Бункер, крематорій, мавзолей, енергоблок, пам’ятник контейнеру — так кияни назвали нову будівлю... Театру на Подолі. На його добудову містяни чекали понад 20 років. Утім, навряд чи очікували такого результату: величезний двоярусний контейнер чорного кольору важко з першого погляду назвати приміщенням театру. Якщо це нові віяння архітектури, то вони аж ніяк не вписуються у загальний стиль Андріївського узвозу, де більшість будинків зведені у стилі київської цегляної забудови (на початку ХХ століття цукрозаводчики вкладали зароблені кошти у будівництво, копіюючи кращі зразки Російської імперії).

29 листопада міська влада урочисто представила містянам, як виглядає фасад нового приміщення, а для ЗМІ провели оглядову екскурсію і ще показали спроектоване фойє, як виглядає сцена та глядацька зала Київського академічного драматичного театру на Подолі. Головне питання, яке ставлять владі, — не кошторис театру  та його репертуар, а як допустили у центрі міста на легендарній, одній з найпоетичніших вулиць Києва появу такого монстра?

Автор проекту, архітектор Олег Дроздов, живе та працює у Харкові. Вочевидь, щоб створювати проекти для середмістя Києва, варто хоча б певний час пожити тут — щоб зрозуміти, на що очікують кияни та як відреагують на такий сміливий експеримент. Можливо, місто підкупила репутація Олега Дроздова, тому і доручили добудову театру саме йому. Як розповів його колега, архітектор Олег Гречух, харків’янин працює з європейськими експертами, співробітники його майстерні часто стажуються у Європі, та й на якість попередніх проектів Дроздова ніхто не нарікав. Так само не було зауважень, що бере участь у якихось темних справах чи махінаціях. Однак, як відзначає Олег Гречух, на особистому сайті харківського колеги не знайшов публікацій про київський проект театру, хоча усі свої роботи той зазвичай викладає у публічну площину.

Кияни були переконані, що «залізна маска» театру — це тимчасове явище і після завершення будівництва усі побачать цегляні фасади, співзвучні зі стилем Андріївського узвозу. У тому, що вони таки є під кубічним металевим прикриттям, переконують у корпорації «Рошен». Саме вона стала меценатом добудови театрального приміщення, виділивши на це понад 165 мільйонів гривень.

Днями у прес-службі компанії пояснили, що чорні стіни — це лише обшивка, а всередині є цегляні фасади. Оскільки будинок театру розташований на схилі, а його внутрішнє обладнання має велику вагу, під час реставрації виникла потреба в укріпленні ґрунту та максимальному полегшенні конструкції, додають у «Рошен». Для цього використали легкий матеріал райнцинк, котрий і викликав сильне роздратування киян.

Наразі у компанії мізкують, як прикрасити темні фасади театру. Можливо, рослинами на зразок плюща, які плетуться. Або афішами майбутніх прем’єр. Однак експерти не мають чіткої відповіді, що тепер можна зробити з театром-монстром. 

— Цей проект з’явився зненацька, при цьому ніхто на сполох не бив, — розмірковує Олег ГРЕЧУХ. — Якщо будівництво тривало кілька місяців, і ніхто нічого не запитував, то тепер просто немає підстав вимагати від влади пояснень. Тут питання не в інвесторах та забудовниках, а в тому, хто давав погодження. Певні інспекції перевіряють, як ведеться будівництво, як це вписується в забудову історичного центру. Тобто не можна було не помітити цього. І не було чути, щоб тривали якісь розслідування, суди чи протести. Що тепер із цим робити, навіть не знаю. Претензій до архітектора не може бути, тому що якість його проектів відповідає європейським нормам, але як так вийшло — незрозуміло. Це псує імідж самого узвозу, бо ця споруда виглядає недоречно навіть при європейських методах будівництва.

Після скандалу ситуацію взялись коментувати київські чиновники, чим ще більше збурили киян. Так, керівник апарату Київської міської державної адміністрації Володимир Бондаренко пояснив, що у 2010 році затверджувався зовсім інший проект театру, на нього знайшли меценатські кошти. Але наразі концепція театру зрозуміла лише його автору. Олег Дроздов на критику у соцмережах попросив дочекатись, коли зі споруди знімуть чохли, а потім ділитись враженнями. Офіційне відкриття театру планується навесні 2017 року.

P. S. Під час презентації оновленого фасаду будівлі Театру на Подолі міський голова Києва Віталій Кличко наголосив, що архітектурний ансамбль Андріївського узвозу повинен бути збережений. «Без врахування думки фахівців і узгодження з громадськістю ця будівля не буде здана в експлуатацію. Потрібно доопрацювати зовнішній вигляд будівлі, щоб вона не вибивалася з ансамблю будинків на узвозі, і мають бути враховані рекомендації містобудівної ради», — цитує столичного мера сайт КМДА.

КОМЕНТАР

«ІСТОРІЮ БУДІВЛІ ДЛЯ НАШОГО ТЕАТРУ МОЖНА НАЗВАТИ РОМАНОМ...»

Віталій МАЛАХОВ, художній керівник Театру на Подолі:

— Історію будівлі для нашого театру  можна назвати романом, який розпочався ще у 1992-му, а реально будівельники почали забивати палі у...  2004 р. Зараз нам обіцяють, що через п’ять місяців здадуть нове приміщення під ключ. Проект мені подобається. Нагадаю, старий проект був вищий майже на два метри. І коли зараз кажуть, що він закриває частину гори, то я зазначу, що  він став нижчим, ніж планували. Висота будівлі театру розрахована на те, щоб у ньому змогли працювати не тільки українські, а й гастролери — європейські театральні трупи.

До речі, раніше планувалася реставрація театру за проектом 2006 року, однак у 2015 році знайшовся меценат, і почалася  робота за новим проектом, і чорного кольору на фасаді будівлі було стільки ж, як зараз, але він  повинен закритися якоюсь ліпниною... Меценатом була дана вказівка архітектору, що театр має виділятися з архітектури вулиці, і більшість побажань Олег Дроздов (автор проекту, харківський архітектор) виконав. Можу тільки сказати: дякую всім, хто допомагає, аби нарешті наш театр отримав нове і сучасне приміщення... А розмови про те, що  компанія «Рошен», яка є меценатом реконструкції, розмістить магазин в будівлі Театру на Подолі, це неправда. У договорі чітко прописано, що після завершення будівництва «Рошен» не претендує на жодний квадратний метр...

На початку травня  ми зробимо «репетицію» відкриття театру для ЗМІ, а 30 травня запросимо  всіх киян на офіційне  новосілля. До цієї дати частину свого старого репертуару адаптуємо до нової сцени, але я планую поступово оновити афішу і спеціально, використовуючи технічні потужності, представляти нові вистави. До речі, наша мала сцена («Театральна вітальня») продовжить працювати.