Тенденції, тренди і вимушена «партизація»

Фактично тиждень залишається до дня голосування за кандидатів у депутати сільських, міських та обласних рад, а також за очільників громад. Попри те, що цього року передвиборча кампанія на місцевих виборах стартувала дещо із запізненням — імена потенційних кандидатів стали відомі лише 15 вересня — сам процес розвивався у досить динамічній прогресії і вже досяг свого піку. Принаймні усі можливі рекламні площі у великих містах Вінниччини наразі зайняті саме виборчою рекламою, а типографії вже почали відмовляти у послугах на друк через завантаження. Разом з тим вимальовується і певна тенденція щодо потенційних кандидатів. У Вінниці, як відзначають експерти, чекати на зміну очільника не варто. «Старий» міський голова тотально перемагає і відповідно локомотивом затягує у міську раду свою фракцію.

Цікавішою виглядає ситуація з обласною радою. Через нове виборче законодавство, кандидати в депутати до області можуть потрапити лише через «партизацію» — приналежність до тієї чи іншої партії. Відтак, у громадах вже почалися «хитання»: люди готові голосувати за кандидата, який має авторитет, але не за партію, яка його висувала. А права на самовисунення нове законодавство кандидатів в депутати обласного рівня — позбавило. Тому наразі експерти не беруть прогнозувати, скільки політичних сил увійде до обласної ради. Однак припускають, що поруч із відомими всеукраїнськими партіями, які активно претендують на свої місця, ми побачимо чимало представників від новостворених місцевих партій. І цілком ймовірно, що найближчим часом вони переростуть з місцевих у загальноукраїнські політичні сили, які вже на наступних парламентських виборах позмагаються за мандати у Верховній Раді.

«ПАРТІЇ НЕ МОЖУТЬ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ДОСТАТНЮ КІЛЬКІСТЬ КАНДИДАТІВ В ОКРУГА, І ВИКОНАТИ ГЕНДЕРНУ КВОТУ»

Якщо коротко, то у Вінниці на посаду міського голови зі старту балотувалося 13 кандидатів. Троє вже зняли свої кандидатури. 10 залишаються у гонці. Її складно назвати запеклою боротьбою, бо діючий міський голова Сергій Моргунов, якого висунула «Українська стратегія Гройсмана», за соцопитуванням від «Рейтингу» лідирує з великим відривом. Цілком ймовірно, що він отримає перемогу вже у першому турі, що дозолить сформувати міську раду ще до Нового року. Конкуренцію йому складають народний депутат України VIII скликання Сергій Кудлаєнко, який нині очолює ДП «Дирекція з будівництва Міжнародного аеропорту «Одеса». Його висунула «Європейська солідарність». А партія «Слуга народу» запропонувала кандидатуру нинішнього голови Вінницької ОДА Сергія Борзова. Решта кандидатів хоч і ведуть агітаційну діяльність, але вона залишається не помітною — переважно на бігбордах.

Своєрідною особливістю цьогорічних місцевих виборів є те, що до Вінницької міської ради прагнуть увійти майже удвічі більше політичних партій, ніж до обласної ради. 18 політсил подали списки своїх кандидатів до Вінницької міської ради і лише 10 — до Вінницької обласної ради. Як пояснює представник КВУ у Вінницькій області Владислава Теленя, це не свідчить про те, що політичних сил не мають бажання покерувати областю. Така ситуація радше пояснюється специфікою нового виборчого законодавства. Партіям довелося не лише шукати авторитетів у громадах, але й враховувати гендерні квоти, а це виявилося не так просто.

«Справа в тому, що партії не можуть забезпечити достатню кількість кандидатів в округах, хоча б мінімальну, і виконати гендерну квоту. З містом усе простіше: це компактне утворення, воно поділене на шість округів. Якщо ви подивитесь на інші ОТГ, то там іще менше політичних партій висуває кандидатів в депутати, — каже Владислав. — Мені розповідали голови ТВК, що приходять представники партій і кажуть, що в них немає мінімальної кількості кандидатів. Наприклад, у списку має бути 21 кандидат, а в них є 12-15 людей. Їм казали: документи подати ви можете, але ми у реєстрації  вашого списку відмовимо через порушення порядку висування, бо немає мінімальної кількості кандидатів у депутати. Подібна ситуація і до районних рад. На Вінниччині наразі проходять вибори до 6 новостворених райрад. Крім того, вибори пройдуть у 63-х новостворених ОТГ, до яких партії висували своїх кандидатів».

«СПИСКИ ОКРЕМИХ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ ОЧОЛИЛИ ДІЮЧІ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ»

Загалом, за даними ОПОРИ, помітну агітаційну активність наразі в Україні проявляють 73 політичних партій. П’ять політичних партій є лідерами за масштабом агітаційної активності в регіонах — «Слуга народу», «За майбутнє», «Європейська Солідарність», ВО «Батьківщина» і «Наш край». Однак є політичних партій, які за оцінками спостерігачів, сконцентрували свою агітаційну діяльність у межах конкретних регіонів. І Вінниччина у цьому плані не виняток. Фаворитом, за даними соціологічного опитування «Рейтингу», в області залишається «Українська стратегія Гройсмана» з яскраво вираженою регіональною вінницькою специфікою. Найймовірніше подолає 5 %-ий бар’єр і новостворена «Партія вінничан», принаймні до Вінницької міської ради. Вона з’явилася буквально за кілька тижнів до виборі, а одним із її засновників став фронтмен гурту «ТіК» Віктор Бронюк, який користується авторитетом серед вінничан через благодійну діяльність фонду «Подільська громада». А от «важковаговик» «Батьківщина», яка активно вела діяльність на Вінниччині з 2002 року, наразі практично на межі прохідного бар’єру. Експерти пояснюють це тим, що політсила до місцевих виборів трансформувала у систему по типу франшизи. Зокрема, очевидним є той факт, що «старих» партійців посунули, а у списки потрапили нові люди, які раніше до цієї політсили не мали ніякого відношення.

«Поміткою тенденцією цьогорічних місцевих виборів стало те, що списки окремих політичних сил до Вінницької обласної ради та Вінницької міської ради очолили діючі народні депутати. Так, наприклад, нардеп Олег Мейдич став номером один від ВО «Батьківщина» до облради, а нардер Петро Юрчишин балотується від політсили «За майбутнє» під номером один і до обласної ради, і до Вінницької міської ради, — відзначає комунікаційниця ОПОРИ у Вінницькій області Галина Сегеда. — Загалом цьогорічна виборча кампанія характеризується серйозною дочасною агітацією. Усі довго чекали з реєстрацією і реєструвалися в останні моменти, хоча очевидність балотування того чи іншого кандидата була помітною через бігборди, сітілайти і так звану виборчу благодійність. Зараз, коли партії і кандидати вже стали суб’єктами виборчого процесу, характер порушень виборчого законодавства не змінився. Наші спостерігачі фіксують агітацію без вихідних даних (деякі учасники політичних перегонів доклеїли їх на банери, а хтось досі ігнорує), незмінним адмінресурс, або піар на бюджетних коштах».

Галина додає, що серйозним викликом як для учасників виборчих перегонів, так і для членів дільничних виборчих комісій стало нове виборче законодавство. Кожна ДВК рахуватиме бюлетені в середньому по трьох видах виборів. Через це день голосування може затягнутися дуже надовго.

«Я знаю, що вже тестували підрахунок голосів на великих дільницях і всі зрозуміли, що це дуже важкий процес з точки зору правильного дотримання технології. Він дуже затратний по часу, особливо на виборчих дільницях, де зареєстровано понад 2,5 тис. виборців, — продовжує Галина Сегеда. — Навіть при явці 60 %, членам комісій тричі доведеться перераховувати дуже велику кількість бюлетенів. А сам процес підрахунку може тривати 12 годин, тобто пів доби. Відтак, якщо раніше на встановлення результатів відводилося від 5 до 10 днів, то наразі цей термін продовжено до 12 днів».

«ПОКИ ЛЮДИ БУДУТЬ СТОЯТИ В ЧЕРГАХ ДО ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ, А НЕ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ В ЧЕРЗІ ДО ЛЮДЕЙ, ДОТИ ПОРЯДКУ НЕ БУДЕ»

Крім того, інтригою виборів, як кажуть експерти, буде те, — який відсоток бюлетенів виборці несвідомо зіпсують. Система відкритих списків є доволі складною у використанні. Тому кандидати, які агітуватимуть виборців голосувати за себе персонально — вписавши у бюлетень «цифру», ризикують заплутати навіть своїх прихильників, не кажучи вже про тих, кому політика мало цікава. Вирішальну роль у цьому могли б зіграти дисципліновані партійні структури, але те, що від них залишилося, за останні п’ять років остаточно розпалося.

Власне, вимушена «партизація» — обов’язкова приналежність до партії кандидатів у депутати зіграла для багатьох лідерів громад радше у мінус, аніж у плюс. Більше того, така норма виборчого законодавства фактично змусила їх вступати до політичної сили, або виступати від її імені, що порушує конституційні права українців, відзначає юрист-адвокат Олександр Сарафанюк. Більше того, «централізація» і завуальованість процесу висування кандидатів на місцевих виборах позбавили участі у виборах нових лідерів.

«Нове виборче законодавство ліквідувало право на самовисування і дозволило брати участь у виборах лише кандидатам від партій, що фактично змусило людину або вступати до політичної сили, або виступати від її імені.  Це нонсенс! Деякі партії відкрито казали: «можна не бути членом, але балотуйся від нас». Такий принцип нівелює будь-яку партійну ідеологію і «прибиває» довіру виборців до партій аж до плінтуса, — говорить Олександр Сарафанюк. — Так, повинні бути політичні партії, які висувають своїх кандидатів до різних рад. Але водночас право на участь у виборах має надаватися простим звичайним людям — через самовисування, без партійної приналежності. З цієї причини на Вінниччині вже є випадки, коли авторитети в громадах чи свідомі люди з громадянською позицію просто не пішли на вибори, бо не хочуть «забруднитися» у політичних партіях, чи вибирати найменше зло із найбільшого.

На мою думку, цілком логічною була б система, за якою відбувалися парламентські вибори, коли народні депутати заходили в раду за партійними списками і за мажоритарною системою, як самовисуванці. Це була нормальна повноцінна система. І якби вона залишилася діючою на цих місцевих виборах, то ми би побачили нових лідерів з цікавими ідеями і стратегіями розвитку для своїх громад. Знаєте, у мене такий вираз: поки люди будуть стояти в чергах до політичних партій, а не політичні партії в черзі до людей, доти порядку не буде».

«80 % БУКЛЕТІВ І ГАЗЕТ, ЯКІ ТРИМАЛА В РУКАХ, З ПОМИЛКАМИ»

Виборчим трендом цих місцевих виборів залишається політична реклама у соціальних мережах. У вересні ОПОРА провела моніторинг активності використання партіями та кандидатами політичної реклами у соціальній мережі Facebook. Так, за даними Бібліотеки політичної реклами, у мережі було опубліковано понад 36 тисяч рекламних повідомлень політичного змісту, загальною вартістю від 1 150 000 до 1 400 000 доларів США (для порівняння, у серпні у Facebook було опубліковано 20 тисяч публікацій, вартістю близько 400 тисяч доларів США). Інструментом політичної реклами Facebook скористалися 35 політичних партій, які в сумі витратили на публікацію оголошень майже 400 тисяч доларів. Однак якщо на президентських, чи парламентських виборах політична реклама у соцмережах здебільшого координувалася «зверху», то на місцевих — у роботу включилися всі, кому не лінь. І як показує результат, кандидати особливих фахівців не шукали, бо помилок у дописах, буклетах, агітках скільки, що не витримують навіть журналісти. Днями вінницька колега Оксана Поліщук написала у Facebook, що готова стати «вчителькою» для кандидатів і «правити червоною ручкою, при цьому смачно й нецензурно висловлюючись.

«Шкода, не можна вигнати з виборів, як з класу — за погану поведінку. Я б виганяла ще й за безграмотність. 80 % буклетів і газет, які тримала в руках, з помилками. Кандидати, і ви — ділові люди? З освітами, роботами, якимись досягненнями? У вас, взагалі, вибори, чи дитячий садок, коли будь-яка каляка-маляка повинна апріорі викликати у виборця блаженну посмішку? Вам не шкода грошей на 100-тисячні тиражі, а на коректора пару сотень ніяк?, — емоційно висловилася у Facebook журналістка. — Грамотність за принципом «я, думаю, так, правильно!». Пишуть як з гарячки: на городі бузина, а в Києві дядько. Там хоч п’ять разів перечитуй, все одно нічого не зрозумієш. То для мене дуже незрозумілий типаж — страшно подумати, що в нього в голові, якщо два речення логічно зв’язати не може. Жартуйте, креативте, пишіть серйозно, але робіть це грамотно! Як самі не вмієте, дайте комусь почитати. Майте повагу до людей, до своїх виборців».