«Ми надто відкриті і надто залежні»

Економічне падіння, із якими через коронавірус стикнулися країни євразійського регіону й Україна зокрема, виявилося крутішим, ніж оцінювали раніше.

Це пов’язано із тим, що перша половина року насправді виявилася важчою, ніж очікували, а карантинні обмеження повністю так і не зняти.

Такими є висновки економістів Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, які досліджували наслідки коронакризи для країн, якими опікується банк, — від Монголії та Росії до Центральної Європи і Балкан та Туреччини і Марокко.

І Україна — не виняток із загального тренду.

Українська економіка і бюджет значною мірою залежать від експортної виручки, яка в наслідок уповільнення світової економіки через Covid-19, скоротилась. Крім того, перекази мігрантів — також традиційно вагомий чинник української економіки і платіжного балансу країни. У 2019, за даними НБУ, мігранти переказали додому понад 12 млрд доларів. Це майже 8% ВВП країни.

У першій половині року перекази суттєво скоротилися, але з пом’якшенням карантину почали дещо відновлюватися. Очікується, що цього року Україна недорахується до 2 млрд доларів та євро від трудових мігрантів.

Проте, в ЄБРР серед особливостей України називають те, що коронавірус та пов’язаний із ним карантин прийшли в країну тоді, коли її економіка вже скорочувалася через серйозні структурні вади.

Там нагадують, що українська економіка почала різко гальмувати ще наприкінці минулого року, а за перший квартал цього року скорочення української економіки вже становило 1,3%, а падіння спостерігалося як у більшості галузей, так і в обсягах інвестицій.

А далі своє слово сказали падіння зовнішнього попиту на те, що Україна експортує, а також падіння внутрішнього попиту через карантин. В результаті — скорочення економіки аж на 11,4% за другий квартал.

На скількі коронавірус винен в уповільненні економіки України, чи справді «соросята ухандохали економіку» та головне — чим лікувати ділову та економічну актівність в країні — детальніше в інтерв’ю «Дню» голови правління Центру розвитку ринкової економіки CMD-Ukraine Ігоря ГУЖВИ.

— Як ви оцінюєте спробу уряду провести аудит ресурсів в 2020-му? Це доречна ідея, на вашу думку?

— Це вже давно затребувана часом задача. Тому вважаю цей захід актуальним та доречним. В принципі і спроба не погана. Якщо, звичайно, не претендувати на його вичерпність.

— Чи погоджуєтесь з висновками представленого аудиту? Чи все враховано і пораховано об’єктивно?

Треба його системно доопрацьовувати. Як рашпілем після крупно вузлової зборки. Ідеологічний підхід не є об’єктивним. Основний наголос зроблено на приватизацію, дерегуляцію, скорочення ролі держави і так далі. Майже за 30 років помилок дійсно дуже багато, але висновки аудиту та пропозиції до стратегії на мою думку не відповідають дійсності.

Не враховано негативні структурні зміни в наслідок безґрунтовного  відкриття економіки у рамках інтеграції до світового господарства, а також відсутність сталої промислової політики протягом багатьох років незалежності України, що комплексно зумовило виробничу та експортну деградацію. Автомобілебудівна галузь переорієнтувалась з випуску транспортних засобів на комплекти проводів для свічок запалювання, вагонобудування — з рухомого складу на колісні пари для локомотивів та залізничних вагонів, сільськогосподарське машинобудування — з тракторів на навісні механізми для них тощо.

Окремо хочу відзначити, що потребують невідкладної інвентаризації не матеріальні активи — розробки галузевих академій наук та інших дослідницьких інституцій. Суттєві зміни можуть відбутись лише завдяки інноваціям. В нас є дуже цікаві та перспективні розробки які були профінансовані державою. Багато з цих розробок реалізується (без урахування авторських прав) в інших країнах. Безліч розробок вже ніколи не відтворити через втрату кадрів та інституційної пам’яті. Але, ще не можна дещо відтворити та втілити у життя. В першу чергу це розробки у сфері нанотехнологій, нових матеріалів, харчуванні тощо.

— Як ви оцінюєте представлену Стратегії 2030? Чи погоджуєтесь ви з обраними пріоритетами?

— Стратегій в Україні було багато, але реалізованих, хоча б частково — майже немає. І справа навіть не в самих стратегіях. Виконавці дуже часто змінюються. Фінансові ресурси зазвичай або не передбачаються, або використовуються не за призначенням.

Мені особисто в новій Стратегії не вистачає драйву. Держава надто пасивна у ній. Немає заходів від держави як партнера для бізнесу.

Я гаряче підтримую довгострокове планування. І хотів би бачити стратегію до 2050 року. Хоча б широку стратегію, великими  мазками. Наприклад пріоритетні галузі до 2050 є біоінженерія, нано-технології, кібербезпека та харчова безпека. Далі можна говорити про більш вузькі стратегії та плани заходів на найближчий рік, три, п’ять десять років.

Головною метою має бути забезпечення європейського рівня якості життя населення України, якого за моїми оцінками при ефективній державній політиці у 2050 році має бути 55 млрд осіб. За оцінками ООН у 2050 році очікується лише 35 млн осіб населення України. Такі розрахунки зроблені шляхом екстраполяції попередніх заходів державних політик України. За моїми прогнозами продовження політики  аграрно-сировинної економіки може призвести до скорочення населення до 20—25 млн осіб населення України.

— Як загалом можете оцінити економічну політику чинного уряду за 5-бальною шкалою?

— Не задовільно (2). Карантині заходи та пандемія по всьому світу, могли б слугувати трампліном у запровадженні самих неймовірних реформ для розвитку промисловості та підприємництва. В першу чергу йдеться про задоволення внутрішнього потреб за рахунок власного виробництва. Гарна можливість боротьби за міжнародні ринки.

Водночас, імпонує спроба Президента В. Зеленського цільового спрямування коштів державного бюджету на ремонт доріг. Це загально відома світова практика подолання криз. США це робили і в 1933 році і зараз активно практикують. ЄС у рамках зеленого економічного курсу планує схожі заходи для модернізації економіки та забезпечення зайнятості.

Я з самого початку пандемії наголошував на доцільності державних керованих цільових емісій, зокрема пропонував друк близько 200 млрд грн.  на ремонт доріг, модернізацію комунальних господарств, розбудову промислової інфраструктури, тощо.

У такий спосіб ми б точно рік завершали з принципово іншими макроекономічними показниками, а головне не було проблем із зайнятістю, швидше вийшли б з фінансово-економічної кризи, ще й з розвинутою інфраструктурою.

— Економіка України є відкритою, і ми безпосередньо залежимо від світової економічної ситуації, скажіть, будь ласка, на які глобальні тренди нам сьогодні слід орієнтуватися в Україні — йдеться передусім щодо планування державної економічної політики?

— Гарне запитання! Орієнтуватись завжди треба на те, що готові купляти за найвищою ціною. Зараз для цього дуже грана можливість. Поки більшість країни та підприємств на карантинних заходах (само по собі це не дуже добре), але саме в ці моменти треба робити ривки, стрибки і навіть сальто! Іншого моменту може не бути.

Ви абсолютно праві — ми надто відкриті і надто залежні. В перше чергу наша економіки є вельми залежною від коливань світових цін на сировину.

Можливо це звучить банально, але нам невідмінно треба навчитись самим переробляти сировину, яку ми експортуємо. За моїми підрахунками, якщо переробляти кукурудзу, зерно, ріпак та іншу сировину, що ми експортуємо у спирти, біопаливо, біопластик, хімічні реагенти, будівельні матеріали, харчові біодобавки, корми для тварин тощо можемо отримати 10 тис дол. замість поточних середніх 500 євро з га умовної землі сільськогосподарського призначення.

Насправді в світі саме ці продукти і виробляють з нашої сировини і ми маємо потенціал виходити на зовнішні рики з готовою продукцією.

Те саме стосується внутрішнього ринку, на сам перед мова йде про публічні закупівлі, коли майже 40 % щорічного бюджету публічних закупівле (в середньому це 600 млрд грн. на рік) інвестується в економіки інших країн, зокрема на оплату праці та податків. В той час, як тисячі українських підприємств лишаються без замовлень.

— Три ключові події зі знаком «+» 2020 року для української економіки, на вашу думку?

— Передусім хочу особливо відзначити стійкість та проактивність українських підприємств, які в умовах фінансово-економічної кризи, карантинних заходів майже у всьому світі, продовжували працювати. Саме вони витягають країну з економічної прірви, забезпечуючи робочі місця і податки. Саме вони забезпечили харчову безпеку країни, уповільнення темпів падіння переробної промисловості та зростання експорту.

По-друге, це мабуть — відставка уряду Гончарука. Вважаю це була велика помилка. Потрапляння таких команд на ключові посади не лише відкидає економічний розвиток на роки в минуле, але й суттєво обмежує можливості на майбутнє.

По-третє — це підготовка до другого читання законопроекту про локалізацію в публічних закупівлях — запровадження обов’язкової вимого щодо наявності місцевої складової під час закупівлі за публічні фінанси продукції машинобудування. Це чи не єдина законодавча ініціатива влади, що передбачає можливість збереження близько 200 тис робочих місць та створення панд 62 тис нових високооплачуваних робочих місць, а також збільшення ВВП майже на 4 відсотки. Це імуноглобулін для економіки України та щеплення від бідності в епоху глобальної пандемії та світової фінансової кризи.

— Ваші прогнози щодо 2021 року для України та світу?

— В світі буде продовжено жорстку боротьбу за доступ до сировини та ринків збуту готової продукції. А також  за інновації і таланти.

В механіці цих процесів відбудуться технологічні зміни, але суть залишиться тією самою як на рівні бізнесу, так і нарівні держав — максимізація прибутку і оптимізація витрат Прогнозую, що буде продовжено тренд нео-протекціоністських заходів, більшість з яких буде запроваджуватись в контексті досягнення цілей сталого розвитку. Особливо виражено це вже відбувається в ЄС у рамках зеленого Європейського курсу також відомого як Green Deal. У рамах цієї Стратегії за публічні кошти будуть профінансовані найдорожчі заходи з модернізації економіки, буде розроблено та впроваджено нове законодавство, а також буде продовжено політику обмеження «небажаного» імпорту, зокрема карбономістокої продукції. На це вже заплановано бюджет в розміні близько 2 трильйони євро.

Україні також треба активно долучатись до стратегії зеленого Європейського курсу та розробляти і впроваджувати власний Green Deal для модернізації економіки і, ключове перехід від сировинної до продуктової економіки.

Для цього в нас є абсолютно все.  Потрібен лише ефективний державний менеджмент. Наприклад одним з ймовірних способів декарбонізації економіки ЄС є переміщення виробництва в Україну. Це цілком можливо і треба працювати в цьому напрямку, готувати WIN-WIN концепції та інвестиційні пропозиції.

— Послуговуючись трендовою в сьогоднішніх реаліях медичною термінологією, який би ви діагноз поставили сьогодні українській економіці і Україні загалом та Ваш рецепт чим «це» лікується?

— Погана новина в тому що, за усіма ознаками це цілий «букет хвороб», що призвів до чогось середнього між комою та клінічною смертю. Більш детально термінологію треба обговорювати з «медиками».

Але є і хороші новини. Це лікується! Можливо не дуже швидко, але для виходу на позитивну динаміку економічного зростання в короткостроковій перспективі обов’язковою передумовою є наявність фахового державного менеджменту та чіткого бізнес-плану на 3 та 5 років.

Далі все «лікується» виключно у демократичний спосіб — шляхом формування та реалізації промислової політики. Невідмінно має бути прийнятий промисловий пакет законів для створення сприятливих передумов сталого розвитку переробної промисловості в Україні, який має включати серед іншого наступне:

1. Забезпечення доступних фінансів для підприємств на R&D, виробництво та експорт. Щодо підтримки експорту вже є діючий закон та створене Експортно-кредитне агентство; треба забезпечити його повноцінний запуск та збільшити уставний капітал принаймні від 2 до 5 млрд грн. Щодо доступного фінансування R&D та різних стадій  виробництва — з швидких рішень може бути державна програма з компенсації відсоткових ставок за відповідними кредитами за аналогією діючої програми компенсації відсоткових ставок на придбання сільськогосподарської техніки.

2. Запровадження фінансових, податкових та митних стимулів для переробної промисловості — звільнення від ввізних мит та ПДВ на імпорт обладнання, а також запровадження податкових канікул принаймні на період пандемії та економічної крихи. Щодо фінансових стимулів — вважаю це мають бути держані програми (скоріш за все цільові керовані емісії) для фінансування розвитку промислової інфраструктури.

3. Прийняття закону про локалізацію в публічних закупівлях — запровадження обов’язкової вимоги наявності місцевої складової у продукції машинобудування, що закуповується державою. Також вбачаю за доцільне запуск низки державних цільових програм для забезпечення серійного випуску громадського транспорту (автобуси, трамваї, тролейбуси), залізничного транспорту (локомотиви, вантажні та пасажирські вагони), а також фінансування розробки та впровадження авіакосмічної програми.

4. Інвентаризація, аудит та перегляд міжнародних  торгівельних угод вже укладених та тих, щодо яких ведеться переговори з метою формування виваженої митно-тарифної політики — запровадження мінімальних мит на імпорт  обладнання,  атож максимальних експортних  мит на експорт агросировини.

5. Спрощення процедур торгівлі — усунення надмірної бюрократії та корупції при здійсненні експортно-імпортних операцій з тим, щоб торгувати швидко та дешево. 

Це не виключний перелік заходів але достатній для запуску процесів трансформації економіки вже у короткостроковій перспективі.