Ну як можна робити євроремонт із турецьких матеріалів?

Нещодавно один респектабельний столичний банк вирішив відкрити новий офіс. Через посередницьку фірму замовили в Іспанії сучасні - й надорогі! - оздоблювальні матеріали. Особливо гарною була кахельна плитка, якою вимостили підлогу. Та вона недовго радувала око відвідувачів - через пару тижнів стерлися візерунки, потім кахель став кришитися, а через місяць біля входу в банк уже протерлася чимала дірка. Довелося спішно застеляти її килимами...

Фахівці з Українського органу сертифікації будівельних матеріалів і виробів, до яких звернулося керівництво банку, відразу визначили, що іспанський кахель призначався виключно для стін і аж ніяк не для підлоги.

- Багато посередницьких фірм, які доставляють сюди імпортні будівельні матеріали, не мають жодного поняття про їхнє призначення, - повідомив кореспондента "Дня" керівник органу сертифікації Юрій Черв'яков. - Скажімо, в тій же Іспанії кахельна плитка обов'язково маркірується - для ванних кімнат, для підлоги, для офісу й так далі. Наші ж часто беруть усе "гамузом" і продають без будь-яких попереджень. Коли ми проводимо сертифікацію партій імпортних матеріалів, що ввозяться сюди посередниками, то просто дивуємося їхній неграмотності. Наприклад, недавно забракували партію лінолеуму виробництва чеської фірми "Технопласт" - неміцний, швидко стирається. Зв'язалися з фірмою в Чехії, й там довго не могли зрозуміти, як до нас потрапила ця партія. Виявилося, що це - лінолеум одноразового використання для сходів. Фірма випустила його лишень раз, кілька років тому, мізерну кількість. У Чехії він продавався за смішною ціною - й, природно, його тут же скупили наші постачальники.

Вирушаючи на ринок по будматеріали, ми все частіше ризикуємо "вляпатися", особливо якщо це імпортна продукція. Нічого не скажеш, зовні вона часто набагато привабливіша за вітчизняну, але зате далеко не завжди годиться до наших умов. Житель Сквири Сергій Тимощук минулого літа придбав у посередників недорогий і красивий покрівельний матеріал виробництва Туреччини. Ним і вимостили дах щойно збудованого будинку. Та щойно настали холоди, як покрівля почала кришитися на голови переляканим господарям. В Українському центрі сертифікації продукції визначили, що покрівельний матеріал розрахований на інші кліматичні умови - при температурі нижче нуля його просто не можна було застосовувати.

В усьому світі будівельні матеріали проходять ще й обов'язкове дослідження на токсичність. Наші органи сертифікації та метрології поки що не мають для цього в своєму розпорядженні відповідної матеріальної бази. Перевірку на токсичність здійснюють лише в лабораторіях, що належать Міністерству охорони здоров'я. Однак, на думку директора Запорізького науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз Ліни Попової, сертифікати придатності, які вони видають, далеко не завжди гарантують безпеку продукції. "Для детальної перевірки на токсичність необхідно мати обладнання, що дорого коштує, якого зараз не має жодна з українських лабораторій, - зазначила пані Попова. - Тому можу дати споживачам одну просту пораду - коли вибираєте будматеріали, обов'язково до них принюхайтесь! І якщо шпалери, лінолеум чи кахель пахнуть дуже інтенсивно чи не надто приємно для вас - не куйте їх. Скоріш за все, при виробництві використовувалися не дуже якісні матеріали або барвники. Ідеальною є та продукція, яка пахне натуральним деревом або не пахне взагалі...".