Високий гість – до «високого неба Софії»

Першого лютого під час перебування в Україні з робочим візитом прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон відвідав Національний заповідник «Софія Київська». Його супроводжував Президент України Володимир Зеленський, а на території Софії зустріли міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко і генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська. В офіційній інформації від Офісу президента ідеться, що «лідери двох держав прослухали розповідь про історію Софійського собору, а також оглянули мозаїки та фрески, якими прикрашено інтер’єр храму. Прем’єр-міністр Великої Британії зробив запис у книзі відвідувачів собору». Але яке враження справила Софія, як її називає Лариса Івшина, «наш паспорт у цивілізації», на високого гостя?

Трохи деталей ми розпитали в пані Нелі Куковальської. Передусім — чия була ініціатива такої екскурсії? «Думаю, що це була обопільна ініціатива — і української сторони, і Великої Британії», — говорить генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська». Вона відзначає, що на слова подяки за відвідини нашої вагомої не тільки для України, але й світу пам’ятки гість одразу нагадав, що він тут уже вдруге. Неля Михайлівна пригадує, що перший візит відбувся 2017 року, коли пан Борис ще був у статусі міністра закордонних справ Великої Британії. Тоді його супроводжував київський міський голова Віталій Кличко. «Було дуже приємно, що він знову захотів сюди повернутися», — каже пані Неля і відзначає, що гість виявив непідробний інтерес. Він сказав: «Я із задоволенням ще раз захотів подивитися на цю пам’ятку, дякую, що ви нас приймаєте».

«Надзвичайно допитлива людина, ерудована, емоції в нього були надзвичайні. Мені було дуже примєно дивитися на це збоку і щось трохи доповнити чи підказати, — ділиться Неля Михайлівна. — Рідко зустрічаєш людей такого рівня, які так цікавляться і, багато знаючи, хочуть пізнати ще більше».

Які особливі речі побачив високий гість? «Ми показали йому родовід Її королівської величності Єлизавети II від нашої Анни, дочки Ярослава Мудрого, і Генріха І. Анна стала королевою Франції, її менший син Гуго (інший, Філіп, став королем) був учасником перших хрестових походів. Так от від Гуго і пішла гілка його величності королеви Єлизавети Другої (детальніше про це можна прочитати на сайті заповідника https://st-sophia.org.ua/uk /novini/volodimir-zelenskij-i-boris-dzhonson-vidvidali-sofijskij-sobor/?fbclid=IwAR0PKaQ35WDDZ7ZjHhPcvtI41srdI5Vu_OmXLLlq7Bdx1u8NJzgZkhYLR9A ), — розповідає директорка «Софії Київської». — Окрім цього, я вичитала у інтерв’ю за 2008 рік, яке Борис Джонсон давав британській пресі, коли був мером Лондона, що він веде свій родовід від короля Англії Георга ІІ (ми ще його родовід не перевіряли, але він сам його перевірив), його роки життя 1683 — 1760». Його родовід і родовід її королівської величності Президент України подарував пану Джонсону.

«Окрім цього, ми показали дуже цікаву річ — у Софії ми знайшли англійські графіті, очевидно, вони були написані теж у XVII столітті. Коли у Софії був князь Радзивіл, він десь два-три місяці жив у митрополичому палаці. При його дворі жило дуже багато шотландців, і англійці були. І був зроблений напис Robert Willer (Роберт Віллер). Ми його показали пану Джонсону, він дуже зацікавився», — веде далі Неля Михайлівна.

Окрім того, пан Джонсон був у захваті і дуже схвально відгукнувся про нову реконструкцію обличчя князя Ярослава Мудрого (нагадаємо, «День» писав про неї у матеріалі «Ще не втрачена українська історія» https://day.kyiv.ua/uk/photo/shche-ne-vtrachena-ukrayinska-istoriya ). «Дуже дякував і, по-моєму, був дуже задоволений і щасливий відвіданням цієї унікальної пам’ятки», — підсумовує Неля Куковальська.

СОФІЯ У БІБЛІОТЕЦІ «ДНЯ»

Нагадаємо, що казав про велич нашої Софії видатний філософ, світлої пам’яті Сергій Кримський: «Софія Київська — пам’ятка світового значення. Такого ж значення, як грецький Парфенон і римський Колізей. Справа ось у чому: звичайно християнські церкви присвячуються або святу (Різдва, Стрітення, Великодня...) або якому-небудь святому (Павлу, Миколаю, Петру...). А такої християнської святої як Софія до XV століття не було. Це просто образ мудрості. Рідкісний, особливий випадок, щоб до XV ст. християнська церква називалася ім’ям Софії...»

«День» недарма не втомлюється передруковувати вікопомну лекцію Сергія Борисовича «Ефект високого неба» (https://day.kyiv.ua/uk/ article/cuspilstvo/efekt-visokogo-neba-0 ) у книгах своєї Бібліотеки «Україна Incognita», бо ця істина має стати аксіомою для абсолютно всіх, і ставлення до Софії Київської має бути відповідне. На жаль, часом його краще демонструють високі західні гості, ніж місцеві забудовники й організатори масових розваг.

Ще 2015 року у Бібліотеці «Дня» вийшла книга-бестселер «Повернення в Царгород», присвячена осмисленню відносин України зі Сходом, Візантією. В оформленні її обкладинки, а також на ексклюзивній колекційній хустці, присвяченій виходу книги, вперше на одній площині «зустрілися» чотири Софії: Константинопольська, Київська, Новгородська і Полоцька. А в передмові до «Повернення в Царгород» авторка ідеї Лариса Івшина нагадала свою давню ідею: «Можливо, цей образ здаватиметься певним парадоксом, але Україна воістину є «Британією слов’янського світу». Київська Русь об’єднала численні слов’янські племена і була, без перебільшення, наймогутнішою державою свого часу. ... І що показово: британська Велика Хартія Вольностей 1215 року, якоб ця країна справедливо пишається, як мінімум, на півтора століття молодша за знамениту «Руську Правду» Ярослава Мудрого та його синів. У свою чергу «Руська Правда» є немислимою без глибокого знання Кодексу Юстиніана та розумного його застосування...»

Понад те, наступного, 2016 року, вийшла книга «Сестра моя, Софія...», присвячена переосмисленню наших відносин із Болгарією. «Ми пізнаємо себе такими, якими ми себе раніше не знали. Софія — це про нас. Софія — це про них. Софія — це про нову висоту, яку треба здобути. Досліджуючи цей цивілізаційний простір, взаємні проникнення, які відбувалися тисячі років тому, ми розуміємо, що вони й досі залишаються живими та актуальними...», — зазначала головна редакторка «Дня» в передмові.

«ПАН ДЖОНСОН, ДУЖЕ ОСВІЧЕНА ЛЮДИНА, СПРАВДІ БУВ ЗАЦІКАВЛЕНИМ»

«Завжди, коли ведеш екскурсію (або її ведуть колеги), відчуваєш слухача, — ділиться насамкінець Неля Михайлівна, — і коли бачиш його живі очі, повірте, що в тебе з’являється ще більше емоцій, ти переходиш в інший стан. Це приємно, бо пан Джонсон, дуже освічена людина, справді був зацікавленим».

У фейсбуці, на сторінці Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка, з’явився і відгук екскурсовода Національного заповідника «Софія Київська», випускниці згаданого інституту, письменниці Ганни Городецької про цю особливу екскурсію: «...Одне з перших питань, яке він поставив, було про те, якою мовою проводили богослужіння в XI столітті — грецькою чи латиною? Він помітив, що цитати на Софійських мозаїках грецькою мовою. Я процитувала напис над Орантою: «Вона не похитнеться, вона вистоїть, Господь допоможе їй вистояти на світанку дня». Ми також говорили про давні написи і малюнки в Софійському соборі: про автограф Анни Ярославни, запис про смерть Ярослава Мудрого. Прем’єр-міністр запитав, якою мовою зроблено цей запис? Показала йому графіті англійською мовою (довідку про нього додаю). Це йому дуже відгукнулося, бо він знайомий з темою британських найманців в іноземних військах. Вразила його харизма, освіченість та інтерес до нового».

«Здається, це правильна тональність для розмови. «Україна має стати Британією слов’янського світу» (Л.Івшина) — нагадала також у соцмережі з нагоди згаданого візиту шанувальниця «Дня» і нашої Бібліотеки Ірина Тангарова. Що прикметно, зазначивши джерело цитати, що, на жаль, дуже часто «забувають» робити чимало інших авторів дописів. «Британофілія» «Дня» має давні і невипадкові корені, цей приклад — ще один аргумент на її користь.