Тривога на кордоні

Ситуація в Білорусі з мігрантами на кордоні з Польщею, яка розгорнулась останнім часом, стала не лише алярмом для східної Європи. Вона має відкрити очі західного світу на всю глибину проблеми, якою являє собою Кремль у всьому різноманітті цинічних та зухвалих засобів боротьби і агресії. В цьому плані Україна вкотре потрапляє в стан дуже уразливої ланки з прозорими кордонами на багато сотень кілометрів. В будь-який момент тисячі мігрантів можуть змінити напрямок штурму і опинитись вже на північних кордонах нашої країни. Чи готові ми до такого розвитку подій? І що робити в такому випадку Україні вже зараз? Зокрема з цими питаннями «День» звернувся до експерта з  військових питань, працівнику оперативного управління Генштабу з 2003 по 2006 роки Олегу Жданову.

— Пане Олег, на днях Секретар РНБО Олексій Данілов досить різко, але справедливо, відповів на репліки німецького соціал-демократа Нільса Шміда щодо можливого прийняття Україною мігрантів. Як ви оцінюєте такі нетактовні заяви німецьких політиків?

— Я думаю, що Росія не просто працює з відповідними силами в Німеччині. У мене складається таке враження, що Путін вже купив Німеччину і тепер грає нею як в ляльковому театрі. При чому грає як за хороших так і за поганих, як за Буратіно так і за Карабаса Барабаса. Для України це може стати великою проблемою. Адже справа ще й в тому, що мігранти самі по собі неоднорідні. Одна справа, коли мігрант сів в човен і пливе через Середземне море до Італії або Греції, а інша, коли їх літаком централізовано доставляють до Москви, а потім переправляють до Мінську. Росія маніпулює головним поняттям — як опинились мігранти з Середземномор’я або країн персидської затоки в Білорусі? Серед них переважно курди. А це найбільш войовнича нація Близького Сходу. Не факт, що вони не беруть участь у терористичних організаціях — або армії спротиву Курдистану, або навіть ІДІЛ. Треба пам’ятати, що ІДІЛ не знищили. Вони просто, так би мовити, розбіглись по домам. До речі ІДІЛ дуже часто підозрюють у зв’язках з РФ. На 100% у них було російське озброєння.

— А ми готові до дуже ймовірного варіанту атаки мігрантів з Білорусі?

— Нас спіймали несподівано. І тому нам, українцям, треба вже зараз запровадити заходи, щоб бути готовими до аналогічного штурму вже на наших кордонах. Колись протистояння з Польщею скінчиться і ці тисячі мігрантів мають кудись подітися. Навряд Путін буде транспортувати їх літаками Аерофлоту в той же Бейрут. Нагадаю, що у нас кордони з чотирма країнами Євросоюзу. Уявімо, якщо вони вирішать потрапити до ЄС через них.

— Але у нас немає навіть «кролячого тину» на кордоні з Білоруссю з якого ще недавно глузували

— До речі у нас найбільш обладнаний кордон як раз з країнами ЄС на заході країни, адже він залишився нам у спадок від СРСР. Але у нас є час і можливості. За кілька тижнів на рівні РНБО та указу Президента має бути дана вказівка конкретним посадовим особам з конкретним дедлайном. Туди можна надіслати додаткові прикордонні загони, сформувати групи швидкого реагування з відповідним озброєнням та оснащенням. Верховна Рада так саме має швидко прийняти у другому читанні поправки в Закон про державну прикордонну службу, який регулює силові методи примусу з використанням спеціальних засобів, техніки і озброєнь. Таким чином у нас є ще один привід переконатись в професіоналізмі, або навпаки непрофесіоналізмі існуючої влади.

— Але і Європа тепер може безпосередньо відчути на собі поведінку Путіна поза заяв про занепокоєння і формальних закликів

— Меркель опинилась в тій саме шкірі в якій знаходиться Президент України, коли перебуває в Нормандському форматі. Коли він говорить, що Росія є стороною конфлікту, а йому говорять — ні, це Донецьк та Луганськ є сторонами конфлікту. Тепер Путін так саме «відфутболює» Меркель до Лукашенка, мовляв, домовляйтесь з ним. Але ж Меркель дуже добре розуміє хто є стороною конфлікту насправді і хто все це затіяв.

— Що це означатиме для самого Лукашенка?

— Для Лукашенка ця історія є політичною могилою. Він остаточно спалив всі мости з Європою. Враховуючи потужність російської розвідки та інших спецслужб та їхній вплив в Білорусі Кремль може влаштувати збройну провокацію проти поляків. Тоді це буде апофеозом. Як тільки проллється кров, Путін введе загальновійськову 20-ту армію в Білорусь. І тоді під виглядом допомоги братському народу відбудеться фактичний аншлюс Білорусі.

— Особисто для Лукашенка можливо є запасні аеродроми?

— Немає. В цьому випадку Путін його загнав в кут. Протистояти введенню російських військ він не зможе. Парадокс полягає в тому, що першим в Білорусі хто проти об’єднання з Росією є Лукашенко. Адже він розуміє, що перше що після цього зробить Путін — засудить Лукашенка як диктатора. І це буде його козир перед світом. А білорусам Путін скаже: я, старший брат, позбавив вас від диктатора і тепер ми, браття, будемо разом. Тому у Лукашенка дуже скрутна ситуація. Одного разу він може прокинутись і побачити під вікнами своєї спальні танки. Тільки прапори на танках будуть російські, а не білоруські.

— Польща очевидно потребує допомоги у протистоянні згаданим викликам. На кого Варшава може сподіватись — ЄС чи все ж таки США?

— Зауважу, що для Польщі конфігурація стосунків за пріоритетністю виглядає, як «Польща — США— ЄС», а не «Польща — ЄС». Хто допоміг Польщі списати борги і надав нові кредити на шокову терапію в економіці? Хто витягнув Польщу з економічної кризи? США. Не Європа. І після того, як США врятували Польщу, остання і пішла до ЄС. Більш того, Польща може стати локомотивом для тих хто потенційно може вийти з ЄС. Вона може потягнути з собою країни Балтії і потім створити новий союз між ними і Україною, підписавши «люблінський трикутник». Звичайно, для ЄС це буде смертний вирок. Це показова тема в плані розмов про східне НАТО. Східне крило Альянсу може бути утворено саме в такій конфігурації. Тоді це вже буде величезною проблемою для Росії, адже буде вибудуваний паркан у вигляді Балтійсько-чорноморського союзу, який ніяк не можна буде обійти.

— Відбувся візит міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби до США, де була підписана нова Хартія стратегічного партнерства України та США. Що це означає для нас?

— Лавров сам сказав, що питання України треба вирішувати з Вашингтоном. Але справа в тому що не ми будуємо стосунки з США, а США з нами. Не завдяки нашим прагненням таких стосунків, а навпаки всупереч нашому гальмуванню ці мости будуються. Мені сподобався показовий вислів однієї американської сенаторки про те що вони не можуть просто взяти і піти з України, адже дуже багато вклали в нас коштів. Але думаю, що до НАТО нас вони не візьмуть ніколи. Тому той саме «люблінський трикутник» ймовірний в економічному плані, але не у військовому, адже за союзника треба воювати. За нас ніхто воювати не буде. При цьому з Росією комусь воювати все таки треба. Тому американці будуть нас опікати в такій ролі. Вони будуть робити все щоб реформувати наші збройні сили. Тільки й тут існує дуже важливий аспект, який стоїть на заваді повноцінним стосункам — наш олігархат. Саме тому США буде робити все щоб нова влада вирішила це питання якомога швидше.