Наші в Африці

Лише нещодавно ця громада стала помітною в нашому інформаційному просторі, попри те, що вона вже зробила багато для того, щоб у ПАР знали про Україну. Вісім передач на Національному каналі про українську культуру; з нагоди Дня вишиванки ведучі ранкового шоу в ПАР також одягнули один із символів України; фестивалі української культури, на які приходять тисячі південноафриканців, — це лише частина того, що вже здійснює українська громада. Спробою зрозуміти її краще є соціологічне дослідження «Українці Південної Африки» Міжнародного інституту освіти, культури і зв’язків з діаспорою, проведене в партнерстві з Українською асоціацією в ПАР з ініціативи її голови Дзвінки Качур. Нещодавно відбулася презентація дослідження та обговорення результатів.

ПОРТРЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ В ПАР

«Ми добре розуміємо, як багато важить африканський континент для України під різними кутами зору: і економічним, і соціальним, і політичним, і культурним, і екологічним. Маємо певність у його величезному потенціалі для співпраці й дуже підтримуємо важливі ініціативи МІОК, — почав обговорення дослідження перший проректор Національного університету «Львівська політехніка» Олег МАТВІЙКІВ. — Це дослідження відкриває несподівану, незнайому для більшості з нас сторону Африки — місця проживання українських мігрантів».

Попри те, що респонденти під час опитування згадували про низку переваг ПАР (а саме: природа, різноманітність культур, привітність та відкритість населення; ефективне функціювання економіки і права, високий рівень розвитку інфраструктури), водночас існує й чимало викликів, з якими довелося зіткнутися; і 11 офіційних мов — лише один із них. Як розповіла заступниця директорки МІОКу Оксана П’ЯТКОВСЬКА, ПАР — це постколоніальна країна, яка пережила апартеїд і сьогодні запроваджує преференції для темношкірого населення, насамперед в економічній сфері — так звана позитивна дискримінація. У Південно-Африканській Республіці також обмежені соціальні гарантії та можливості отримання пенсій. У зв’язку з кримінальною ситуацією мігрантам необхідно мати надійне помешкання з охороною та сигналізацією, а переміщатися по місту чи країні можна лише у власному транспортному засобі. Багато українців у ПАР сприймають свою міграцію як «десятилітні заробітки» — вони зберігають українське громадянство й не бачать потреби в отриманні громадянства ПАР. Адже своє майбутнє пов’язують переважно або з поверненням до України, або з міграцією до інших країн (США, Канада, Австралія, ЄС).

Щодо узагальненого портрета українського мігранта в ПАР, то здебільшого це молодь та люди середнього віку. Домінування вихідців із якогось одного регіону немає. Здебільшого українці православні, рідше — греко-католики, водночас чимало опитуваних осіб не позиціонували приналежності до тієї чи іншої конфесії, а називали себе просто — християни. Причин на це може бути кілька — відсутність української церкви, поширення змішаних шлюбів. Крім найманої праці, поширеним видом зайнятості є підприємницька діяльність.

Ідентичність різниться від того, як довго живуть респонденти у країні, чи народилися вони там. Утім, найпоширенішою є українська (яка інколи поєднується з космополітичними поглядами). Для багатьох рідною мовою, поряд з українською чи російською, вже стала англійська. Інших офіційних мов наші громадяни майже не знають. Що ж до громадської активності, то голосують українці ПАР рідко. Крім суб’єктивних причин, є й об’єктивні — голосувати потрібно у Преторії, а багато з наших громадян проживають, скажімо, в Кейптауні, за півтори тисячі кілометрів. Мало того, що не всі можуть собі дозволити подолати таку відстань (через специфіку пересування в ПАР), то й на додачу цю відстань, за процедурою, доведеться долати двічі. Саме тому вже давно існує прохання про створення тимчасових виборчих дільниць та дистанційної реєстрації для участі у виборах (однак для цього потрібно внести зміни в законодавство).

Під час дослідження було також зібрано запити громади: від безвізового режиму та вільної торгівлі до відкриття Консульської установи в Кейптауні. До того ж, респонденти просили масштабувати діяльність Української асоціації в ПАР на інші міста і продовжувати розпочаті ініціативи: відкриття українських шкіл, мовних курсів. Ішлося також про потребу українських молодіжних організацій, українознавчих центрів, інформаційної підтримки щодо українських товарів чи послуг у Південно-Африканській Республіці. Ще одним запитом є підвищення рівня володіння іншими офіційними мовами в ПАР, надання консультацій щодо візових та інших питань. Це й стало предметом обговорення.

«ПІСЛЯ КОРОНАВІРУСУ — ЗМОЖЕМО ОФІЦІЙНО ВІДРЯДИТИ СВЯЩЕННИКА»

Про здобутки на шляху появи української церкви в ПАР розповів владика Степан СУС, голова Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії УГКЦ. Зокрема, вже отримано лист згоди від місцевої ієрархії, де погодилися прийняти українського священника, вибрано кандидата. «Утім, процес трохи зупинився через усім нам зрозумілі обставини. Щоб його продовжити, треба почекати, коли закінчаться труднощі з пандемією, і тоді ми зможемо офіційно відрядити до ПАР священника. Тому що ми мусимо також пройти всю процедуру, яку вимагає місцева церковна ієрархія, щоб український священник був інкардинований у систему ієрархії місцевої церкви, римо-католицької, в ПАР. Це дасть можливість страховки, захисту для нього, опіки, матеріально-технічного забезпечення. Бо ми розуміємо, що українці в Африці не в змозі повністю підтримати проживання священника там. Тому ми, як церква, мусимо створити цю платформу, щоби священник, котрий поїде туди служити для українців, був належним чином забезпечений. А це 50% з нашого боку і 50% — підтримка місцевої римо-католицької ієрархії», — пояснює ситуацію Степан Сус. Після повернення до нормального ритму життя після коронавірусу наступним кроком стане лист — офіційне запрошення від місцевого єпископа для виготовлення робочої візи, щоб український священник міг поїхати до ПАР на служіння.

ДИПЛОМАТИЧНА СПІВПРАЦЯ

«Лібералізація візового режиму — це важливий напрямок роботи, який опрацьовується вже не перший рік двома сторонами — українською та південноафриканською. Водночас це процес нешвидкий, бюрократичний, який потребує погодження різних центральних органів виконавчої влади обох країн, — пояснює Любов АБРАВІТОВА, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Південно-Африканській Республіці, якій нещодавно було вручено вірчі грамоти від президента ПАР. — Водночас відсутність прямого сполучення Україна — ПАР дуже впливає на можливість підтримання цієї громади. Здійснення більш частих контактів, навіть привезення сюди експертів, культурних діячів ускладнюється через логістику. Посольство працює і в цьому напрямку: відповідні угоди, і транспортно-морська, і авіасполучення, наразі перебувають на фінальних стадіях опрацювання. Попит на це є з обох сторін».

Пропозиції організувати тимчасові виборчі дільниці, як і відкриття додаткової виборчої дільниці в Кейптауні, надходили від посольства. Проте, крім потреби внесення змін у законодавство, є також інші обставини, що ускладнюють процес. Зокрема, як пояснила Любов Абравітова, існують певні умови, за яких відкривають додаткові виборчі дільниці, і тут ключовим є питання обліку. Якби всі українці, які приїжджають до ПАР, реєструвалися в посольстві й була відомою точна кількість українців, то це істотно збільшило б шанси відкриття таких дільниць.

Запит про вільну торгівлю між обома країнами пані посол прокоментувала так: «Якщо ми будемо дивитися на показники нашого товарообміну на сьогодні, то вони дуже скромні, навіть порівняно з нашою торгівлею з країнами Північної Африки. І я думаю, що це питання виникне автоматично — після того як ми простимулюємо нашу двосторонню торгівлю. Ми працюємо наразі дуже багато в цьому напрямку, тому що дипломатія стає більш орієнтованою на економічний напрямок — ми називаємо її економічною дипломатією... Як тільки співпраця бізнесу набуде пожвавлення, питання укладання такої угоди постане на порядку денному». І додала, що нині в Африці відбуваються інтеграційні процеси. Зокрема, вже діє зона вільної торгівлі між країнами Південної Африки, а панафриканська зона вільної торгівлі нині перебуває в процесі формування. Тож час покаже, чи варто встановлювати вільну торгівлю лише з ПАР, чи укладати ширшу угоду.

Також посольство значну частину своєї роботи приділяє наданню консультацій українцям, підтримці українських шкіл та інших ініціатив Української асоціації в ПАР. І за словами Любові Абравітової, заходи, організовані в ПАР українцями, не поступаються тим, що організовують у Канаді. Любов Абравітова знає це із власного досвіду, оскільки у 2004—2007 роках працювала помічником посла посольства України в Канаді.

ХЕРСОНЕСЬКИЙ МАЯК У КЕЙПТАУНІ

Активність Української асоціації в ПАР не обмежується відкриттям двох українських шкіл — у Кейптауні та Преторії, а також класів української мови для дорослих (наприклад, у випадку змішаної родини тут південноафриканці можуть вивчити українську). Насамперед мета Української асоціації в ПАР — бути платформою для об’єднання українців, їхньої комунікації. Зокрема, було створено групи у WhatsApp окремо по містах і загальний чат, де українці можуть вирішувати важливі для них питання. Сторінки організації є також у Фейсбуці, Інстаграмі та Ютубі.

По-друге, це культурна співпраця, наприклад, між поетичними фестивалями. Зокрема, учасниця фестивалю 2017 року Poetry Africa Ганна Яновська видала книжку «Золотий носоріг». Проте взаємодія не обмежена лише сферою літератури. Наприклад, у Кейптауні художницею Тетяною Хурн, котра проживає в ПАР, та Олександром Никитюком із Вінниці було створено 150-метровий мурал — один із найбільших у місті. На ньому зображено Херсонеський маяк, який, як зазначає голова Української Асоціації в ПАР Дзвінка КАЧУР, нагадує, що Україна чекає на всіх тих, хто зараз у Криму, що він повернеться до України. А на український фестиваль, організований 2018 року, прийшло шість тисяч людей, здебільшого — південноафриканці. До того ж, Українська асоціація в ПАР має бібліотеку українських книжок (які тут рідкість, бо доставити їх сюди зовсім непросто).

«Ще навіть коли ми не були громадською організацією, то звернулися до Ганни Гопко, і вона сприяла тому, щоб у парламенті було створено групу співпраці Україна — ПАР. Сподіваємося, що й у цьому парламенті діятиме така група, що сприятиме налагодженню конструктивних відносин між парламентами, — розповідає Дзвінка Качур. — Також коли приїжджав голова Світового конгресу українців Євген Чолій до ПАР, ми провели зустрічі в парламенті й він розказав про російську агресію проти України, Голодомор та інші питання, важливі для нашої держави».

Є певні здобутки й у сфері економічної співпраці. Як зауважила Дзвінка Качур, віце-президент Української асоціації в ПАР Олеся Матвіяс є представником Торгово-промислової палати України, співпрацює з Торговою палатою Кейптауна. Уже відбулося декілька презентацій про Україну, щоб ті підприємці, хто зацікавився перспективою співпраці з нами, мали можливість її налагодити.

ПОТРІБНА ІНФОРМАЦІЙНА ПРИСУТНІСТЬ НА АФРИКАНСЬКОМУ КОНТИНЕНТІ

Про стратегічну важливість для України Африки загалом розповіла голова Zero Corruption Conference, голова правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС», голова комітету Верховної Ради у закордонних справах VIII скликання Ганна ГОПКО. З її ініціативи 2015 року відбувся перший в історії Верховної Ради День Африки. «Пам’ятаю прийом з цієї нагоди — наскільки для акредитованих глав дипломатичних представництв країн Африки це було великою несподіванкою, навіть подивом, що у Верховній Раді вперше відбувається такий захід», — розповідає Ганна Гопко. Згодом відбувся візит першої парламентської делегації із Кенії на чолі з головою комітету з питань бюджету, за деякий час — ще із двох африканських країн. Також було організовано парламентський круглий стіл з питань розвитку торгівлі, економічної співпраці України та Африки, що має велике значення в контексті диверсифікації нашої економіки. Зокрема, дивилися, які можуть бути перспективи допомоги українським виробникам, харчовій промисловості, машинобудівній галузі, з виходом на африканські ринки.

Ця співпраця має особливе значення не лише через економічний аспект. Як зазначила Ганна Гопко: «Коли зараз на 75-й сесії Генеральної Асамблеї ООН Третій комітет розглядав резолюцію України про ситуацію з правами людини в тимчасово окупованому Криму, підтримка є дуже важливою. Зокрема, й країн Африки». Крім того, у зв’язку з форумом «Росія — Африка» 2019 року, на думку Ганни Гопко, Україні варто посилювати свою інформаційну присутність на Африканському континенті, і українська діаспора відіграє в цьому значну роль.

Як наголосила директорка Міжнародного інституту освіти, культури і зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, хоч українці ПАР і молода громада, але має всі шанси стати важливим гравцем на міжнародному полі. Залишається сподіватися, що завдяки цьому дослідженню більше уваги буде приділено нашій громаді в Південно-Африканській Республіці, і вислів, що наші мігранти, діаспора — є містком між двома країнами, про що часто зазначає Ірина Ключковська, буде імплементовано в подальші дії щодо співпраці.