Шанс для України

Як життя окремої людини, так і життю окремої держави доля завжди надає шанс самореалізації. І якщо його втрачаєш, тоді як людина, так і цілий народ довго жалюгідно існують.

Луна мадридських вибухів 11 березня 2004 р. відгукнулася в усіх світових столицях. І змусила задуматися на чому тримається, базується, так звана антитерористична коаліція. Якщо на якихось державних глобалістичних амбіціях чи голому матеріальному інтересі, то тут, очевидно, їй і надходить кінець. Адже не можна реально забезпечити себе і свій народ маючи таку кашу в голові. І геополітичні інтереси й інтереси матеріальні не варті й сльозинки однієї дитини! Тероризм є тоталітарним за всім своїм єством, тому він всюдисущий і не пов’язаний із певним місцем чи часом. І він зовсім не жаліє, не цінує людей. Тому боротьба з ним повинна вестися з принципових, ідейних міркувань. І тільки з любові до свободи . І цінності людського життя, яка випливає з цієї любові. Чи ця любов існує, й тоді вона продовжуватиме об’єднувати людей, чи її немає, й тоді вона не може бути підмінена нічим і ніщо не може успішно виконати її роль, підмінити її. Більше того, лише тоді ця боротьба й може бути успішною, коли не нав’язана ззовні, а є внутрішньою, осмисленою потребою самих людей.

У зв’язку з цим Західна Європа виявилася зовсім не готовою і стає все менш готовою до справжньої тотальної війни з тероризмом. Прагнучи убезпечити, зберегти свій амбіційний матеріальний рівень одна за одною країни Заходу прагнуть замкнутися в своїх власних кордонах. І це цілком зрозуміло. Їм є що втрачати, і вони зовсім не бажають це втрачати. Держави ж Східної Європи, молоді новоприйняті члени Євросоюзу, зараз дуже переобтяжені проблемами свого вступу до цієї організації і своїм самовизначенням у ній, щоб серйозно задуматися над тим, що відбувається в світі.

У зв’язку з цим в України з’являється шанс стати найбільш послідовним членом антитерористичної, антитоталітарної коаліції, найбільш відданим її прихильником. Адже любов до свободи, опір будь-яким утискам ззовні, ніколи не полишали український народ. Вона завжди супроводила його в часі (як проте і американський народ). І хоча вона не приводила до внутрішніх реальних матеріально-державних досягнень, ніколи цілком не реалізуючись у них, вона все ж таки змогла зберегтися як рушійна сила . Розвал Радянського Союзу не зміг би навіть і відбутися без неї. Це сила! Це означає, що в нашому народі завжди було, є і буде щось, що є рушієм, дійовою силою самої історії! І малореалізованість її у внутрішній сфері цілком може бути тепер компенсовано у зовнішній сфері. Україна може й повинна стати рушієм і однією з основних сил антитерористичної, антитоталітарної коаліції. Україні нема чого втрачати в цій боротьбі і лише у неї (разом iз Америкою) величезний досвід цієї боротьби, закладено в генах народних. Активна, усвідомлена участь України в антитерористичній коаліції — її шанс увійти й до числа цивілізованих світових держав. А деяким державам і вийти з їх числа. І тут немає ніякої трагедії. Цивілізованість — це не медаль, яку можна навіки повісити чи якої можна назавжди позбутися, а активна життєва позиція, яка є важкою і яку потрібно постійно завойовувати, на жаль, в нашому такому непростому, такому безглуздому й такому взаємопов’язаному світі!

P.S. До речі, на цьому чинна влада і опозиція цілком могли б об’єднатися, виводячи українську державність на якісно новий рівень і залишаючи комуністично-соціалістичну дрімучість назавжди в минулому. Шанс для України — це ж шанс для всіх. Для держави — це шанс стати справжньою цивілізованою державою. Для влади — стати справжньою шанованою владою . Для опозиції — стати справжньою поважаючою себе опозицією. Для нас iз вами — стати справжніми патріотами. Для наших же хлопців в Іраку — це, зрештою, шанс по- справжньому осмислити своє життя, тобто шанс вижити.