«$20 млн за воду в Крим ходять Києвом?»

На фоні рішучих і поступальних дій Росії під час агресії із захоплення Криму несміливі, половинчасті, а інколи навіть, по суті, колаборантські дії органів української влади дивують. Здається, що чиновники інколи забувають про прямий обов’язок захищати батьківщину, берегти територію та національні інтереси. Така повільність часто призводить до того, що рішення українських відповідальних осіб просто допомагають Росії в здійсненні її планів з анексії та окупації української території.

ПРОЖЕКТИ ПРОЖЕКТАМИ, АЛЕ З НИХ ВИПЛИВАЄ ВАЖЛИВЕ ПИТАННЯ...

Візьмемо простий приклад. На початку 1990-х років, коли Юрій Мєшков намагався відділити Крим, він і його команда передбачали, що Київ відразу ж може позбавити їх найважливіших ресурсів. На одній із прес-конференцій у Сімферополі Юрій Мєшков прямо говорив про це, однак по-хлоп’ячому вихвалявся, що «команда» вже розробила заходи адекватної протидії. Так, він казав, що Україна, скоріше за все, в перші ж дні відімкне Криму воду шляхом перекриття Північно-Кримського каналу, електроенергію — шляхом вимкнення трьох ліній електропередач, і газ — шляхом перекриття газогонів. Тобто Мєшков думав, що Україна вчинить так і тільки так, як би на її місці вчинила Росія, тобто відразу і рішуче. І немає сумніву, що Росія на місці України саме так би і вчинила.

Можна, звичайно, сміятися з тих заходів, які передбачав Мєшков як порятунок «суверенного» Криму, але він планував, що міг. Він казав, що його команда готова до такої ситуації. Для відновлення постачання води Мєшков планував організувати танкерний флот і возити воду в Крим танкерами з Краснодарського краю, підключивши ці кораблі в портах до водогонів, які б несли воду по всьому півострову. Для відновлення живлення Криму електроенергією Мєшков планував притягнути з північних морів списані ядерні підводні човни, яких там тоді назбиралося досить багато, розставити їх біля берегів Криму по периметру, запустити в них ядерні реактори і з’єднати їх лініями електропередач з основною системою живлення Криму. Для постачання газу він планував переключити газогони «Чорноморнафтогазу» виключно на Крим, відключивши Україну, що було єдиним більш-менш реальним заходом, та й то на той час видобуток цієї компанії в зимовий час становив лише половину потреб півострова в блакитному паливі.

Однак «прожекти» прожектами, але з них випливає важливе питання: а чому, власне, Україна вже 18 березня 2014 року, коли Владімір Путін оголосив про «повернення в рідну гавань», не сказала, що з цього самого дня Росія сама взяла на себе обов’язок постачати «свою» територію і свій «народ» необхідними ресурсами, і з наступного дня не відключила маріонетковому режиму все постачання з материка? Весь Крим пам’ятає той «брекзит», в який потрапив півострів при відімкненні мереж електропередач. Це був справді колапс, але ж Росія в той час уже підготувалася до цього, вела будівництво енергомосту через Керченську протоку, а згодом двох нових електростанцій. А якби Крим позбувся постачання всіх видів ресурсів у той же день, коли «приєднався» до Росії, то можна лише собі уявити, яке б це враження справило на тих кримчан, які ходили на «референдум» і які б місяцями змушені були обходитися без світла, тепла і води. Причому проукраїнські кримчани в ті дні казали: вимикайте, ми згодні терпіти, аби тільки агресори усвідомили, що вони наробили!

Але тоді Україна проявила гуманізм і нічого не стала вимикати. Більше того, ще місяцями гнала в Крим каравани фур із продовольством та іншими товарами для окупантів, хоч якби цього не було, то в магазинах півострова стояли б голі полиці. В Києві вважали, і досить справедливо, що в Криму живуть громадяни України і навіть в умовах фактичної війни негоже було лишати їх нормального життя.

Таким чином, Юрій Мєшков у 1990-х роках передбачав можливий кризовий розвиток подій і розробляв хоч якісь заходи захисту, а на що сподівалися Сергій Аксьонов і Владімір Константінов у 2014 році, бо, як відомо, вони й таких прожектів не передбачили? Ситуацію прояснив відомий український політик Євген Марчук, який днями дав велике інтерв’ю в редакції газети «День» (див. у цьому номері першу його частину). Він пояснив, що, як і належить, на 2014 рік в Україні був складений стратегічний план використання Збройних сил у кризових ситуаціях, який міг би передбачати і всі інші заходи протидії агресії, якщо б вона почала здійснюватися. Але оскільки Віктор Янукович на посади керівників служб, які опікуються безпекою країни, призначив агентів спецслужб Росії, то цей план став відомий Кремлю. І Росія тоді в Криму діяла так рішуче і впевнено тому, що знала — Україна в своєму плані не передбачила ні можливості кризової ситуації в Криму, ні заходів запобігання та протидії їй. Тобто Крим в ситуації 2014 року виявися повністю беззахисним, і у чиновників, і у військових, окрім команди «держатися!», іншій дій не передбачалося. А слід було запланувати і військову протидію, і заходи з позбавлення агресора всіх ресурсів, без яких його план би міг зірватися.

СПРАВЖНІМ ІНІЦІАТОРОМ ПЕРЕКРИТТЯ ПІВНІЧНО-КРИМСЬКОГО КАНАЛУ БУВ АНДРІЙ СЕНЧЕНКО

Найболючішим для кримських окупантів виявилося припинення подачі води на півострів. Вони й досі не можуть знайти способів забезпечення Криму водою, адже 85% раніше постачалося з України. Однак, як стало нещодавно відомо з розслідування журналістів сайта Крим.Реалії, поширеного також сайтом української служби Радіо Свобода та іншими ЗМІ України, свого часу майбутній прем’єр-міністр України Володимир Гройсман планував навіть продавати воду окупованому Криму, а Арсеній Яценюк мав намір акціонувати Північно-Кримський канал під час війни.

Як ідеться в матеріалі розслідування, журналісти сайта Крим.Реалії Олександра Шевченко та Ірина Домащенко виявили, що, як свідчить протокол наради, яку 28 березня 2014 року провів тодішній віцепрем’єр, міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Володимир Гройсман, він вносив пропозицію продавати воду окупантам Криму. Пізніше, вже після початку війни на Донбасі, тодішній прем’єр Арсеній Яценюк доручив перетворити Управління Північно-Кримського каналу разом з усім його майном на публічне акціонерне товариство. На цей факт вказує його доручення, датоване 8 травня 2014 року. 

Справжнім ініціатором перекриття Північно-Кримського каналу був український політик Андрій Сенченко, який з березня до вересня 2014 року виконував обов’язки заступника голови Адміністрації президента України. Він розповів Радіо Свобода, як навесні 2014 року депутат Держдуми Росії намагався дати йому хабар за відновлення постачання води у Крим.

Ця подія відбувалася в офісі одного з українських бізнесменів. «Той підприємець не хотів брати в цьому участі, але хотів якусь зробити послугу. У режимі тет-а-тет заступник голови бюджетного комітету Держдуми Росії на прізвище Хор каже мені: «Треба відкрити воду в Крим». — Я кажу: «Води не буде». — Він говорить: «Ну, як це не буде? У нас є аргументи». — Я кажу: «Води не буде». — Він бере серветку (стіл був накритий для чаю та кави), пише «20» — я не реагую. Він додає шість нулів — я не реагую. Він ставить значок американського долара — я не реагую. Він каже: «Ну, тоді ми знайдемо двері, за якими нас зрозуміють», — згадує Андрій Сенченко.

Андрій Сенченко говорить: «Я поїхав до Савіка Шустера і прямо в ефірі сказав: «Києвом представники Кремля носять торбу з 20-ма мільйонами доларів (це приблизно 20 кілограмів грошей — великий такий рюкзак). Якщо ви почуєте від когось з українських чиновників ідею відновити подачу води у Крим — знайте, що вони взяли ці гроші».

Гліб Хор — і нині депутат Держдуми від партії «Единая Россия», перший заступник голови комітету з бюджету та податків.

ДОРУЧЕННЯ ДЕРЖВОДАГЕНТСТВУ

Як розповідав Андрій Сенченко журналістам, спроби відновити постачання води на окупований півострів на цьому не скінчилися: «Потім була нарада у віцепрем’єра, міністра регіонального розвитку Володимира Гройсмана. Ця нарада про «Питання фінансово-економічного забезпечення та режим роботи Північно-Кримського каналу в 2014 році» відбулася 28 березня, через 12 днів після невизнаного Україною та світом кримського «референдуму». Гройсман роздавав доручення керівнику Держводагентства, міністрам екології, економіки та фінансів негайно відновити постачання води у Крим. Я подзвонив Гройсману (тоді наше становище у владі це дозволяло), нагарчав на нього. Він сказав: «Ні-ні, Андрію, більше ніколи в житті такого не буде, це трагічна помилка».

Протокол (пункт 2) передбачав: «Держводагентству: невідкладно забезпечити безперебійну подачу води Північно-Кримським каналом: в одноденний строк надіслати листи суб’єктам господарювання Автономної Республіки Крим з пропозицією укладання договорів з Управлінням Північно-Кримського каналу на постачання води та визначення умов проведення розрахунків за неї». П’ятий пункт: «Опрацювати питання щодо розроблення механізму взаєморозрахунків, встановлення тарифу на подачу води Північно-Кримським каналом в Автономну Республіку Крим та визначення економічно обґрунтованої ціни за відповідні послуги». Була навіть комісія, яка засідала з приводу тарифу в разі постачання води. Здається, там була або гривня, або дві гривні, — підкреслюють колишні чиновники в розмові з журналістами Радіо Свобода.

Дивно. Чи можна зараз собі уявити, щоб під час війни супротивники торгували між собою. Чи міг би, наприклад, в 1943 році Радянський союз торгувати з фашистською Німеччиною?

13 квітня 2014 року на сході України було розпочато антитерористичну операцію. Але 8 травня 2014 року тодішній прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк видав таке доручення: «Прошу опрацювати питання щодо можливості утворення публічного акціонерного товариства, частка держави у статутному капіталі якого становить 100%, на базі майна Управління Північно-Кримського каналу. Про результати у десятиденний строк поінформувати Кабінет Міністрів з відповідними узгодженими пропозиціями Гройсману В.Б.».

Радіо Свобода надіслало запит експрем’єру та отримало відповідь від його пресслужби, в якому ідеться: «Державне агентство водних ресурсів України як центральний орган виконавчої влади, дії якого координувалися Кабінетом Міністрів на чолі з Арсенієм Яценюком, обмежило постачання води у Крим у квітні 2014 року. 13 травня 2014 року Держагентство водних ресурсів офіційно повідомило, що припинило постачання води в Крим. Зазначені дії уряду є фактами, що свідчать про реальну позицію і дії Арсенія Яценюка щодо цього питання. Будь-які припущення, домисли та фантазії будь-кого про якісь інші наміри прем’єр-міністра Яценюка є особистими припущеннями, домислами та фантазіями окремих осіб».

Але справа цим не закінчилася, повідомляють журналісти. У лютому 2020 року колишній народний депутат України Сергій Хлань із посиланням на свої джерела заявив, що уряд України має намір об’єднати Каховський магістральний та Північно-Кримський канали в єдине публічне акціонерне товариство «Води Таврії». Все це — нібито «для полегшення процедури подачі води в Крим». Одначе Кабінет Міністрів України 26 серпня 2020 року схвалив законопроєкт «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». Згідно з цим документом, управління Північно-Кримського та Головного Каховського магістрального каналів не підпадають під приватизацію.

Все це, однак, не значить, що епопея з намаганням подачі води в Крим закінчилася. У чиновників можуть бути й інші прийоми та схеми для отримання 20 мільйонів доларів (чи з того часу сума вже виросла?), які, схоже, ще ходять десь Києвом та шукають охочих зрадити батьківщину...