом і землею над життям всього сущого володарює цар (шах, шахиншах). Тож хоч би про що йшлося, іранські митці мали на увазі найперше його — джерело хварени-«харизми». Безпосередньо шаха-правителя зображували bazm-u-razm, «від банкету до бою» — як мужнього воїна або мужа, котрий святкує перемогу.

Виставка багата на «харизматичний» блиск золота навіть без яскравого поблискування металу. Перш за все, золотим гаптуванням оздоблені всі вишивки. «Це — іранська вишивка XVIII— IX ст. на оксамиті. Гарно, зі смаком намальовано, з розумінням обрано оксамит, «вишивка хрестиком» виглядає коштовно завдяки золотим і срібним ниткам. Але головна родзинка — у написі. «Самолюбно не посідай місця, до якого не готовий! Ось у чім слава!» — коментує куратор виставки. А от коштовний фелон XVII ст. (літургійне облачення в традиції східного християнства), за її словами, є наочним доказом міжнародних зв’язків Ірану. Ще й перешивали кілька разів, додаючи... ще більше золота! Це пов’язано з Україною XVIII ст. Від початку стан (основну частину) фелону було виготовлено з фрагментів цінного іранського шовку. Виробництво останнього в Ірані налагодив — а точніше, узяв під власний контроль й організував експорт — славетний шах Аббас (1571—1629     рр.). Коштовні іранські шовки ще довго слугували чи не найголовнішою «валютою» країни. Їх дарували правителям інших держав на знак пошани. Вони були й унаочненням «харизми», адже вдягатися в таку красу могли собі дозволити лише найбагатші й найвельможніші люди.

На окрему розповідь заслуговує розписний фаянс та чарівні мініатюри, що їх можна побачити на вернісажі. Де ще трапиться нагода роздивитися коштовні чаші та блюда — трапезний посуд іранських шахів? Зачаровує коштовна розписна кахля 1227 р. з вершником на верблюді, яка має назву «Полювання Бахрам-Гура», — справжня перлина музейної колекції Ханенків, єдиний на цей час відомий датований предмет дзеркальної кераміки Ірану з сюжетом із «Шахнаме». Можна помилуватися також легендарним «Міражем» — мініатюрою з манускрипту XVI ст., на якій зображено, як «Мухаммад мчить нічним синім небом верхи на чудесній кобилиці Борак — угору, на небеса, на зустріч із Богом. Барви яскраві й соковиті, форми філігранні, майстерно передано рух, політ, устремління. Усе мерехтить і міниться, тріпотять крила ангелів...

Кожен експонат має детальний опис, що містить не лише дату створення, а й історичну довідку про його символіку, цінність, місце в історії мистецтва.

Виставка демонструється до 11 лютого 2018 року.