«Спину витягни!», – кричить чемпіон світу зі стронгмену Сергій Конюшок хлопцю у балаклаві, який з усіх сил тягне канат. Розпал змагань рекрутів полку «Азов». Сергій Конюшок разом з відомим силачем Василем Вірастюком – серед почесних гостей. Обличчя й руки учасників і глядачів  у пилу й бруді. Але всім байдуже – змагання захопили публіку, люди вболівають за якусь з чотирьох команд новобранців. От і Конюшок з Вірастюком не витримали у колі глядачів: давали поради хлопцям і робили зауваження, коли хтось порушував правила.

«ТУТ МИ ПЕРЕВІРИЛИ СВОЮ ЄДНІСТЬ»

На заводі «АТЕК», де розташовується тренувальний табір «Азову», рекрути демонстрували навички, що отримали за два тижні вишколу. Ініціювали подію Цивільний корпус «Азову», Всеукраїнський альянс бійців та волонтерів АТО і об’єднання «Заради майбутнього України». На змаганнях, які дивилися всі охочі, учасники табору виконували свої щоденні завдання: бігали, долали смугу перешкод, перетягували канат, билися палками. Димові завіси і вибухи петард ускладнювали естафету. Про всяк випадок поруч чергувала «швидка допомога». Втім, виснажливі змагання витримали усі. У фінал вийшли команди «синіх» і «жовтих» – символічно. Перемогли «жовті». Усі учасники змагань отримали подарунки: тактичні сумки, ножі, біноклі і різні сувеніри.

З команди-переможця – рекрут з позивним «Кекс». «Найскладніше було проповзати під дротом. Інше, у принципі, нормально. Під адреналіном – все нормально. Щодня проходимо таку смугу перешкод, а вранці пробігаємо більше чотирьох кілометрів. Моя підготовка – раніше займався змішаними єдиноборствами і легкою атлетикою. Все роблю заради «Азову». Пишаюся, бо ми всі – кращі», – радіє «Кекс».

«Я вже був на передовій і розумію, що таке треба хлопцям, – ділиться враженнями учасник змагань із позивним «Шах». – Тут доходиш до межі і б’єшся з останніх сил. Тут ми перевірили свою єдність. У нас хлопці один за одного завжди стоять! Я вже був у 17-ому батальйоні ДУК «Правого сектору». Був на передовій, під Артемівськом і під Горлівкою. Але вдома родину годувати нічим, треба узаконювати своє положення. Незабаром маю стати бійцем «Азову», але в душі вже ним є. Раніше був будівельником: муляром, зварювальником. Нічого особливого. До цього не повернуся, буду бійцем. З дитинства хотів бути військовим. Мій вітчим – «афганець», то я змалку знав, що таке військова дисципліна. Раніше жив у дитбудинку, тому, коли зараз прийшов у військкомат, мене не взяли до армії – сказали, що сироти і так багато у житті надивилися. Довелося йти у добровольчий батальйон. На передовій порадили йти в «Азов». Ми тут – одна родина». Боєць зізнається, що на змаганнях найбільше втомили не якісь завдання, а хвилювання за команду – щоб усі впоралися і не травмувалися.

ВСЕ КРАЩЕ – БІЙЦЯМ

Рекрути дуже поважають своїх інструкторів. Керівник і засновник тренувального табору «Азову» Іван Кущинський розповідає, що у полку популяризують спорт серед військових, бо у Збройних силах України цього не роблять. «У нас – відбірковий табір, де рекрути перебувають близько трьох тижнів. Вони проходять навчальний курс по базових дисциплінах: тактична, медична, фізична підготовки, інженерні роботи. Потім складають іспит, мають набрати по кожному з блоків певну кількість балів. Ми відбираємо кращих. Бійцями полку стають до половини бійців. Потім вони ще декілька місяців вчаться у зоні АТО», – каже Іван Кущинський.

Кількість рекрутів в «Азові» коливається залежно від ситуації на фронті. Мотивація у людей різна. Часто йдуть в «Азов», бо дисципліна у полку на висоті і добре налагоджена система підготовки. «У нас не п’ють, солдат завжди нормально одягнений, екіпірований і навчений», – пояснює Іван Кущинський. Табір на заводі «АТЕК» постійно розвивається. Іван Кущинський обіцяє, що незабаром тут реконструюють одну з будівель, і з’явиться великий мобілізаційний центр з тренажерними і конференц-залами. Вже діє внутрішній кінотеатр, де новобранці дивляться навчальні фільми. 

«Ми показуємо, що полк «Азов» має високі стандарти відбору бійців. Ми даємо хлопцям найкраще, бо розуміємо відповідальність за них. Адже, у когось вдома дітки маленькі, – каже інструктор «Азову» із позивним «Джедай». –  Наш полк змінюється щодня. На початку цього року тут був плац, декілька приміщень для житла, кухня і бруд. Зараз – одна з найкращих тренувальних баз України».

«ДІТЕЙ НЕ ПІДВЕДУ»

На видовищні змагання прийшло чимало дітей: і малеча, і підлітки. Хтось підтримував старшого брата, хтось – дідуся. Вболівали за новобранців і діти з військово-патріотичного табору «Азовець», що у Пущі-Водиці. У таборі є хлопці і дівчата зі всієї України – Києва, Чернівців, Черкас, Луцька. У багатьох батьки служать у зоні АТО. Вік учасників табору – від семи до 17 років. Юні «азовці» вчаться надавати медичну допомогу, долають смуги перешкод. «Розповідаємо дітям, що таке війна. Пояснюємо, за що борються і вмирають наші хлопці, – розповідає вихователь табору Лідія Пецеля. – Це важко дітям, але вони все розуміють. Коли поранені військові читають у таборі лекції про патріотизм, про свій шлях на війні – це дуже цікаво дітям, це їх надихає. Деякі хочуть стати військовими. У мене були дівчата 15-16 років, які хочуть згодом служити у Збройних силах України, піти у військовий університет».

Лунає «We Are the Champions». Змагання добігли кінця. Після колективного фото учасники швидко розходяться. Але ця історія матиме продовження – організатори хочуть, щоб відкриті змагання стали регулярними, щоб до них долучалися бійці різних батальйонів, Нацгвардії, ЗСУ. Поки ж – трохи відпочинку. Хтось переносить обладнання, хтось, втомлений, поливається водою з пластикової діжки. Рекрут «Шах» усміхається: «Діти у мене вірять, і я їх не підведу. Є кому захищати Україну, тож, все буде добре».