8 березня у Києві відбувся Марш жінок “Годі терпіти!”. У колоні опинився і спецкор “Дня”, який вирішив дізнатися, чого бракує українським жінкам.

Чоловіча більшість?

Перед 13:00 на Михайлівській площі більше представників поліції та журналістів, ніж активістів.

“Якби вас сюди не скерувала редакція, ви б взяли участь у Марші?” - запитую журналістів одного з національних телеканалів. Оператор зітхає: він особа підневільна. Його колега упевнено каже: “Я тут за покликом серця. У мене сьогодні мав бути вихідний, але коли я побачив, що буде марш - зрозумів, що піду на марш".

Не дуже віриться - вони чоловіки, а Марш - жіночий. Проте активістів на площі все більше, і серед них дійсно багато чоловіків.

Підслуховую розмову двох мужчин. “Мама феміністка, сказала мені піти”,- каже один. Другий відповідає: “Я теж не маю до цього жодного відношення”. Після цього вони стають у колону разом з усіма.

В голові крутиться: невже підтримувати права жінок чоловікам...соромно?

“Ну, поїхали вже, прийшли, побули - і досить”, - чоловік позаду жаліється своїй супутниці, але вона стоїть на своєму і вони лишаються.

На чиєму боці княгиня Ольга?

Під пам’ятником княгині Ольги зібралися зо два десятки противників Маршу. Молоді чоловіки та кілька зрілого віку жінок тримали на плакатах власні слогани. Наприклад, “Фемінізм - принижує жінку”.

Тим часом колона виростає до кількох сотень. Її формують представники правозахисних організацій, активісти та небайдужі громадяни. Збоку - прапор однієї з політичних сил і транспарант із закликом: “Стоп сексизм!”

Молоді дійсно багато. Складається враження, що саме молодому поколінню - не байдуже. Це видно і з креативних плакатів: “Син маминої подруги давно не сексист", “Архаика излечима” (“Архаїка виліковна”), “Сплячі красуні прокидаються”.

Свободу не спинити. Навіть бурулькам

Щойно колона рушає - чуємо, що до когось спереду причепилися противники акції. Серце стискається: невже “махач” і все пропало? Спрацьовує поліція перемовин, чиє завдання - мирне вирішення потенційних конфліктів під час масових заходів.

Рушаємо далі із гаслами “Свобода. Рівність. Жіноча солідарність", "Фашизм, гомофобію, сексиз - геть", "Квіти - клумбам, права - жінкам". Колону супроводжує поліція та десятки журналістів. Провокації намагаються блокувати одразу. Найбільше заважають ході кучугури снігу, через які доводиться переходити на проїжджу частину. Сміємося: “Комунальники саботують Марш”.

Біля будівлі КМДА - фінал. На Хрещатику лунає гучна музика, доводиться чекати, доки її вимкнуть. І починаємо слухати активістів. У кожного учасника Маршу - своя історія.

Про що мовчать народні депутати?

Представники Amnesty International говорять про гендерне насилля.

Захисниця прав ромських жінок переконана, що Марш демонструє - у громадян вийде об’єднатися та разом боротися зі спільними проблемами.

Представниця організації “Fight For Right” ділиться проблемою психологічного насилля щодо жінок з  інвалідністю: “Держава має це контролювати, це не можна замовчувати, про це треба говорити на кожному кроці.”

Серед усіх, хто виступає на підтримку Маршу жінок, найчастіше лунають заклики про необхідність ратифікації Стамбульської конвенції. “Я пишаюся своєю європейською державою, але я не пишаюся своїми народними депутатами”, - говорить одна з активісток. На її думку, дивною є позиція уряду, який оминає прийняття Конвенції, “ніби її не існує”.

Ще один виступ - про те, кому потрібні рівні права. Активісти переконані: вже зараз ти не зможеш претендувати на роботу з гідною зарплатою без знання англійської чи навичок роботи у “хмарних сервісах”. І в перспективі важко буде уявити публічну людину, яка не розуміє принципів гендерного рівноправ'я.

“Доки ми повинні бажати одна одній безпечного маршу - марш потрібен.”

Позитивні емоції від Маршу руйнують повідомлення про те, що після завершення акції на деяких активістів напали.

Про те, яким чином організатори боряться з провокаторами, запитуємо у співголови Коаліції з протидії дискримінації в Україні Олени Шевченко.

“Ми оголосили, що цензури у нас не Марші не буде, ми виходимо за солідарність. Тому особисто відповідальність кожного прийти і підтримати саме права жінок, а не влаштовувати провокації. Мені здається, що це спрацювало, градус конфронтації знизився. Але були провокації із-зовні, праворадикалів. І ось вже 6 постраждалих, і це ще не вся інформація, боюся”.

Активістка розповідає також про те, яких правил поведінки заради безпеки дотримуються учасники акції: “Насамперед ми співпрацюємо з поліцією, повідомляємо міську адміністрацію, погоджуємо маршрут. Люди шикуються у колону. Є кілька людей, які слідкують, щоб ніхто не відстав, щоб нікого не упіймали під час акції. Ми просимо людей бути пильними, і якщо є якісь провокації - провокаторів витісняти з колони без фізичного насилля та передавати поліції”.