«Відновлення пам’яті» від митців-переселенців
Проект «Відновлення пам’яті» вражає своєї відвертістю. Автори, більше десяти художників з Криму і Донбасу, яким не так давно довелося залишити домівки, у своїх роботах діляться спогадами, показуючи фото і відео з близькими людьми. Або – оскільки не всі реліквії доступні через окупацію – митці відтворюють фрагменти своєї пам’яті, використовуючи чужі речі.
ЧАС РОЗКЛАДАТИ КАМІННЯ
Так, один з кураторів виставки Андрій Достлєв, родом із Брянки Луганської області, представив проект «Окупація». Родинний фотоархів Достлєва залишився в окупованому Донецьку, і, цілком можливо, зникне назавжди. Щоб утримати у пам’яті цінні спогади, митець відновлює втрачені знімки за допомогою старих світлин чужих людей, що йому вдалося знайти, наприклад, на барахолках. Художник розмальовує фото, підклеює та пришиває до знімків різних персонажів – окуповує чужі спогади так, як окупували його власні.
А друга кураторка проекту Лія Достлєва разом з фотографкою Юлією Полуніною-Бут запрошують всіх охочих разом створити «Пляж» – так називається інсталяція, яку вони представляють. Сіра, біла, коричнева галька, а серед неї трапляються шматочки зеленого, обкатаного водою скла – цю модель кримського пляжу авторки збирали через знайомих, оголошення і соціальні мережі. Кожен може принести свою кримську гальку і розширити пляж. Проект відсилає до часів, коли українці активно відпочивали у Криму і часто привозили додому камінці на згадку. Тепер, після анексії, ця галька набула нової цінності, це – шматочок простору, для багатьох нині недоступного.
НАДГРОБКИ МИНУЛОМУ
Кожен відвідувач виставки може, по суті, стати гостем художниці Еміне Зіятдінової. Мисткиня, яка до анексії жила у Криму, представила проект «Дім»: родинні фото, відео і навіть фрагмент кухні, що уособлює приватний простір. На частині відео, що проектуються на білу стіну, показані фрагменти життя у будинку Еміне, кухонні розмови про ситуацію на півострові, які часом перериваються вигуками проукраїнських, проросійських і кримськотатарських активістів.
Художниця Марія Куликівська створила такі собі надгробки пейзажам з рідної Керчі, де тепер замість відпочиваючих – російські військові. Робота «Пам’ятаємо, сумуємо, любимо» – 19 фотографій з кримського села Юркіне, надрукованих на керамічних пластинах, як портрети для надгробків. Усі зображення – у чорних рамках. Проект є своєрідним пам’ятником втраченому минулому. «Фото зроблені на плівку у 2004 році. Я приїхала додому після першого року навчання у Києві, і ми з рідними вирішили влаштувати такі собі канікули: поїхали за місто і тиждень жили дикунами на пляжі, – згадує Марія Куликівська. – Я зробила там багато фото: світанки і заходи сонця, природа. І зараз це – єдина плівка, що у мене залишилася».
ПОБУВАТИ У ДОНЕЦЬКОМУ АЕРОПОРТУ
Люди у навушниках дивляться у прилад, схожий на бінокль, крутять головою на всі боки і щось захоплено вигукують. Архітектор Віктор Корвік дав усім можливість побувати у Міжнародному аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва, нині вщент зруйнованому через війну. Проект «Аеропорт» – промовідео нового терміналу аеропорту, зведеного 2012 року, що супроводжується романсом Сергія Прокоф’єва з фільму «Поручик Кіже». Ролик з терміналу являє 3D-модель аеропорту, виведену на відео – тому глядач наче подорожує аеропортом, оглядає простір з усіх ракурсів.
Цікаво, що автор проекту сам брав участь у створенні аеропорту: займався генпланом, а саме – речами, пов’язаними з благоустроєм, інфраструктурою летовища. «Довго думав, що можу розповісти про аеропорт. У підсумку вийшла коробка з телефоном всередині, що транслює відео з YouTube. Можеш у русі дивитися на всі боки, немов людина, яка спускається гірською річкою у човні, – також можна у все це зануритися, – ділиться Віктор Корвік. – Тут немає нічого конкретного про війну – просто речі, якими я свого часу довго, протягом року, займався. Не можу сказати, що створення цієї роботи викликало у мене якісь особливі відчуття. Особливі відчуття викликають у мене фотографії того, що у донецькому аеропорту зараз».
«ТАКІ РЕЧІ ТРЕБА ПРОГОВОРИТИ»
Ідея виставки з’явилася у Андрія Достлєва ще у травні 2014 року. Спочатку він зробив власний проект, а потім вирішив залучити інших митців з окупованих територій. «З більшістю художників спочатку довго обговорювали те, що сталося, що діється з ними, і намагалися спільно знайти тему, цікаву їм і одночасно – у форматі нашого концепту, – каже Андрій Достлєв. – Було досить важко з себе витягнути особисті спогади. Але треба було проговорити такі речі. Це і мотивувало художників розкритися: потреба проговорити речі, які їх турбують».
Виставку «Відновлення пам’яті» планують показати закордоном – вже є домовленості про це у Польщі і Німеччині. «Представити цей проект закордоном не менш важливо, ніж зробити це в Україні, – розмірковує Марія Куликівська. – Але і українцям не можна забувати про ситуацію у Криму і на сході країни. Анексія і окупація триває, це відбувається тут і зараз. Всі ми вигоряємо, ми втомилися, але територія незаконно захоплена, і необхідно говорити про цю проблему. Так ми не дозволимо, щоб подібне відбулося у майбутньому».
Побачити виставку «Відновлення пам’яті» можна на території фонду ІЗОЛЯЦІЯ у Києві до 4 березня.