В передостанній день роботи виставки найкращих світлин XVIII міжнародного фотоконкурсу газети «День» у київській галереї «Лавра» по-особливому гамірно: кияни і гості міста ідуть сюди з дітками, друзями і батьками. Родинний перегляд «Сімейного альбому України» (так редакція назвала цьогорічну експозицію) для багатьох уже став традицією. Так, у суботу перший відгук у книзі відгуків залишила народний депутат Ганна Гопко, яка відвідала виставку цього тижня вже вдруге. Цього разу – спеціально із донечкою Софією та чоловіком. «Щиро дякуємо від усієї родини Жук-Гопко за Фотоісторію України! Нових фотомитей і головне, щоб Мир та радість все більше панували на фотознімках», – написала вона.

«Висока етика, – так називає цьогорічну фотовиставку «Дня» медик Віта Семчишина. – Рівень життя навряд чи виріс, але мораль українців зросла. Патріотизм виріс. Фото з війни та постфактум війни викликають сльози. Ми, українці-патріоти, не можемо взяти в цьому участь, але відчуваємо, як воїнам було боляче, скільки ран, скільки протезування… Кожен із нас хотів би допомогти цим людям… Тут відчуваєш і гордість за свою країну. Я бачу зростання рівня національної свідомості. Виставка дуже етична і вона – для людей, які думають про майбутнє і теперішнє України. Найбільше мені сподобалося фото «До першого причастя» Михайла Марківа, адже я бабуся двох онуків, мені вже треба теж готуватись до такої події. А ще серія «Подолання», також я сфотографувала роботу «Снайпер» – у яких умовах люди працюють».

«Я постійно слідкую за вашими виставками і чекала цієї. Подібні виставки змінюють світогляд і допомагають визначити пріоритети, що ж головне у нашому житті, – ділиться викладач Української військово-медичної академії Ірина Пасько. – Мені дуже близька тема сьогодення, вважаю, що 30-річна молодь мудріша за нас через те, що на її плечі випали такі випробування. І від того, як вона вистоїть, залежить у цілому і наше сьогодення, і наше майбутнє». «Я викладаю в українській військово-медичній академії історію військової медицини і спілкуюся з тими, хто там був. Це і мені допомагає, і вони також були тут, дивилися на цю виставку, – розповідає Ірина Володимирівна. – Настільки майстерно підібрані фотографії – не лише з мистецького погляду, а й від серця, від почуття. Дуже сильне враження. Я для себе виділила три групи знімків. Перша – це особи, обличчя України – і тривожні, і вдумливі, і серйозні, і шляхетні. Взагалі українцям генетично характерна духовність і душевність, доброзичливість. І вона отут в обличчях і в очах жіночих і чоловічих. Оті події на сході визначили, які в нас чоловіки – сильні, справжні. Вони підставили своє плече. А українки показали, що вони все можуть, все витримають. Друга група робіт, що мене вразила, – земля українська. Те, за що зараз б’ються, що відстоюють. Вона тут у різних ракурсах. І попри те, що попелом посипана і гільзами позначена, вона квітне. А третя група – це діти. Вони такі мудрі, хоч і діти є діти. Це плід любові наших чоловіків і жінок»

«Хотілося б, щоб вашу виставку побачили якомога більше людей різного віку і різного фаху. Бажаю «Дню» продовжувати цю шляхетну, дуже важливу для нас справу. Я шанувальниця «Дня», навіть певний час збирали всі випуски, не піднімалася рука викинути газету. Зараз уже збираємо електронний архів. Купуємо ваші книги. «Сила м’якого знака» – просто обов’язкова для прочитання. Я навіть використовую її матеріали на лекціях. Адже це такі серйозні дайджести, у яких високий і фаховий рівень, і мистецький», – завершує розмову Ірина Пасько.

НА ФОТО – БЛИЗЬКІ ЛЮДИ

Волонтерка, координатор волонтерів київського військового госпіталю у перший рік війни, Інна Данченко прийшла на фотовиставку, щоб побачити – чи є тут суть нашої війни і того, що за лаштунками. Зізнається, що знайшла те, що шукала: «Я тут більшість атошників упізнаю. Є фото, які не просто вражають, а проймають. Адже коли я людей знаю і бачу, що це саме ця людина на знімку – у миттєвому кадрі відтворена глибина». Виставка хороша, тому що в ній є все, як і в нашому житті, – говорить Інна. І розповідає про героїв знімків. На знімку «Кров і маки» Марії Зав’ялової – на скутері їде броварчанин Анатолій Фатєєв. «Він втратив на війні обидві ноги. Але це фантастична людина величезної сили духу. Йому американська діаспора з United Help Ukraine за допомогою волонтерки військового госпіталю Юлії Северин зібрала кошти і подарувала цей скутер, і він приїхав на парад, – говорить Інна. – А оскільки я займаюсь ще питаннями протезування важких поранених, є хлопці із серії Олексія Фурмана «Подолання», яких я знаю дуже добре. Наприклад, Ваня Кушнерьов». 27-річний Іван Кушнерьов був узятий у полон російськими військовими в Іловайську. Після звільнення після короткого відпочинку повернувся на фронт. 15 листопада 2014 року втратив ліку руку та праве око у бою недалеко від Луганська. «Вони всі дуже молоді, але вони стійкі духом. Це насправді цвіт нації. Але оскільки його винищують, то я вболіваю лише за те, що буде з генофондом нації. Оскільки більшість чоловіків за жодні гроші не піде воювати. Тому що 7-8 гривень по конктракту – це бути в промзоні «на передку». Але середній вік поранених і загиблих – 25-37 років, – міркує волонтерка. – Державна допомога дуже мізерна, цим воїнам жити дуже важко і з фінансово-матеріального погляду, але ще важче – з психологічного. У тому плані, що люди, які повернулись з війни, ніколи не будуть ні думати, ні діяти так само, як ті, хто там ніколи не був. Вважаю, що війна повинна бути для всіх. Кожен повинен щось зробити – або воювати, або лікувати поранених, або допомагати лікувати чи допомагати захищати».

…І РІДНІ КРАЇ

Чимало відвідувачів упізнають на фото рідні міста і місця. І їхні спогади часто болючі. Як-от у Антона з Авдіївки, який уже вдруге прийшов на виставку з донечкою. Він розповідає про фото «Стиліст» Анни Кудрявцевої: «Це за кілометр від мого дому. Емоції переповнюють, бо ми теж мимоволі все це пережили. Там живуть мої батьки, батьки дружини. Складно все це – жити під обстрілами, – говорить чоловік – Ми ж це все бачили, слава богу, що діти не дуже встигли. А батьки пережили все. Зараз у них є світло, газ, вода, а минулого року нічого цього не було. Люди виживали як могли. Не було зв’язку. До моїх батьків теж купа снарядів прилетіла. У нас немає жодної багатоповерхівки, яка б не постраждала». Антон називає фотовиставку «Дня» правдивою. «Тут усе видно. Ось фото «Скелет війни. (Донецький аеропорт)» Євгена Малолєтки – я з цього аеропорту літав кілька разів, ось фото біля шахти «Бутовка» (робота «Ігор Порошин» Олександра Клименка) – я постійно мимо неї проїжджав, вона між Авдіївкою і Донецьком, це за три кілометри від мого дому», – показує чоловік. 

Еколог Юлія еколог і юрист Олеся – теж із Донецького краю. Найбільше вражені також фронтовими роботами. «Люди дуже багато здоров’я і навіть життя віддають. Дуже боляче на все це дивитись. У Мар’їнці наприклад і вчора вночі були обстріли», – говорить Олеся. Юлія додає: «А коли бачу фото, де у назвах є Іловайськ, у мене шок. Мої батьки живуть поряд з Іловайськом – за 30 хвилин їзди. Три роки тому їздила туди постійно, і це була тиха спокійна провінція, де нічого не відбувалося, і ніколи б не подумала, що там через рік можуть бути такі події... Дуже страшно». Дівчата кажуть, що також поностальгували біля фото Донецького аеропорту. «Буквально перед усіма цими подіями ми були там. Думали, як добре, що в нас такий аеропорт, чекали, коли ж там буде більше рейсів. А тепер – «Скелет війни»…»

Журналістові Ігорю Зоцу, що сам із Донецької області, найбільше серед фронтових сподобалися роботи Олександра Клименка. «День» традиційно зібрав найкращих. Це гідне і продовження попередніх виставок, – вважає пан Ігор. – Особливо мене цікавить донецька тема. Це все реально, що відобразили фотографи. Це наша історія. Свого часу «День» був і в Донецьку, я тоді відвідував виставку. Це була подія для міста, тому що таких заходів у житті міста переважно не було. Донецьк хоч і віддалений від столиці, але позиціонував себе завжди як столиця шахтарського краю. Але такого рівня фотовиставок там не було. «День» привіз її. І до неї був інтерес». «Завтра вже завершення виставки, але люди йдуть і йдуть. Це чудово. Потелефоную сьогодні знайомим, які ще не змогли відвідати, скажу, що є завтра є можливість, бо світлини проймають. Видно, що авторам болить те, що вони зображують», – каже пан Ігор.

«З ЦІЄЇ ВИСТАВКИ ВИХОДИШ ТРОШКИ ДОБРІШИМ, ТРОШКИ РОЗУМНІШИМ»

«Загалом з цієї виставки виходиш трошки добрішим, трошки розумнішим. І трохи сумним, звичайно, – ділиться пан Роман, киянин, який відвідує експозицію вже сьомий рік. – Добре видно, що країна бореться за своє існування. А з іншого боку – живе звичайним людським життям. У кожній фотографії є душа». Приходьте і ви, щоб відчути її.

Нагадаємо, під час роботи виставки в галереї також можна придбати книжки з Бібліотеки видання, зокрема історичну новинку «Сестра моя, Софія...», випуски «Маршруту №1» (серед яких найновіший – про «Фото «День»), листівки, нашу «скриньку скарбів», а ще оформити передплату на свій «День»!

Більше того – відучора тут уже з’явилася ще зовсім «гаряча» книжка – «Євген Марчук. На шляху до НАТО». Видання містить публікації відомого державного діяча в ЗМІ за період з 2000-го по 2016-й роки з проблематики щодо умов, можливостей і обов’язкових дій, що їх необхідно зробити українській державі і суспільству, щоб бути готовими увійти в коло країн, котрі з 1949 року вибудовують систему колективної безпеки. Дуже вагому й актуальну роботу може придбати кожен відвідувач виставки, котрий на власні очі побачить на світлинах, яку страшну ціну ми платимо за геополітичний розворот Леоніда Кучми 2004 року, про який також ідеться у книзі.

«ВИ ЗАДАЄТЕ ПОРЯДОК ДЕННИЙ ДЛЯ КРАЇНИ»

Сергій ВИСОЦЬКИЙ, народний депутат України:

– Газета «День» – це єдина загальнонаціональна газета, яка задає культурний тренд, яка формує український дух, український вимір. Ви робите ту роботу, навіть більше, яку мають робити газети в цивілізованому світі. Ви задаєте порядок денний для країни. Навіть сама тематика фотовиставки «Дня» є те, чим реально живе Україна: від дитячих, сімейних світлин до військових фото і політики. Мої враження від фотовиставки чудові!

«ЧЕРЕЗ СВІТЛИНИ Я НІБИ ПОСПІЛКУВАЛАСЯ З БАГАТЬМА СВОЇМИ СПІВВІТЧИЗНИКАМИ»

Галина СТЕПАНЧЕНКО, музикознавець:

– Настільки масштабний фотовернісаж, де є біль і радість, війна і мирне життя, такі різні емоції викликають фотографії. Це застигла мить нашої історії. Мене вразили світлини наших вояків із АТО, особливо робота під назвою «Батько», де боєць у камуфляжі ніжно тримає дитину, яка сидить у «кенгуру». Такі фотографії дають надію, що все у нас буде добре. Бо за світле майбутнє воює цей батько. На виставці представлено багато робіт юних фотографів, і це – майбутня зміна «Дня». А ще сподобалась світлина «Унісон», де тато грає на саксофоні, а поруч сидить хлопчик. Виразні роботи, де представлена наша природа і які хочеться дивитися і дивитися… У мене таке враження, що через світлини я ніби поспілкувалася з багатьма своїми співвітчизниками. Фотовиставка «Дня» – знакова подія в житті нашої столиці. Я пишаюся, що багато років читаю вашу газету і вважаю, що зараз це найкраще щоденне видання в нашій країні! Бажаю, аби армія читачів і однодумців зростала, а також росли тиражі,  щоб ще багато-багато років ваше видання процвітало.

«ТУТ ВСЕ ПРАВДА І НЕМАЄ ФАЛЬШІ»

Ольга ПЕТРОВА, мистецтвознавець:

– Сказати, що я вражена, це нічого не сказати… Потрясіння від фактів, документальних фото, і тут не має жодної композиції, про яку можна сказати «картинка». Роботи розказують про страждання, біль і про надію. Мені здається, що цьогоріч дуже сильна за емоційним напруженням виставка. Тут все правда і немає фальші, нічого фотографи не прикрашають, а їхній об’єктив фіксує життя, яке воно є насправді. Роботи дуже щирі, тому вони хвилюють людей. Дуже хочу, аби страшні світлини з війни на сході пішли в історію, щоб Україна зажила мирним життям і розквітла і щоб над нашою землею світило сонце і було мирне небо. Мені важко виділити якусь одну роботу…Запам’яталися світлини «Берегиня» – дівчинка на тлі українського прапору, і фото звільненого з полону Володимира Жемчугова, коли він разом із дружиною їде у поїзді.

Зверніть увагу: фотовиставка триває у столичній галереї «Лавра» (вул. Лаврська, 1) тільки до 13 листопада! Час роботи – з 10.00 до 20.00. Вхід – вільний!

Поспішайте обрати найкращу роботу! Крім того, нагадаємо, кожен охочий може придбати копію фотороботи, яка найбільше припаде до душі! Або ж ви можете також нагородити певним призом чи сумою коштів автора найкращої фотографії. Для цього треба звернутися до редакції за тел. (044) 303 96 21 чи адресою marketing.theday@gmail.com